04 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/2833/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року в адміністративній справі № 340/2833/21 (головуючий суддя першої інстанції Кармазіна Т.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 07.06.2021 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2021 роки;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2021 роки як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016-2021 роки», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року адміністративний позов залишено без руху, у зв'язку з необхідністю надання суду заяви про поновлення строку для звернення до суду та надання доказів поважності причин його пропуску, а також надано строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, зазначивши, що поважними причинами пропуску такого строку є те, що він дізнався про порушене право в кінці березня 2021 року, на зустрічі громадської організації Учасники АТО Новоукраїнської громади «Сила в єдності», тобто звернувся до суду у встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року адміністративний позов в частині вимог стосовно щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки повернуто позивачу разом із доданими до нього документами.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду про повернення адміністративного позову скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не взяв до уваги наведені ним докази того, що про порушення своїх прав з 2016 року він дізнався лише в кінці березня 2021 року на зборах громадської організації Учасники АТО Новоукраїнської громади «Сила в єдності».
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З урахуванням зазначених норм, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23 січня 2016 року (а.с.11).
Відповідачем здійснено виплату позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій:
за 2016 рік у розмірі 920,00 грн.,
за 2017 рік у розмірі 1200,00 грн.,
за 2018 рік у розмірі 1265,00 грн.,
за 2019 рік у розмірі 1295,00 грн.,
за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн.,
що не заперечується учасниками справи.
Позивач, звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку і виплати йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплаченої допомоги (а.с.14-19).
Відповідач листами від 13.05.2021 року №908/01-09, 909/01-09, 910/01-10, 911/01-09, 615/01-09 в задоволенні заяв відмовив (а.с.20-24).
Не погодившись з відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заява про поновлення строку звернення до суду не містить поважних підстав, які існували у згаданий період і заважали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Разом з тим, спірна допомога є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення та виплату допомоги, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Збори громадської організації або отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву, не змінює момент, з якого така позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 1-5 років.
Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на кінець березня 2021 року, на зустріч громадської організації Учасники АТО Новоукраїнської громади «Сила в єдності», безпідставні, оскільки проведення вказаної зустрічі жодним чином не впливали на обізнаність позивача щодо розміру виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки, та відповідність чи невідповідність розміру такої допомоги розміру, встановленому законом.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, причин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку.
Судом апеляційної інстанції не встановлено поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та матеріали справи не містять доказів поважності пропуску позивачем такого строку.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року в адміністративній справі № 340/2833/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак