09 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4744/21 пров. № А/857/14273/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі №380/4744/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
суддя в 1-й інстанції Москаль Р.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення не зазначено,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 29.03.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - апелянт, МВС України, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії МВС України, які полягають у поверненні матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати МВС України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ (далі - ОВС); наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області) №6о/с від 30.03.2010 звільнений зі служби в ОВС у відставку. За результатами обстеження Львівською обласною МСЕК 26.05.2020 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено 50% ступеня втрати працездатності. За результатами медичного огляду 23.12.2019 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС та 60% втрати працездатності. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду №380/5348/20 від 16.10.2020 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд, серед іншого, зобов'язав ГУ МВС України у Львівській області скласти та подати до МВС України висновок та відповідний пакет документів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи з 23.12.2019, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в ОВС, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. На виконання зазначеного рішення суду ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області направила до МВС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги та відповідні документи. Листом №7322-15-2021 від 24.02.2021 Департамент фінансово-облікової політики МВС повернув матеріали ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги з таких мотивів: - установлення заявникові при повторному огляді другої групи інвалідності та 60% втрати працездатності (2019) відбулося в період понад два роки від дати встановлення йому при первинному огляді третьої групи інвалідності та 50% втрати працездатності (2010), що суперечить умовам Порядку; - написання по батькові позивача у відмітці органу внутрішніх справ на його заяві від 22.01.2021 та у свідоцтві про хворобу від 31.03.2020 №155 не відповідає його паспортним даним; - медико-соціальна комісія проведена з порушенням, без участі представника закладів охорони здоров'я МВС.
Позивач вважає протиправними дії МВС України, які виразились у поверненні його документів щодо призначення одноразової грошової допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності. Вказує, що його заяву про виплату зазначеної допомоги розглянуто у непередбачений законодавством спосіб без прийняття відповідного рішення.
Оскільки вказане порушує права позивача, звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії МВС України щодо повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов'язано МВС України повторно розглянути заяву (рапорт) від 22.01.2021 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи разом із висновком ГУ МВС України у Львівській області і прийняти за наслідками повторного розгляду одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказаним рішенням встановлено такий спосіб та строки виконання цього рішення суду:
- ОСОБА_1 впродовж тижня після набрання цим рішенням суду законної сили подає оригінал заяви/рапорта від 22.01.2021 про призначення одноразової грошової допомоги з додатками до ГУ МВС України у Львівській області;
- ГУ МВС України у Львівській області впродовж тижня після отримання цих документів скеровує такі разом із копією висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України;
- МВС України приймає рішення по суті рапорта в місячний строк після надходження документів від Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Питання про розподіл судових витрат не вирішувалося.
Не погоджуючись із вказаним рішенням його оскаржив в апеляційному порядку відповідач, МВС України (апеляційна скарга від 16.07.2021 за вх. №51116), просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
МВС України не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням матеріальних норм права.
Так, апелянт вказує, що оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, зокрема, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», а також Порядку №850 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак судом першої інстанції проігноровано ряд постанов Верховного Суду, у яких висловлено позицію, що такі висновки не відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, у таких вказано про минування понад два роки між первинним та повторними оглядами, тобто тривалість проміжку часу, що минув, а також відсутність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та захворюванням та/чи пораненням, які її спричинили.
Наголосив на тому, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Крім того, з позиції апелянта, п. 14 Порядку №850 регламентує відносини сторін під час первинного призначення та виплати одноразової грошової допомоги, і ніяким чином не регулює правовідносини, викладені в даному позові.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в ОВС; 30.03.2010 звільнений з ОВС у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 7).
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №155 від 31.03.2010, військово-лікарська комісія ГУ МВС України у Львівській області дійшла висновку щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби зі зняттям з військового обліку (а.с. 11-12). За результатом медичного огляду 02.06.2010 позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, на строк до 01.06.2010 (а.с. 8).
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.02.2020 №333490 ОСОБА_1 , за результатом повторного медичного огляду, встановлено другу групу інвалідності пожиттєво, причина інвалідності захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС (а.с. 10). Обласна медико-соціальна експертна комісія №1 у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в ОВС визначила ОСОБА_1 60% ступеня втрати працездатності з врахуванням раніше визначених 50% (а.с. 9).
У зв'язку із встановленням другої групи інвалідності позивач звернувся до ГУ МВС України у Львівській області для призначення одноразової грошової допомоги та подав необхідні документи. Листом №132/31/01-2020 від 06.04.2020 ГУ МВС України у Львівській області повідомив позивача, що з дати первинного огляду МСЕК минуло більше двох років та за умовами пункту 4 Порядку це не дає права отримати одноразову грошову допомогу в більшому розмірі.
29.04.2020 позивач звернувся до МВС України про перевірку законності рішення ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області, на що отримав відповідь, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймає МВС України на підставі висновку та відповідних документів, які готуються та перевіряються органом, у якому працівник міліції проходив службу (а.с. 14-15).
28.05.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ МВС України у Львівській області з заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги та надав необхідний пакет документів. У відповідь листом №20-70/огд/31/01-2020 від 24.06.2020 ГУ МВС України у Львівській області повторно відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з покликанням на пункт 4 Порядку у зв'язку з тим, що з дати первинного встановлення інвалідності до повторного огляду та встановлення вищої групи інвалідності пройшло більше двох років (а.с.16). Відмову ГУ МВС України у Львівській області щодо призначення одноразової грошової допомоги позивач оскаржив до суду.
16.10.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №380/5348/20 (а.с. 18-25), відповідно до якого позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, визнав протиправною бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області щодо не складення висновку на підставі заяви та документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги; зобов'язав ГУ МВС України у Львівській області скласти та подати до МВС України висновок та відповідний пакет документів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи з 23.12.2019, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Це рішення набрало законної сили 22.12.2020 (а.с. 18-24).
22.01.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ МВСУ у Львівській області із заявою/рапортом від 22.01.2021 з доданням відповідних документів, просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС (а.с.13), котре скерувало документи на розгляд МВС України.
Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №7322/15-2021 від 24.02.2021 повернув ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення. В листі зазначено, що під час опрацювання матеріалів виявлено, що написання по батькові позивача у відмітці ОВС на його заяві від 22.01.2021 та у свідоцтві про хворобу від 31.03.2020 №155 не відповідає його паспортним даним; установлення заявникові при повторному огляді другої групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (2019) відбулося в період понад два роки від дати встановлення йому при первинному огляді третьої групи інвалідності та 50% втрати професійної працездатності (2010), що суперечить умовам Порядку; - медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», зокрема, повідомлено, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Вказано, що зазначені недоліки унеможливлювали прийняття рішення за поданими матеріалами (а.с. 26-27).
Позивач вважаючи викладене порушенням своїх прав, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції керувався тим, що норми Порядку №850 (пункт 9) встановлюють, що прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги віднесено до компетенції МВС України, яке в місячний строк після надходження документів (висновку органу, в якому проходив службу заявник та наданих заявником документів) приймає одне відповідних рішень (про призначення/відмову у призначенні).
МВС України ухилилося від прийняття рішення, що віднесене до його компетенції, оскільки не прийняло жодного рішення щодо одноразової грошової допомоги заявнику. Натомість МВС України повернуло ці документи, посилаючись на неможливість прийняття рішення за надісланим пакетом документів.
Оцінюючи ці дії МВС України через призму норм Порядку №850 суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно повернув документи ОСОБА_1 не прийняв рішення по суті питання, хоча вирішення цього питання відноситься до виключної його компетенції. Норми Порядку №850 не визначають повноваження МВС щодо повернення документи без розгляду, без прийняття відповідного рішення.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача до МВС України щодо спонукання/зобов'язання призначити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850, а також аргументи відповідача щодо дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень щодо прийняття такого рішення суд першої інстанції вважав, що оскільки МВС України не розглянуло по суті питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги та не прийняло рішення щодо того, чи наявні/відсутні всі визначені Законом №565-ХІІ та Порядком №850 умови для цієї виплати, суд не повинен підміняти МВС України та замість нього вирішувати питання, щодо якого відповідач ще не прийняв жодного рішення.
За таких обставин суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту визнав належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання МВС України повторно розглянути висновок ГУ МВС України у Львівській області та додані до нього документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до пункту 9 Порядку №850.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Відповідно до п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок №850).
Відповідно до п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п.п. 7-9 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Тобто, обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком №850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись пунктом 8 Порядку №850, ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області, направила висновок та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, до МВС України для прийняття рішення, що сторонами не оспорюється.
Відповідно до п. 9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Суд першої інстанції вірно встановив, що МВС України за результатом опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуло такі до ГУ МВС України у Львівській області без прийняття рішення (про призначення/відмову в призначенні одноразової грошової допомоги), при цьому вказало на неточності в написанні по батькові позивача і те, що при проведенні медико-соціальної експертизи не було залучено представників закладів охорони здоров'я МВС, а встановлення вищої групи інвалідності відбулось в період понад два роки від первинного встановлення групи інвалідності.
Тобто, МВС України ухилилося від прийняття рішення, що віднесене до його компетенції, оскільки не прийняло жодного рішення щодо одноразової грошової допомоги заявнику (про призначення/відмову у призначенні). Натомість МВС України повернуло ці документи, посилаючись на неможливість прийняття рішення за надісланим пакетом документів.
Оцінюючи ці дії МВС України через призму норм Порядку №850 суд першої інстанції дійшов висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що відповідач протиправно повернув документи ОСОБА_1 , не прийнявши рішення по суті питання, хоча вирішення цього питання відноситься до виключної його компетенції. Норми Порядку №850 не визначають повноваження МВС щодо повернення документи без розгляду, без прийняття відповідного рішення.
Оскільки суд першої інстанції встановив, що МВС України не розглянуло по суті питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та не прийняло рішення щодо того, чи наявні/відсутні всі визначені Законом №565-ХІІ та Порядком №850 умови для цієї виплати, він не повинен підміняти МВС України та замість нього вирішувати питання, щодо якого відповідач ще не прийняв жодного рішення.
Суд апеляційної інстанції зважає на покликання апелянта на ряд постанов Верховного Суду з подібних питань, однак, вважає такі недоречними, оскільки у даному випадку з'ясовано недодержання процедурних норм відповідачем щодо прийняття рішення про призначення/відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а не зміст листа «Про повернення документів» від 01.02.2021 та мотивів такого повернення документиів листом, що у ньому викладені.
Оцінюючи викладене в сукупності, з врахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд апеляційної інстанції вважає належним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 шляхом спонукання/зобов'язання МВС України повторно розглянути висновок ГУ МВС України у Львівській області та додані до нього документи щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до пункту 9 Порядку №850.
Також колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції способом і порядком виконання вказаного судового рішення, оскільки такі дійсно дозволять забезпечити ефективне та дієве відновлення прав позивача.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі №380/4744/21 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 09 листопада 2021 року