Єдиний унікальний номер справи: 757/56995/20-ц Головуючий у суді першої інстанції: Писанець В.А.
Номер провадження: 22-ц/824/5995/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
09 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Буд Груп», в інтересах якого діє адвокат Мілевська Варвара Анатоліївна на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Буд Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Броквітал», Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якушева Євгенія Анатоліївна, Державний реєстратор Першотравенської сільської ради Гречінська Наталія Петрівна, Державний реєстратор Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Тетяна Вікторівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм», Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», про визнання права іпотеки, недійсними договорів про право забудови та про передачу суперфіційного права, застосування наслідків недійсності, скасування рішень і записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року задоволено заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс», позивач) про забезпечення позову.
Заборонено будь-яким органам державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі але не виключно: Державній архітектурно-будівельній інспекції України (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912), Державній інспекції архітектури та містобудування України: розробляти та/або вносити зміни та/або затверджувати містобудівні умови щодо будівництва будь-яких об'єктів на Земельних ділянках; надавати та/або реєструвати будь-які документи, які б надавали право на виконання підготовчих та/або будівельних робіт на Земельних ділянках; надавати та/або реєструвати будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на Земельних ділянках; вчиняти будь-які дії щодо Земельних ділянок.
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Софія Буд Груп» (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Біохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40544482), товариству з обмеженою відповідальністю «Софія Київська Буд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 1/5, код ЄДРПОУ 44143270), а також будь-яким іншим юридичним особам та/або фізичним особам та/або фізичним особам-підприємцям та/або громадським формуванням виконувати функції та/або повноваження Замовника будівництва будь-яких об'єктів на Земельних ділянках.
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Солюшнз Буд» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28, код ЄДРПОУ 40683172), а також будь-яким іншим юридичним особам та/або фізичним особам та/або фізичним особам-підприємцям та/або громадським формуванням виконувати функції та/або повноваження Генерального підрядника та/або Підрядника щодо будівництва будь-яких об'єктів на Земельних ділянках.
Заборонено інженеру технічного нагляду ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат АТ001930), а також будь-яким іншим інженерам технічного нагляду здійснювати технічний нагляд за будівництвом будь-яких об'єктів на Земельних ділянках.
Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю інститут «Білоцерківцивільпроект» (09107, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Логінова, 39/2, код ЄДРПОУ 02498139), а також будь-яким іншим юридичним особам та/або фізичним особам та/або фізичним особам-підприємцям та/або громадським формуванням розробляти проектну документацію щодо будівництва об'єктів на Земельних ділянках.
Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Експертиза» (04215, місто Київ, вул. Ігорівська, будинок 12-Б, код ЄДРПОУ 41134902) здійснювати експертизу проектів та/або проектної документації щодо будівництва об'єктів на Земельних ділянках.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Буд Груп», в інтересах якого діє адвокат Мілевська В.А., оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність ухвали суду першої інстанції вимогам закону, просило ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» про забезпечення позову відмовити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказується на те, що в ухвалі суду не наведено жодних посилань на норми закону, якими обгрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а висновок суду про співмірність заходів забезпечення позову з заявленими вимогами є абсурдним.
Крім того, в доводах скарги звертається увага на те, посилання позивача про вжиття додаткових заходів забезпечення позову з тих підстав, що 27 січня 2021 року ДАБІ було внесено зміни до Дозволу на виконання будівельних робіт реєстраційний номер 1Y125161690452, а 04 січня 2021 року видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів реєстраційний номер 1Y123201222774 судом не перевірені, відповідних доказів на підтвердження цього заявником не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Схід Фінанс» доводи апеляційної скарги вважає безпідставними і необгрунтованими. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем в додатку до заяви про вжиття додаткових заходів забезпечення позову приєднані копії Дозволу на виконання будівельних робіт, реєстраційний номер 1Y125161690452 від 27 січня 2021 року та сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстраційний номер 1Y123201222774 від 04 січня 2021 року, що спростовує посилання апелянта.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що всупереч вжитих ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у справі № 757/56995/20-ц заходів забезпечення позову, на спірних земельних ділянках продовжується активне незаконне будівництво. Зокрема, 27 січня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було внесено зміни до дозволу на виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ІУ125161690452, а 04 січня 2021 року було видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстраційний номер ІУ123201222774. Як вказаний дозвіл, так і сертифікат стосуються об'єктів нерухомого майна, розміщених на спірних земельних ділянках. В ухвалі суд зазначив, що знаходить достатніми та обґрунтованими доводи (мотиви) заяви представника позивача про вжиття додаткових заходів забезпечення позову так як невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду, а тому заява підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В пункті 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 02 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 02 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі.
Того ж дня, ухвалою суду задоволено клопотання позивача та вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, накладення заборони іншим особам вчиняти певні дії та накладення заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії.
Як вбачається із цивільної справи, позовні вимоги грунтуються на Договорі про відступлення прав вимоги № 2 від 01 листопада 2018 року, за яким, первісний кредитор - ПАТ «Українська інноваційна компанія» передало новому кредиторові: ТОВ ТОВ «Схід Фінанс», а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до ТОВ «Укрполіскорм» сплатити грошові кошти у розмірі 30 000 000 грн. за Кредитним договором № 4804 від 27 серпня 2012 року (том 1 а.с.74-75). Вказаний Договір про відступлення прав вимоги № 2 від 01 листопада 2018 року на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнано.
За відповідачами - ТОВ «Софія Буд Груп» та ТОВ «Броквітал» проведено державну реєстрацію договору про передачу суперфіційного права на земельну ділянку площею 8,9390 га., кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, на земельну ділянку площею 0,6199 га., кадастровий номер 3222486201:01:036:0121, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, на земельну ділянку площею 0,3900 га., кадастровий номер 3222486201:01:036:0120, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, які були передані в іпотеку за кредитним договором від 27 серпня 2012 року.
Позивач посилався на те, що набувши прав кредитора, не може здійснити реєстрацію іпотеки та задовольнити вимоги про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, оскільки земельні ділянки обтяжені реєстрацією суперфіцію (права забудови).
Розглядаючи повторну заяву про вжиття додаткових заходів забезпечення позову від 26 лютого 2021 року суд встановив, що 27 січня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було внесено зміни до дозволу на виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ІУ125161690452 (том 1 а.с.211-215), а 04 січня 2021 року видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстраційний номер ІУ123201222774 (том 1 а.с.203-210). Як вказаний дозвіл, так і сертифікат стосуються об'єктів нерухомого майна, розміщених на спірних земельних ділянках.
Встановивши вказані обставини, враховуючи предмет позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, так як невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Вжиті заходи забезпечення позову не виходять за межі предмету спору і є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі суду першої інстанції не наведено жодних посилань на норми закону, якими обгрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а висновок суду про співмірність заходів забезпечення позову з заявленими вимогами є абсурдним не заслуговують на увагу так як Печерський районний суд міста Києва при вирішенні питання про забезпечення позову перевірив доводи позивача про необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову, врахував подані докази і вірно застосував положення ст.ст.149-153 ЦПК України, які регулюють забезпечення позову.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач не надав доказів на підтвердження внесення змін у дозвіл на виконання будівельних робіт від 27 січня 2021 року та видачу 04 січня 2021 року сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстраційний номер ІУ123201222774 спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами на підтвердження вказаних обставин. (том 1 а.с.203-210, 211-215).
Інші доводи апеляційної скарги на невідповідність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року вимогам закону, порушення судом норм процесуального права не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Буд Груп», в інтересах якого діє адвокат Мілевська Варвара Анатоліївна залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар