пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 листопада 2021 року Справа № 903/723/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника позивача: адвоката Войтановича О.Й.,
представників відповідача: Запуговиченка О.В., Марчука С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Державного комунального підприємства “Луцьктепло”
про стягнення 461033грн. 98коп.
встановив: позивач - АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ДКП “Луцьктепло” 461033грн. 98коп., з яких: 544грн. 08коп. пені, 106грн. 69коп. 3% річних та 460741грн. 20коп. збитків. Також, просить стягнути з відповідача 6915грн. 51коп. витрат по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору постачання природного газу №3437/18-БО-2 від 04.10.2018р. та додаткових угод до нього в частині своєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ, а також відшкодування відповідачем нарахованих 544грн. 08коп. пені, 106грн. 69коп. 3% річних та збитків на суму 460741грн. 20коп., внасілок відхилення фактично переданих обсягів природного газу в березні, квітні та травні 2019 року від планових та визначених п. 2.1 Договору. При цьому позивач зазначає, що застосований сторонами Договору термін “збитки” за своїм правовим змістом відповідає визначенню штрафної санкції (штрафу) як виду господарської санкції.
Ухвалою суду від 10.09.2021 постановлено відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
01.10.2021р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-57/5812/21), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків. Зазначив, що підприємством в той же час і на той же період, було укладено з позивачем та постачався природний газ ще по трьох договорах, зокрема: №3436/18- ТЕ-2 від 04.10.2018, №3743/18-КП-2 від 09.11.2018, №3704/18-РО-2. Таким чином позивач не має правових підстав для нарахування збитків підприємству у розрізі окремих договорів постачання, укладених з порушенням вимог розділу II Правил, оскільки розмір перевищення допустимого відхилення розраховується виходячи із загального обсягу спожитого природного газу по ЕІС - коду споживачем (або ЕІС - точок комерційного обліку). Позивачем не враховано обсяги природного газу, що допускаються, а саме ±5%. Кошти, які стягуються за позовними вимогами як збитки, є різницею у вартості не спожитого чи надміру використаного підприємством природного газу. Вартість обсягу несанкціонованого відбору споживачем природного газу на підставі формули згідно із п.4 гл. 5 р.VІ Кодексу газорозподільних систем, за своїм правовим змістом є компенсацією (відшкодуванням) Оператору ГРМ вартості обсягів газу, несанкціоновано відібраного споживачем, про що вказано у п.4 гл.5 р.УІ Кодексу газорозподільних систем. Вважає, що оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди) спричинених перевищенням чи меншим споживанням природного газу, а лише констатовано можливий факт таких збитків, вимоги позивача в частині стягнення збитків є необгрунтованими та безпідставними. Щодо нарахування пені в сумі 544,08 грн. та 3% річних в сумі 106,69 грн. не заперечує. Просить відмовити в позові в частині стягнення збитків.
11.10.2021р. представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-57/5990/21), в якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві. При цьому зазначив, що пункт 3.13 Договору за своїм змістом повністю відповідає положенням пункту 1 розділу VI “Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів” Правил постачання природного газу. За відсутності норми частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України (внаслідок законодавчих змін) застосований сторонами Договору термін “збитки” за своїм правовим змістом відповідає визначенню штрафної санкції (штрафу) як виду господарської санкції (статті 217, 230, 231 Господарського кодексу України) та неустойки (штрафу) (статті 549-551 Цивільного кодексу України) і одночасно не має і не може мати спільних індивідуальних кваліфікуючих ознак (характеристик) із збитками в розумінні статей 224 Господарського кодексу України і статті 22 Цивільного кодексу України, які містять загальне (універсальне) визначення поняття збитків.
22.10.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (№01-57/6203/21), в яких останній вказує, що намагання позивача пристосувати та обгрунтувати термін "збитки" саме до штрафної санкції як виду господарської санкції не відповідає ч.2 ст.217 ГК України. Вважає, що до спірних правовідносин застосовуються ст.22, 623 ЦК України та ст.224, 230 ГК України, які визначають збитки (матеріальні втрати) як одну з форм заходів цивільно-правової відповідальності.
Ухвалою суду від 26.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2021.
У судовому засіданні 09.11.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову в частині стягнення збитків заперечив, просив відмовити в позові в цій частині.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
04.10.2018 між НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) та ДКП "Луцктепло” (Споживач) укладений договір №3437/18-БО-2 постачання природного газу (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 20189 році природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Додатковими угодами №1-18 сторонами вносилися відповідні зміни до Договору.
Згідно п. 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 17.10.2018 р. природний газ обсягом до 150 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2018) Постачальник повинен був передати природний газ Споживачу протягом березня 2019 року в обсязі 1 150 тис. куб. м; протягом квітня 2019 - 315 тис. куб. м; протягом травня 2019 (в редакції додаткової угоди N9 від 23.04.2019) - 85 тис. куб. м.
Згідно з умовами пункту 2.2. Договору Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені пунктом 2.1. цього Договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах, і він самостійно визначає обсяги, зазначені в пункті 2.1. Договору, а також несе відповідальність за правильність їх визначення.
Відповідно до пункту 2.4. Договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, але не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду. Для цього Споживач зобов'язаний надати Постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри оформленої додаткової угоди.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.8. Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2019 до Договору) оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
В пункті 1 додаткової угоди №7 від 18.03.2019 сторони Договору погодили застосування з 01.03.2019, зокрема, пунктів 3.13., 5.7. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2018).
Відповідно до пункту 3.13. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2019), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1. Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. Договору. При цьому, розмір, збитків визначається таким чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2019) передбачено, що відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. Договору, здійснюється наступним чином:
Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив пункт 3.9. Договору та не надав акт приймання-передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених в пункті 2.1. Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2. пункту 3.13. Договору;
Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6.2. Договору Споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. Договору.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3. Договору Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення Споживачем умов пункту 2.1. Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Згідно п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно умов пунктів 5.1., 5.6. Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами та засвідчені їх печатками.
На виконання умов Договору протягом жовтня 2018 - вересня 2019 позивач передав у власність відповідача природний газ обсягом 7 778,81621 тис. куб. м на загальну суму 58 465 882,68 грн, що підтверджується підписаними сторонами договору актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019.
Акти приймання-передачі підписані представником відповідача без поправок та зауважень, а також скріплені відтиском печатки.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач нарахував 544грн. 08коп. пені, 106грн. 69коп. 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили нарахування пені у разі прострочення відповідачем оплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені та 3% річних, встановив, що такі нарахування є правильними та не заперечуються відповідачем. А тому позов в частині стягнення 544,08коп. пені та 106,69грн. 3% річних є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, на виконання умов Договору позивач фактично передав у власність відповідача природний газ:
- протягом березня 2019 року в обсязі 1 270, 477 тис. куб.м, що підтверджується складеним 31.03.2019 сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу;
- протягом квітня 2019 року в обсязі 290,293 тис. куб.м, що підтверджується складеним 30.04.2019 сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу;
- протягом травня 2019 року в обсязі 65,357 тис. куб.м, що підтверджується складеним 31.05.2019 сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу.
Таким чином, наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується обсяг спожитого відповідачем газу зокрема:
- в березні 2019 в обсязі, на 120,477 тис. куб.м (на 20,47%) більшому від погодженого сторонами в пункті 2.1 Договору;
- в квітні 2019 в обсязі, на 24,707 тис. куб.м (на 7,84%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 Договору;
- в травні 2019 в обсязі, на 19,643 тис. куб.м (на 23,11%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 Договору.
Як погоджено сторонами у п. 6.3. Договору, Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення Споживачем умов пункту 2.1. Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
На підставі пунктів 3.13 та 5.7 Договору і пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2496 від 30.09.2015, за неналежне виконанням відповідачем умов пункту 2.1 Договору позивач нарухував відповідачу збитки на загальну суму 460 383,21 грн (в т.ч. березень 2019 - 450 741,20 грн; квітень 2019 - 5 444, 86 грн; травень 2019 - 4 197,13 грн).
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору та на виконання пункту 3 розділу VI Правил, 14.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено акт-претензію вих.№26-638-19 від 14.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 Договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити нараховані збитки в розмірі 450 741,20 грн.
Листом від 21.06.2019 вих.№2633/08 зазначена акт-претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.
Також, 05.06.2019 позивач надіслав відповідачу акт-претензію вих.№26-1641-19 від 04.06.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 Договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити збитки в розмірі 64 705,50 грн.
Листом відповідача від 04.07.2019 вих.№2796/10 даний акт-претензія залишена без задоволення.
28.11.2019 позивач на адресу відповідача направив акт-претензію вих.№26-4167-19 від 27.11.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 Договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити збитки в розмірі 4 197,13 грн, який листом відповідача від 20.12.2019 вих.№32541/10 також залишена без задоволення.
Відповідно до п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2496 від 30.09.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1; 3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Як зазначалося вище, згідно пункту 3.13. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2019), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1. Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. Договору. При цьому, розмір, збитків визначається таким чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Укладеним між сторонами Договором передбачено умови застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків та порядок їх розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що спірні кошти у вигляді нарахованих позивачем збитків, є різницею у вартості не спожитого чи надміру використаного відповіжачем природного газу.
Вартість обсягу несанкціонованого відбору споживачем природного газу на підставі формули згідно із п. 4 гл. 5 р. VI Кодексу газорозподільних систем, за своїм правовим змістом є компенсацією (відшкодуванням) Оператору ГРМ вартості відхилення фактично переданих обсягів природного газу, про що прямо вказано у п. 4 гл. 5 р. VI Кодексу газорозподільних систем.
Пункт 4 гл. 5 р. VI Кодексу газорозподільних систем, в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, N 1437 від 27.12.2017, передбачає: якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою В = (Vф - Vn) х Ц х К, де В-вартість природного газу, яка компенсується Оператору ГРМ; Vф-об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий споживачем за період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника; Ц-ціна закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у відповідний період. Оператор ГРМ щомісячно публікує на своєму веб-сайті інформацію про таку ціну та період її дії; К - коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 1,5.
Однак, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2."
Тобто, законодавець передбачив витрати постачальника на врегулювання небалансу, спричиненого несанкціонованим відбором природного газу споживачем, на компенсацію Оператору ГРМ вартості природного газу з коефіцієнтом 1,5.
Умовами п. 3.13 договору N 3437/18-БО-2 від 04.10.2018 передбачено, що сторони власне й погодили відшкодування таких витрат постачальника на врегулювання небалансу, спричиненого несанкціонованим відбором природного газу споживачем: до вартості різниці між замовленим та спожитим газом застосовується коефіцієнт 0,5.
Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пункт 3.13 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачає можливість відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.
Також, суд зазначає, що закріплення постановою НКРЄКП N 2495 від 30.09.2015 права постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором; у матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).
Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, отже позовні вимоги в частині стягнення 460741грн. 20коп. збитків є необгрунтованим та безпідставним. В позові в цій частині слід відмовити.
При вірішенні даного спору судом було враховано правову позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 22.07.2021 у справі №924/1437/20, та Верховного суду, викладену у постанові від 25.08.2021 у справі №911/3215/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 202, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства “Луцьктепло” (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гулака Артемовського, буд. 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 650грн 77коп (в тому числі: 544грн. 08коп. пені та 106грн. 69коп. 3% річних), а також 9грн 80коп витрат по сплаті судового збору.
3. В позові в частині стягнення 460741грн. 20коп. збитків - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 10.11.2021.
Суддя О. Г. Слободян