08 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/9900/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/9900/21 (головуючий суддя першої інстанції Коренев А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 17.06.2021 року (згідно відмітки на поштовому конверті) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, в якому просив (з урахуванням уточнень) від 12.07.2021 року та від 12.08.2021 року (а.с.1-10, 15-20, 25-30):
- визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради під час проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю II група, у розмірах не менших ніж це передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради під час проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірах не менших ніж це передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати відповідача перерахувати і виплатити недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня 2021 року згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача перерахувати і виплатити недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня 2020 року згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни 2 групи, а відтак має право на пільги, встановлені ст.ст.13, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірах, встановлених законодавством, при виплаті якої не враховано рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР під час проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірах не менших ніж це передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР перерахувати і виплатити недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня 2020 року, згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, поновити строк звернення до суду і направити справу для розгляду до суду першої інстанції .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала є незаконною через невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права. ОСОБА_1 зазначив, що про порушення своїх прав він дізнався у квітні 2021 року з листа відповідача № П-754/01/1642-01-08, а тому просив вважати причину пропуску строку звернення до суду поважною та поновити його, раніше до суду не звертався, вважаючи що всі органи державної влади повинні самостійно виконувати вимоги Закону, рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 без звернення особи до суду.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З урахуванням зазначених норм, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 07 серпня 2018 року, а також позивач є інвалідом війни 2 групи з 23.06.2020 року посвідчення НОМЕР_2 (а.с.6).
25.03.2021 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної у місті ради з заявою про перерахунок одноразової грошової виплати до 5 травня 2020 рік та виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року згідно вимог рішення Конституційного Суду України №3-р/2020.
Листом від 08.04.2021 року № 01-16/2668 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної у місті ради рекомендувало позивачу звернутись до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР (а.с.7).
В квітні 2021 року позивач звернувся до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР із заявою про перерахунок одноразової грошової виплати до 5 травня 2020 рік та виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року згідно вимог рішення Конституційного Суду України №3-р/2020.
Листом 09.04.2021 року № П-754/01/1642-01-08 позивача повідомлено, що згідно ст.17-1 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплати разової грошової допомоги до 5 травня проводяться в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону (а.с.8-9).
Не погодившись зі змістом вказаного листа, позивач звернувся з позовом до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Разом з тим, спірна допомога є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення та виплату допомоги, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву, не змінює момент, з якого така позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 1 рок. Даний лист не вплинув на обізнаність позивача щодо розміру виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, та відповідність чи невідповідність розміру такої допомоги розміру, встановленому законом.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, причин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку.
Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропущення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Судом апеляційної інстанції не встановлено поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та матеріали справи не містять доказів поважності пропуску позивачем такого строку.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/9900/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі № 160/9900/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак