08 листопада 2021 року справа №200/532/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі №200/532/20-а (суддя 1-ї інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України в особі Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог (а.с.183-189, том 1) просила:
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України в особі Бахмутсько- Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо припинення виплати пенсії громадянину України ОСОБА_3 з лютого 2016 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишилася ним недоотриманою;
- зобов'язати Пенсійний фонд України в особі Бахмутсько-Лимапського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її чоловіку ОСОБА_3 і залишилася ним недоотриманою, у зв'язку з його смертю, як члену сім'ї померлого пенсіонера, яка проживала з ним на день смерті та допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії, перерахувати невиплачені кошти на поточний картковий рахунок.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач протиправно за життя ОСОБА_3 припинив виплачувати йому пенсію з лютого 2016 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звернулася з заявою від 09.01.2020 року до відповідача про отримання невиплачених сум пенсії позивачу, що є членом сім'ї померлого, як дружина, що проживала разом з ОСОБА_3 до його смерті. Однак, відповідь не отримала.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення, прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту проживання померлого та позивача суперечить обставинам справи, оскільки про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_3 та позивача однією сім'єю без укладення шлюбу свідчать: свідоцтво про народження їх сина, копії паспорта позивача та ОСОБА_3 , в яких визначена одна адреса проживання; копія домової книги, в якій записано і ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 та інші документи, в яких визначена спільна адреса проживання ОСОБА_3 та позивача - АДРЕСА_1 .
Отже, позивачу не має необхідності звертатися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення щодо проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду у справі №712/7830/16-ц.
Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про правомірність дій відповідача, не взявши до уваги, що пенсійний орган не надав відповіді на обидві заяви позивача про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , від 16.12.2019 року та 08.02.2021 року, які надіслані відповідачу не пізніше 6 місяців після смерті ОСОБА_3 .
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, та тимчасово переміщеною особою згідно довідки від 09.01.2020 року № 925-50000252764 (а.с.201, том 2)
Відповідно рішення Троїцького районного суду Луганської області від 03.09.2019 року по справі № 433/1483/19, яке набуло законної сили 04.10.2019 року, встановлено, що ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець селища Бугаївка, Перевальського району Луганської області, громадянин України, помер в певний час ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Луганськ Луганської області.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, вони проживали сумісно як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 .
Позивачем в позові зазначено, що 16.09.2019 року представник позивача направив до відповідача заяву про виплату недоотриманої за життя пенсії померлого ОСОБА_3 та допомоги на його поховання. У переліку додатків до заяви відсутні рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'ю. на це звернення відповідь від пенсійного органу не надходила.
09.02.2021 року представник позивача повторно надав заяву до відповідача щодо виплати недоотриманої за життя пенсії померлого та допомоги на поховання., відповідь на яку пенсійним органом не надано.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не є доведеним в межах даної справи, а тому позивач не може вважатись членом сім'ї померлого та не відноситься до осіб, які мають право на спадкування недоотриманої пенсії ОСОБА_3 .
Оцінка суду.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
На підставі статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Як свідчать матеріали прави, за життя ОСОБА_3 за період з березня 2016 року по липень 2019 року йому пенсійним органом нараховано, але не виплачено пенсію в загальному розмірі 83902,70 грн. (а.с.8-9, том 2)
Питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 52 Закону № 1058-IV, на підставі частини першої якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Згідно частини другої статті 52 Закону № 1058-IV члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну
На підставі частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зазначена норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорони, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Таким чином, умовами отримання неодержаної за життя пенсіонера пенсії є: звернення за виплатою, зокрема, членів сім'ї, протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера. Для отримання допомоги на поховання необхідно звернутися до пенсійного органу особі, яка здійснила поховання.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), - для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Згідно абзацу четвертого пункту 2.26 Порядку №22-1 для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
На підставі пункту 2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).
Пунктом 2.22 Порядку №22-1 визначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що суми недоотриманої пенсії виплачуються, зокрема, членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім'ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Визначення поняття «Члени сім'ї» міститься в абзаці 16 частини першої статті 1 Закону України від 14.10.2014 року №1700 «Про запобігання корупції», відповідно до якого члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").
Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Правилами частини другої статті 21 Сімейного кодексу України передбачено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Отже, оскільки позивач не перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , тому для визнання її членом сім'ї померлого необхідно довести обставину, що вона проживала спільно з ОСОБА_3 , вела з ним спільне господарство до його смерті, мала спільний бюджет, витрати і ряд інших ознак, притаманних для сім'ї.
У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Як свідчать матеріали справи позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання, спільного побуту з ОСОБА_3 до його смерті, отже, як наслідок, позивачем не підтверджено належними доказами , що вона є членом сім'ї померлого.
Крім того, позивачем не надано доказів звернення протягом 6-ти місяців з дня смерті ОСОБА_3 з заявою та документами до пенсійного органу відповідно до Порядку №22-1 про отримання допомоги на поховання та отримання недополученої пенсії ОСОБА_3 .
Як зазначено пенсійним органом ОСОБА_1 не зверталася з заявами про виплату недоотриманої пенсії померлого та про виплату допомоги на поховання.
Зазначене обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 документами, в яких визначена однакова адреса реєстрації, суд зазначає наступне.
Приписами частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Отже, положення статті 29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З огляду на зазначене, не може бути безумовним доказом спільного проживання з ОСОБА_3 наявність реєстрації позивача та померлого за однією адресою.
Є також неприйнятними доводи позивача про протиправні дії пенсійного органу, який не надав відповіді на звернення позивача від 16.12.2019 року та 08.02.2021 року, оскільки позивачем не надано доказів звернення з заявою до пенсійного органу 16.12.2019 року, а на звернення від 08.02.2021 року відповідачем відповідь надана.
Доводи апелянта про безпідставне посилання судом першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі №712/7830/16-ц висновків суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не спростовують.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її задоволення і скасування рішення.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі №200/532/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі №200/532/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08 листопада 2021 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар