Справа № 638/16277/20
Провадження № 2/638/228/21
09.11.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Запорожець Д. Д.
з участю судового розпорядника Календіної А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності з виплатою грошової компенсації, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності з виплатою грошової компенсації, а саме позивач просить суд: 1) припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та в рахунок компенсації вартості виплатити ОСОБА_2 компенсацію з депозитного рахунку № НОМЕР_1 ТУ ДСА в Харківській області; 2) визнати за позивачем право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 43,8 м2, загальною площею 64,8 м2, належала на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 , його брату ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному відповідно до свідоцтва про право власності на житло. 13.12.2018 року рідний брат позивача ОСОБА_2 уклав договір міни належної йому частини квартири із ОСОБА_4 , який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., р. № 2898 та позивач звертався до суду із позовом про визнання цього договору недійсним. До розгляду справи про визнання угоди недійсною по суті, 12 жовтня 2019 року було укладено договір купівлі-продажу 1/3 квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тобто власник 1/3 частини змінився, і ухвалою Дзержинського суду позов було залишено без розгляду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями за законом після її смерті матері є позивач, ОСОБА_2 та їхня сестра ОСОБА_6 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено та за ним визнано право власності в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 виїхав за межі України, місце його проживання не відомо, однак він є спадкоємцем 1 черги після смерті матері, і його частка складає 1/6 частину, ринкова вартість якої дорівнює 81900 грн. Припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на частину нерухомого майна, не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки спірне майно ним не використовується, від належної йому частки він відмовився, навіть не повідомивши про договір міни. Позивач згоден внести вартість 1/6 частини спірної квартири на депозитний рахунок суду, а сума, яка може бути внесена на депозит суду буде визначена шляхом проведення судово-технічної експертизи, після чого його позовні вимоги будуть уточнені. Просить суд позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за його відсутністю, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що як на підставу належності позивачу права власності на частку квартири після померлої матері ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом, останній посилається на наявність судового рішення по справі 638/8646/19, яке позивачем до позову не додано.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 16.09.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова дійсно ухвалив заочне рішення по справі 638/8646/19 та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/6 квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата набрання рішенням законної сили - 27.10.2020 року (справа №638/8646/19, головуючий суддя Подус Г. С.).
Належність вказаної частки - 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , позивачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №231364666 від 06.11.2020 року, у якому як підставу внесення запису про право власності вказано наведене судове рішення (а. с. 19).
Отже, у матеріалах справах наявні докази, які підтверджують належність позивачу - ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, матеріали справи містять інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №161699578 від 01.04.2019 року, з якого вбачається, що власниками по 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 8).
Тобто, жодних даних про те, що відповідачу - ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності яка-небудь частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_1 не надав.
Згідно звіту про неналежну оцінку майна від 16.11.2020 року, ринкова (оціночна) вартість 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , складає 81900, 00 грн. (а. с. 9-18).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій статті 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, суд дійшов висновку, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів співвласника виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріали справи свідчать про те, що на даний час зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 , зокрема про це свідчить довідка відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 05.01.2021 року (а. с. 31).
У позові ОСОБА_1 наголошує. що відповідач виїхав за межі України, місце проживання його невідомо, однак наскільки йому відомо, то останній не має наміру повертатися до України, зокрема у м. Харків та проживати у вказаній квартирі, однак жодних доказів на підтвердження вказаного факту матеріали справи не містять.
Саме по собі посилання позивача на те, що відповідач не проживає у спірній квартирі та його частка у праві спільної власності є незначною, не може бути безумовною підставою для прийняття рішення про припинення права власника на частку у спірному майні.
Даних про наявність у відповідача іншого придатного для проживання житла, матеріали справи не містять.
Більш того, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, чого позивачем зроблено не було. Так, у позові вказано, що він «згоден внести вартість 1/6 частини спірної квартири на депозитний рахунок суду», а у заяві, поданій на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивач вказав, що «сума, яка може бути внесена на депозит буде визначена шляхом проведення судово-технічної експертизи, після чого його позовні вимоги будуть уточнені». Жодних клопотань про призначення експертизи, жодних відомостей про попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду матеріали справи не містять.
Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на 1/6 часток квартири АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
За змістом ст. 316, 317, 392 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
При цьому підстави набуття права власності врегульовано ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про припинення права власності відповідача на 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру, то не підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності позивача на цю частку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279, 280-284 ЦПК України, статтями 317, 321, 328, 365, 392 ЦК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності з виплатою грошової компенсації - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору - залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: