09 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 596/558/21 пров. № А/857/14009/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,
за участі секретаря судового засідання Кахнич Г.П.,
позивач: не з'явився
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року у справі № 596/558/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій незаконними,-
суддя в 1-й інстанції - Цвинтарна Т.М.,
час ухвалення рішення - 14 год. 30хв,
місце ухвалення рішення - м. Гусятин,
дата складання повного тексту рішення - 19.07.2021,-
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі також ГУНП в Тернопільській області, відповідач) та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.04.2021 року серія БАБ № 871950, провадження у справі закрити.
На обґрунтування вимог зазначає, що 11.04.2021 року о 18 год. 20 хв. на центральній дорозі с. Лежанівка, Чортківського району, Тернопільської області він керував автомобілем «Сітроен Берлінго», д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки був рух автомобіля з не ввімкненим світлом фар. Позивач зазначає, що надав пояснення працівнику патрульної поліції про те, що дорожніх знаків, а саме: «Початок населеного пункту» з боку с. Зелене і «Кінець населеного пункту», на даній ділянці дороги немає, а туму він вправі рухатися автомобілем в населеному пункті без ввімкнутого ближнього світла фар. Надані пояснення не були прийняті поліцейським до уваги при винесенні оскаржуваної постанови.
Вважає, що дії інспектора були неправомірними, а винесена постанова необґрунтованою та незаконною, оскільки він не порушував правил дорожнього руху, оскільки згідно правил дорожнього руху вправі рухатись на автомобілі в межах населеного пункту без увімкнутого ближнього світла фар.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії БАБ № 871950 від 11.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором СРПП відділення поліції №3 (м. Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Андрощуком О.Ю. за ч. 1 ст.126, ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Стягнуто із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 454 грн. в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на відео нагрудної камери працівника поліції зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, та те, як після зупинки працівниками поліції позивач не ввімкнув аварійної сигналізації, Також апелянт звертає увагу на те, що при перевірці документів, працівники поліції виявили помилку у страховому полісі, а саме, у чотирьох останніх цифрах VIN коду, відповідно до чого, поліс страхування був недійсним та не належав до даного автомобіля. Після ознайомлення позивача із винесеною постановою, роз'яснено і причину зупинки, та повідомлено про те, що окрім причини зупинки та порушення вимог ч.2 ст. 122 КУпАП, у позивача відсутній поліс страхування, та позивач не надав і будь-яких зауважень щодо наявності у нього такого документа чи невірно занесених даних, так як сам перевіряв його номер із працівником поліції.
Щодо твердження позивача про відсутність знаків на дорозі про те, що населений пункт закінчився, апелянт вважає, що закінчення населеного пункту перед польовою дорогою, це і означає що закінчується і сам населений пункт, оскільки не у кожному напрямку в'їзду у село або виїзду з нього розташований знак населеного пункту. Вважає, що не увімкнення позивачем фар на даному відрізку дороги могли створити аварійну ситуацію, оскільки це була 18.00 год., та діяла норма закону щодо увімкненнях світлових фар з 1 жовтня по 01 травня, що передбачено ПДР.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 квітня 2021року о 17 год. 47 хв. інспектором СРПП відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Андрощуком О.Ю. винесено постанова серії БАБ №871950 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст.126, ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно вказаної постанови, 11.04.2021 року о 18 год. 20 хв. на дорозі між населеними пунктами с. Лежанівка і с. Зелене ОСОБА_1 керував автомобілем «Сітроен Берлінго», д.н.з. НОМЕР_1 з не ввімкнутим світлом фар та наявний поліс страхування є недійсним.
Не погоджуючись з прийнятою постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з позовом до суду про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів які підтверджують те, що позивач керував транспортним засобом не в зоні дії дорожніх знаків 5.45 - «Початок населеного пункту» - 5.46. - «Кінець населеного пункту». Також суд дійшов висновку що водій мав при собі і пред'явив для перевірки чинний поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а та обставина, що працівниками страхової компанії в написанні VINкоду автомобіля допущена помилка через неуважність, не може свідчити про відсутність такого страхового полісу.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Положеннями статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
При цьому, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР).
Згідно п.9.8 ПДР з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкненні денні ходові вогні, а в разі їх відсутності конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1,2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частина 4 ст.258 КУпАП передбачає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, проте із оглянутих матеріалів відеофіксації не встановлюється, що позивач саме на автодорозі за межами населеного пункту керував автомобілем з не ввімкнутим ближнім світлом фар.
Окрім того, довідкою Гримайлівської селищної ради Гусятинського району тернопільської області підтверджується, що на відрізку дороги між населеними пунктами с. Лежанівка та с. Зелене відсутні інформаційні дорожні знаки, які б вказували на початок та кінець населеного пункту. Також допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок підтвердив, що на ділянці дороги, де був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , немає жодних дорожніх знаків, зокрема, про «кінець населеного пункту».
Що стосується твердження відповідача про відсутність у позивача страхового полісу на транспортний засіб та відповідно порушення позивачем пункту 2.1 «г» ПДР України, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), передбачено адміністративну відповідальність.
Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 21.05.2020 між ОСОБА_1 та ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком на один рік та отримано страховий поліс №ер-203616702, строк дії якого - з 28.05.2020 року по 27.05.2021 року. Під час зупинки транспортного засобу водій мав при собі та пред'явив для перевірки чинний поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а та обставина, що працівниками страхової компанії в написанні VINкоду автомобіля допущена помилка через неуважність, не свідчить про те, що позивач не мав при собі і не надав працівнику поліції чинний страховий поліс.
Вірним є висновок суду про те, що твердження відповідача про наявність в діях позивача адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини позивача, в інкримінованому йому відповідачем адміністративному правопорушенню, тлумачаться на користь позивача. Окрім того, безпосередньо відповідачем не надано доказів які підтверджують те, що позивач керував транспортним засобом не в зоні дії дорожніх знаків 5.45 - «Початок населеного пункту» - 5.46. - «Кінець населеного пункту».
Колегія суддів, надаючи оцінку діям відповідача, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого у спірних правовідносинах не було дотримано.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а позивач факт вчинення такого правопорушення заперечує, тому немає достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частина 3 ст. 286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також звертає увагу на п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року у справі № 596/558/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 09 листопада 2021 року