08 листопада 2021 року Справа № 608/1163/21
Номер провадження2-а/608/26/2021
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючого суду судді Парфенюка В. І.
з участю секретаря Южди Л. С.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача поліцейського УПП в Тернопільській області 1 батальйону 3 роти рядового поліції Барвінського Романа Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративного правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4273198 від 28.05.2021 року, --
В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача поліцейського УПП в Тернопільській області 1 батальйону 3 роти рядового поліції Барвінського Р. С. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративного правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4273198 від 28.05.2021 року.
В позовній заяві позивач вказав, що 28 травня 2021 року поліцейський УПП в Тернопільській області 1 батальйону 3 роти рядовий поліції Барвінський Р. С. виніс щодо нього постанову в справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено про порушення п. 8.7.3. «е» ПДР України - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняє рух. Відповідно до вказаної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач зі змістом вказаної постанови та накладеним на нього адміністративним стягненням не погоджується та обґрунтовує свою позицію наступним чином. 28 травня 2021 року близько 12 год. 50 хв. він рухався на автомобілі HYUNDAI H200 з державним номерним знаком НОМЕР_1 по вул. Будного в м. Тернополі. Коли він проїхав світлофорний об'єкт, розташований по вказаній вулиці, його зупинив поліцейський УПП в Тернопільській області 1 батальйону 3 роти рядовий поліції Барвінський Р. С. та повідомив, що ОСОБА_1 проїхав перехрестя на забороняючий рух - «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. «е» ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Інспектор поліції склав постанову серії ЕАН № 4273198 від 28.05.2021 року та наклав на позивача адміністративне стягнення. Однак, дана постанова складена без будь-яких доказів порушення ПДР України, маневр був виконаний із дотриманням усіх вимог, що ставляться до водія, який керує транспортним засобом, із відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що патрульна машина рухалася занадто далеко від його машини та від відповідного світлофора, на якому видно, що на заборонений червоний сигнал ОСОБА_1 машиною не їхав, тому під час його зупинки та складання постанови не доводить факту порушення ним правил дорожнього руху. Під час складання постанови позивач надавав інспектору поліції пояснення, але його пояснень інспектор не взяв до уваги. Також поліцейський при винесенні постанови не взяв до уваги свідчення людей, що знаходились в автомобілі позивача. За наведених обставин ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії ЕАН № 4273198 від 28.05.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, стягнути на його користь суму сплаченого судового збору за рахунок відповідача.
В червні 2021 року від управління патрульної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4273198 від 28 травня 2021 року позивач 28 травня 2021 року о 12 год. 52 хв., керуючи автомобілем HYUNDAI H200 д. н. з. НОМЕР_1 по вул. Будного, 22 у м. Тернополі, проїхав регульований пішохідний перехід на сигнал світлофора, що забороняє рух, а саме червоний, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України. Як вбачається з матеріалів відеофіксації, позивач здійснив рух на червоний сигнал світлофора. Тими ж матеріалами відеофіксації підтверджується той факт, що йому було запропоновано отримати копію оскаржуваної постанови, від чого він відмовився. Пунктом 2.3 б) Правил дорожнього руху України на водія покладений обов'язок бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а також не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі. Згідно п. 2.3 д) ПДР України водій транспортного засобу зобов'язаний своїми діями не створювати загрози безпеці дорожнього руху. У відповідності до п. 8.7.3 е) ПДР України червоний сигнал, в тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Твердження позивача, викладені в позовній заяві, є надуманими та такими, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Тому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції та третя особа - поліцейський УПП в Тернопільській області 1 батальйону 3 роти рядовий поліції Барвінський Р. С. всудове засідання не з'явилися, у відзиві просили справу слухати у відсутності представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 28 травня 2021 року поліцейський рядовий поліції 1 бат. 3 роти УПП в Тернопільській області Барвінський Р. С. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4273198, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, за те, що 28 травня 2021 року о 12 год. 52 хв. в м. Тернополі по вул. Будного водій керуючи транспортним засобом проїхав пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР України. У пункті 7 цієї постанови зазначено: до постанови додаються Во00032.
Відповідно до позовної заяви позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Суд також зазначає, що згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Крім цього, суд враховує, що статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п.1.1 ПДР - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 8.7.3 (е) ПДР, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.
Згідно із ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Враховуючи наведене, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи видно, що підставою для винесення оскарженої постанови від 28 травня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП стало те, що 28 травня 2021 о 12:52 год. ОСОБА_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 (е) Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 7 цієї постанови додано відеоматеріали, а саме: відео з н/к Во 00032.
Дослідивши відеоматеріали, що приєднані до матеріалів справи, судом встановлено, що на вказаному оптичному диску наявні наступні відео файли з найменуваннями: «20210528200301000045» з розширенням файлу «*.mov»; «20210528200334000050» з розширенням файлу «*.mov»; «IMG_9629» з розширенням файлу «*.MP4».
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі Інструкція № 1026), яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Так, пунктами 4, 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділ ІІІ Інструкції № 1026 визначає Порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Із відеозапису з нагрудної камери відповідача видно, що він є не безперервним та постійно переривається трьома фрагментами, що вказує на недопустимість відповідного доказу.
Необхідно наголосити й на тому, що оглянуті відеозаписи не відображають відомостей про вчинення позивачем правопорушення, а лише містять процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови та не мають відношення до предмета доказування у справі, тобто не є належними доказами у справі.
Також відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року №524/1284/17.
Що ж стосується відеозапису з автомобільного реєстратора «IMG_9629», то такий не містить інформації його належності саме службовому автомобілю поліцейських, якими здійснено зупинку керованого позивачем транспортного засобу.
Крім того, надані суду електронні докази не відповідають вимогам статті 99 КАС України, оскільки не подані в оригіналі, а їх електронній копії не засвідчені електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування законності винесеної ним постанови серії ЕАН № 2874885 від 28 травня 2021 року та накладення штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Відповідно до пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В зв'язку з наведеним постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4273198 від 28 травня 2021 року відносно позивача є незаконною і вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд стягує з відповідача в користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 454 гривні.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАН № 4273198 від 28 травня 2021 року, винесену поліцейським УПП в Тернопільській області рядовим поліції Барвінським Романом Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнутина користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління патрульної поліції в Тернопільській області понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: В. І. Парфенюк