Справа № 638/17132/21
Провадження № 2/638/6549/21
09.11.2021 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Тесоро» про відновлення порушеного права,-
ОСОБА_1 08.11.2021 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Тесоро» про відновлення порушеного права, а саме позивач просить суд: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху № 51-57, 57-а, 58, 59, 60, 61, 61-а, 62-71, 71-а, 72-75, 75-а, 76-80, 82, 89, 90, II в літ. «А-5» загальною площею 759, 2 квадратних метри, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 в літ. «А-5» загальною площею 481 квадратних метри, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846442163101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57, 57-а, 58, 59, 60, 61, 61-а, 62-71, 71-а, 72-75, 75-а, 76-80, 82, 89, 90, II в літ. «А-5» загальною площею 759,2 квадратних метри, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 4) витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Тесоро» на користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 в літ. «А-5» загальною площею 481 квадратних метри, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846442163101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статтей 175, 177 ЦПК України, а саме: заява, зокрема, повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (пункт 2 частини 3 статті 175 ЦПК України), натомість відомості про сторін неповні; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (пункт 6 частини 3 статті 175 ЦПК України); відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (пункт 7 частини 3 статті 175 ЦПК України); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 10 частини 3 статті 175 ЦПК України), натомість таких відомостей позовна заява не містить, а отже вказаний недолік слід усунути.
Крім того, пунктом 8 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, натомість позовну заяву подано в одному примірнику та без доданих документів, які перелічено в додатках до позовної заяви.
Позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (пункт 2 частини 3 статті 175 ЦПК України).
Так, в позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 2500000,00 грн., проте саме ця сума жодним чином не обґрунтована позивачем.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.
За таких обставин ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Згідно статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, позивач повинен був провести оцінку нерухомого майна, на яке він просить визнати за собою право власності, звернувшись до відповідного експерта (оцінщика), надавши суду звіт (висновок про ринкову оцінку вартості нерухомого майна).
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, прожитковий мінімум для працездатних осіб у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 липня 2021 року становить 2294, 00 грн.
Оскільки позивачем ціна позову, тобто вартість спірного майна, визначена, проте підтверджуючих доказів його вартості на час розгляду справи суду не надано, суд позбавлений можливості визначити суму судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви майнового характеру.
З огляду на викладене, позивачу необхідно оплатити судовий збір за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір» для позовної вимоги майнового характеру з урахуванням ціни позову (п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України).
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Тесоро» про відновлення порушеного права - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення позивачу ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених вище недоліків заява вважатиметься не поданою та буде повернено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дзержинського районного суду
м. Харкова В.М. Хайкін