09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 240/16877/20
адміністративне провадження № К/9901/40245/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 240/16877/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернуся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову, викладену у листі Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Житомирської області від 27 жовтня 2020 за № 31/6-Д-27, щодо відсутності правових підстав для поновлення державної реєстрації легкового автомобілю марки «MERCEDES-BENZ» S430;
- зобов'язати РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області поновити державну перереєстрацію (реєстрацію) легкового автомобілю марки «MERCEDES-BENZ» S430.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 240/16877/20 повернуто особі, яка її подала.
30 жовтня 2021 року до Верховного Суду надіслано повторно касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 240/16877/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, Судом не встановлені та скаржник на такі не посилається.
Суд також зазначає, що відповідно до приписів частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами для перегляду оскаржуваних судових рішень скаржником зазначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 815/2408/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 803/64/18 та від 05 грудня 2019 року у справі 161/18700/17, а також порушення норм процесуального права.
Перевіривши вказані доводи скаржника, Верховним Судом установлено, що предметом спору у зазначених позивачем справах було, зокрема, визнання протиправними та скасування рішень (висновків) сервісного центру МВС України в частині скасування реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, у той час як предметом спору у цій справі, є визнання протиправною відмови, викладеної у листі Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Житомирської області, щодо відсутності правових підстав для поновлення державної реєстрації легкового автомобілю.
Таким чином, з наведеного випливає, що правові висновки, які були викладені Верховним Судом у справах № 815/2408/16, № 803/64/18, № 161/18700/17 не підлягають урахуванню при вирішенні цієї справи з огляду на те, що правовідносини у цих справах не є подібними.
Отже, оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 240/16877/20
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко