ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2021Справа № 910/18883/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали
скарги стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"
на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 910/18883/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"
до Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
про стягнення 58 151 975,83 грн.
особа, дії якої оскаржуються Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Представники сторін:
Від стягувача (скаржника) Шрам О.В., ордер № 1028249 від 08.09.2021;
Від боржника не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення заборгованості у розмірі 58 151 975,83 грн., а також витрат зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №181 від 06.03.12 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 34 282 517,62 грн., за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2015 судом порушено провадження у справі № 910/18883/15, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18883/15 від 18.08.2015 року позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" 34 282 517 (тридцять чотири мільйони двісті вісімдесят дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 62 коп. основного боргу, 2 782 909 (два мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 91 коп. процентів річних, 21 086 548 (двадцять один мільйон вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 30 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.; відстрочено виконання рішення суду у справі № 910/18883/15 до 01 січня 2016 року.
Господарським судом міста Києва 02.11.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року у справі № 910/18883/15 було видано відповідний наказ.
До відділу діловодства господарського суду 30.06.2021 року від стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 64916941 з примусового виконання наказу суду від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15, в якій заявник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця з повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 01.06.2021 року про повернення наказу від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15 стягувачу та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 64916941 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/188883/15.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2021 року вищевказана скарга була передана на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 року розгляд скарги призначено на 08.09.2021 року.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 08.09.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд скарги призначено на 06.10.2021 року.
У судове засідання 06.10.2021 року з'явився уповноважений представник стягувача.
Уповноважені представники боржника та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явилися.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень з 05.07.2021 року Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, про що розміщено відповідне оголошення на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що з урахуванням отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 року про призначення скарги до розгляду боржником та представником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 0105478528597 та 0105478528600, останні не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/18883/15 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому судом враховано, що відповідно до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Зважаючи на те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги та приймаючи до уваги відсутність підстав для оголошення перерви або відкладення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі державного виконавця та боржника, за наявними у справі матеріалами.
Будь - яких заяв та клопотань від сторін та державного виконавця на час проведення судового засідання 06.10.2021 року до суду не надходило.
Так, у судовому засіданні 06.10.2021 року уповноваженим представником стягувача надано пояснення по суті поданої скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду скарги, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18883/15 від 18.08.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь позивача 34 282 517 (тридцять чотири мільйони двісті вісімдесят дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 62 коп. основного боргу, 2 782 909 (два мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 91 коп. процентів річних, 21 086 548 (двадцять один мільйон вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 30 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.; відстрочено виконання рішення суду у справі № 910/18883/15 до 01 січня 2016 року.
Господарським судом міста Києва 02.11.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року у справі № 910/18883/15 було видано відповідний наказ.
Суд зазначає, що згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців та є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних та приватних виконавців.
Так, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішення дає особі на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України»).
У рішення від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його корись, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено ст.1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконання або надмірно його затримувати, а держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Згідно ч.5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Судом також встановлено, що 22.03.2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. за заявою стягувача ТОВ "Нафтосервіс" від 09.03.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 64916941 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору згідно ст.ст. 27, 42 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте, 01.06.2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з встановленням законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Як встановлено судом, в обґрунтування зазначеної вище постанови державний виконавець вказує на прийнятий 22.11.2018 року Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", а саме відповідно до п.п.2 розділу I Закону України від 22.11.2018 року розділ ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 1-2 такого змісту " 1-2. Тимчасово, до 31.12.2022 року підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» внесені зміни до Закону України «Про трубопровідний транспорт» та Закону України «Про виконавче провадження» шляхом їх доповнення статтею 22 та пунктом 1-2 розділу XIII «Про виконавче провадження» відповідно, які стосуються:
- відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання, на який зараховуються кошти, що надходять від господарської діяльності ДАТ «Чорноморнафтогаз», у тому числі відшкодування з бюджету на період тимчасової окупації (на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями ДАТ «Чорноморнафтогаз» на кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за ними не підлягають зупиненню);
- тимчасового зняття арештів та заборони відчуження майна ДАТ «Чорноморнафтогаз» у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсації), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Відповідно до п.2 Розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів, пов'язаних із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" від 19.12.2019 року № 399-IX встановлено тимчасову, а саме до 31.12.2022 року заборону щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника.
Так, у поданій скарзі ТОВ "Нафтосервіс" зазначає, що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено ч. 1 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" відповідно до якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 22 Закону України «Про трубопровідний транспорт» встановлено, що на період тимчасової окупації ДАТ «Чорноморнафтогаз» відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. На кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями ДАТ «Чорноморнафтогаз». На кошти, що обліковуються за цим рахунками не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.
Водночас вказана стаття передбачає створення спеціального рахунку для погашення заборгованостей та унеможливлює таке погашення шляхом встановлення заборони звернення стягнення на кошти, що знаходяться на ньому. У той же час, інші поточні рахунки відкриті ДАТ «Чорноморнафтогаз» в банківських установах, в силу цих законодавчих положень не призначені для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тому, у разі встановлення державним виконавцем наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставах, передбачених пунктами 2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" керівник органу державної виконавчої служби протягом 10 днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого ч. 2 цієї статті подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.
Це правило діє незалежно від того, чи є заборони тимчасовими, оскільки інших умов для застосування, крім наявності заборон та спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ч.2 ст. 4 зазначеного Закону не передбачає. Тобто, названа норма підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верхованого Суду від 12.08.2018 у справі № 905/2986/16 та від 19.03.2019 у справі № 13/156-10.
Частиною другою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ніяких інших умов для застосування, в тому числі визначених ч.3 ст.4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана ч.2 ст. 4 Закону не вимагає та не передбачає.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.04.2021 року у справі № 910/8901/16 встановив, що факт невиконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Закон № 2618-VIII не встановлює жодних обмежень щодо застосування Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у частині подання необхідних документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, яке повинно вчинятися в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на суд.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного суду у справі № 910/24836/14 від 23.04.2021 року та у справі № 910/26134/15 від 25.05.2021 року.
За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так, з матеріалів справи встановлено, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. було винесено після спливу менше ніж трьохмісячного строку.
Суд зазначає, що державний виконавець повинен був здійснити заходи, визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що, виходячи з принципу обов'язковості судових рішень, свідчить про неправомірність дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до п. 9.13 постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не в праві самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно до частини 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Приймаючи до уваги викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 01.06.2021 року про повернення виконавчого документу є завчасними, неправомірними і такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з невжиттям державним виконавцем всього обсягу заходів щодо неупередженого, ефективного, своєчасного вчинення виконавчих дії для примусового виконання рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає скаргу стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 64916941 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15 обґрунтованою та такою що підлягає її задоволенню
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 342, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у виконавчому провадженні № 64916941 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15 задовольнити.
2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у виконавчому провадженні № 64916941 з повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15.
3. Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 01.06.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 64916941.
4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 64916941 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/18883/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 06.10.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон