08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/19432/20
адміністративне провадження № К/9901/37576/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство охорони здоров'я України про визнання протиправними та нечинними постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство охорони здоров'я України, у якому просив:
визнати протиправним та нечинними з моменту їх прийняття, з 11 березня 2020 року, постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 16 березня 2020 року № 215, від 25 березня 2020 року № 239, від 29 березня 2020 року № 241, від 20 березня 2020 року № 242, від 02 квітня 2020 року № 255, від 08 квітня 2020 року №262, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
13 жовтня 2021 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу повністю передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України та пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.
Пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі позивачем не викладено.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неналежно розглянуто його клопотання про надання дозволу на трансляцію судових засідань технічними засобами даного суду на YouTube каналі «Судова влада України» та на порталі «Судова влада України» та забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Із змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року вбачається, що судом відмовлено у проведенні засідання в режимі відеоконференції та встановлено, що особиста участь представників сторін не є обов'язковою.
Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів.
Водночас, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України (в редакції з 15.12.2017) є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.
Отже, фактично, доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам справи.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство охорони здоров'я України про визнання протиправними та нечинними постанов повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур