09 листопада 2021 року ЛьвівСправа № 803/1898/13-а пров. № СК-А/857/3934/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 803/1898/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Дмитрук В.В., час ухвалення рішення - 03.02.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення - 03.02.2020 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (надалі - ТзОВ "Агротехніка", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005911503 від 21.05.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 938 516 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 469 258 грн. та №0009321503 від 16.07.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 876 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0005911503 від 21.05.2013 року та №0009321503 від 16.07.2013 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою позов ТзОВ "Агротехніка" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005911503 від 21 травня 2013 року в частині зменшення заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 938390 гривень основного платежу та 469195 гривень - штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009321503 від 16 липня 2013 року. У решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17.10.2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року в даній справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
При новому розгляді постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005911503 від 21 травня 2013 року в частині зменшення заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 136 344 (сто тридцять шість тисяч триста сорок чотири) гривні основного платежу та 68 172 (шістдесят вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно подала ТзОВ "Агротехніка" податкову накладну з ПДВ на суму 867 3921, 18 грн. на поставку насіння соняшника, так як дана операція звільнена від оподаткування, що підтверджується й подальшим поданням зазначеною особою уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за вересень та жовтень 2012 року, якими було знято суми ПДВ з податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Отже, вказана обставина свідчить про неправомірне та безпідставне включення ТзОВ "Агротехніка" до складу податкового кредиту за січень 2013 року суми ПДВ у розмірі 867 921 грн.18 коп.
Підтверджено, також безпідставне включення позивачем до податкового кредиту січня 2013 року розрахунок коригування до податкової накладної, виписаної ТзОВ "Метал Холдінг Львів". Це коригування помилково проведено в сторону збільшення, чим завищено податковий кредит у звітному періоді на 126 грн.07 коп., що не оспорюється позивачем.
Виходячи з аналізу законодавства, суд прийшов до висновку, що віднесення TзOB "Агротехніка" сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Євромаш" до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товару відбулися, товар використано в межах господарської діяльності TзOB "Агротехніка" (договір купівлі-продажу, специфікації до договору, видаткові і податкові накладні, розрахунок).
З матеріалів справи вбачається, що розбіжності у податковій звітності ТзОВ "Агротехніка" та ПП "Євромаш" виникли саме через те, що останнє не задекларувало у своїй податковій звітності за січень 2013 року податкові зобов'язання по взаємовідносинах із ТзОВ.
Разом з тим, закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.
ПП "Євромаш" на час спірних правовідносин було зареєстроване в ЄДРЮОФОП. Договір не визнавався недійсним. ПП було платником ПДВ.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, TзOB "Агротехніка" подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт звертав увагу на те, що судом не взято до уваги, що господарські операції з ФОП ОСОБА_1 були оформлені належним чином та підтверджені усіма необхідними первинними документами, зокрема податковими накладними, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ 867921,18 грн та відобразив в податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року.
Просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 803/1898/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" задоволено частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 803/1898/13-а в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0009321503 від 16.07.2013 року скасовано та прийнято постанову в цій частині, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0009321503 від 16 липня 2013 року.
У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 803/1898/13-а залишено без змін.
23 жовтня 2021 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про ухвалення додаткового рішення, оскільки апеляційний суд не вирішив питання щодо оскарження відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005911503 від 21 травня 2013 в частині.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Перелік правових підстав, за наявності яких суд може ухвалити додаткове рішення, передбачений частиною 1 статті 252 КАС України.
Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 09.04.2013 року по 17.04.2013 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Агротехніка" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №2527/15.3/21750952 від 24.04.2013 року.
Актом перевірки не підтверджено відображеного товариством у декларації за січень 2013 року (із врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх.№9015583273 від 25.03.2013) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку в сумі 938 516 грн., а також констатовано вчинення TзOB "Агротехніка" порушень п.198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 та абзацу “а” п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого:
- завищено суму податкового кредиту за січень 2013 року на 1 004 392 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідного звітного періоду на 1 004 392грн.;
- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року на 938 516 грн.
З акту перевірки вбачається, що безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ПП "Євромаш".
Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту січня 2013 року включено контрагента ПП "Євромаш" на загальну суму податкового кредиту - 136 344 грн. 11 коп. За результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності TзOB , а саме: завищення податкового кредиту по контрагенту ПП "Євромаш" за січень 2013 року в сумі 136 344 грн. 11 коп.
Розбіжність виникла у зв'язку з тим, що ПП "Євромаш" не задекларовано суму податкових зобов'язань в розмірі 136 344 грн. 11 коп. у податковій декларації з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді. Також встановлено, що платник розпочинаючи із січня 2012 року не подає звітності з податку на додану вартість та станом на 16.11.2012 свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, у зв'язку із неподанням декларацій з податку на додану вартість. Стан ПП "Євромаш" - “ 8” - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.
Відтак, контролюючим органом зроблено висновок, що позивач у січні 2013 року не мало права на податковий кредит сформований по контрагенту ПП "Євромаш" на загальну суму 136 344 грн.11 коп.
Також, Луцькою ОДПІ в акті перевірки встановлено, що товариством до податкового кредиту січня 2013 року включено розрахунок коригування по ТзОВ "Метал Холдинг Львів" №150 від 05.12.2012 до податкової накладної №967 від 23.11.2012 на суму 630 грн. 38 коп. та ПДВ в сумі 126 грн. 07 коп. у зв'язку з поверненням коштів за поставку товару, однак платником помилково дане коригування в податковому кредиті січня 2013 року відображено у сторону збільшення податкового кредиту на суму 126 грн. 07 коп. замість зменшення.
На підставі акту перевірки, Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення №0005911503 від 21.05.2013, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 938 516 грн. та застосовано штрафні-фінансові санкції в розмірі 469 258 грн.
23 травня 2013 року товариством, на вищезазначене податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ, подано скаргу до ДПС у Волинській області.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області №728/10/10.2-06 від 11.07.2013 року "Про результати розгляду первинної скарги", скарга позивача була задоволена частково, а саме: податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.05.2013 №0005911503 про зменшення заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року на 938 516 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 469 258 грн. залишено без змін; податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.05.2013 року №0005921503 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 506 588грн. скасовано повністю та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0009321503 від 16.07.2013 року, яким TзOB "Агротехніка" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 65 876 грн.
26 липня 2013 року позивачем до Міністерства доходів і зборів України було подано повторну скаргу, проте, рішенням Міндоходів від 15.08.2013 року №9022/6/99-99-10-01-15 "Про результати розгляду скарги" скарга товариства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” (далі - Закон №889-VIII).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.
Так, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до пункту 189.1. статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.
Стосовно включення до податкового кредиту січня 2013 року ПДВ за податковими накладними, виписаними продавцем - ПП «Євромаш», апеляційний суд зазначає наступне.
Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Згідно із частиною другою статті 3 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства, суд дійшов висновку, що віднесення TзOB «Агротехніка» сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Євромаш» до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як підтверджено матеріалами справи, 30.01.1997 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №152375.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Волинській області АА №504915 від 17.07.2012 року, TзOB «Агротехніка» з 16.07.2012 року включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2013 року позивачем подано до Луцької ОДПІ податкову декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року, у якій товариством визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) в сумі 37 687 грн. та заявлено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок платника в банку в сумі 938 516 грн.
14.08.2012 між Приватним підприємством «Євромаш» (Продавець) та TзOB «Агротехніка» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №14/1-2012 за умовами якого, продавець зобов'язується в порядку, на умовах та в строки, передбачені даним договором передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за макуху соєву в кількості, за якістю та за цінами вказаними у специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною Договору. (а.с.78-80, т.1)
На виконання умов даного договору купівлі-продажу №14/1-2012 від 14.08.2012, ПП «Євромаш» було передано, а TзOB «Агротехніка» було прийнято товар «жмих соєвий» згідно видаткових та податкових накладних на загальну суму 818 065грн.50коп., в тому числі ПДВ 136 344грн.11коп.
Позивачем проведено повний розрахунок по договірних зобов'язаннях з ПП «Євромаш».
TзOB «Агротехніка» на підставі отриманих податкових накладних від ПП «Євромаш» включило суми податку на додану вартість в розмірі 136 344 грн. 11 коп. до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість в січні 2013 року.
Таким чином, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товару відбулися, товар використано в межах господарської діяльності TзOB «Агротехніка», а тому позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Євромаш» в розмірі 136 344грн.11коп. до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.
Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції, інших у апеляційній скарзі не наведено апелянтом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005911503 від 21 травня 2013 року в частині зменшення заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 136 344 (сто тридцять шість тисяч триста сорок чотири) гривні основного платежу та 68 172 (шістдесят вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні - штрафні (фінансові) санкції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про ухвалення додаткового рішення у справі №803/1898/13-а задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 803/1898/13-а в частині оскарження податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005911503 від 21 травня 2013 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 09.11.2021 року