09 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 335/10288/21 (2-а/335/202/2021)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 вересня 2021 року у справі №335/10288/21 (2-а/335/202/2021) за позовом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, -
Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області 28 вересня 2021 року звернулося до суду з позовом до громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 згідно з яким, просить:
- примусово видворити позивача за межі України;
- затримати позивача та помістити його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні терміном на шість місяців з метою його ідентифікації та забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення за межі України.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з рішенням Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 06.10.2020 року відповідача зобов'язано покинути територію України у термін до 30.10.2020 року, однак під час перевірки виконання зазначеного рішення позивачем встановлено, що відповідач територію України не залишив, зазначене рішення не виконав.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Суд, примусово видворив відповідача за межі України. Заборонив відповідачу подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Затримав громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 та помістив його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, терміном на шість місяців, до 28 березня 2022 року. Допустив рішення до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неповного встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що початок тримісячного строку визначається днем виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
Згідно з п. 1 розділу ІІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, у разі виявлення підстав, передбачених частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (тобто якщо особи не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення), органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення / затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням №31 від 06.10.2020 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 зобов'язано останнього залишити територію України у термін до 30.10.2020 року (а.с.18-19).
Тобто, з 30 жовтня 2020 року у позивача виникли встановлені законом підстави для початку процедури по видворенню ОСОБА_1 в порядку, передбаченому законодавством України.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, здійснення перевірки місця перебування відповідача уповноваженими працівниками позивача було здійснено 01 червня 2021 року про що свідчить доповідна записка (а.с.26), при цьому здійснення перевірки виконання рішення №31 позивачем, було здійснено відповідачем 21 липня 2021 року, тобто після спливу більше як семи місяців.
При цьому, з позовом до суду щодо примусового видворення відповідача за межі України на підставі рішення №31 позивач звернувся 28 вересня 2021 року.
Враховуючи те, що строк звернення до суду з цим позовом почав свій відлік з 31 жовтня 2020 року, тобто з наступного дня, після закінчення дня, до якого позивач повинен був залишити територію України, при цьому враховуючи дату звернення до суду з цим позовом - 28 вересня 2021 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що не звернення позивача до суду з позовом про примусове видворення відповідача протягом трьох місяців з дня виникнення підстав для такого звернення, а саме не залишення відповідачем самостійно території України до 30 жовтня 2020 року свідчить про набуття спірними відносинами ознак стабільності.
Слід зауважити на тому, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Оскільки позивач не порушує питання про поновлення йому строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність запропонування позивачу протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків звернення до суду, вказавши поважні підстави для його поновлення.
Згідно з ч. 2 ст. 321 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись статтями 9, 72, 248, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Запропоновувати Управлінню Державної міграційної служби України в Запорізькій області протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у справі №335/10288/21 (2-а/335/202/2021).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду у відповідності до положень статті 123 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 09 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко