ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2021 року м. Київ № 640/13157/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до1. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») 2. Начальника Міжнародного Міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
1) зобов'язати Начальника Міжнародного центру НГУ внести зміни до наказу начальника Міжнародного центру НГУ від 14.04.2014 № 86 в частині визначення періоду для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме передбачити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») провести додаткове нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 5 календарних років служби, які не були враховані під час попереднього нарахування, що складає 50 687,77 грн.;
3) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») невиплачену належну ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 50 687,77 грн.;
4) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » («Міжнародний центр») щодо невжиття заходів з метою проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки грошового забезпечення по день фактичного розрахунку;
5) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») провести нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку щодо не оспорюваної суми в розмірі 9 461,76 грн.;
6) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку щодо не оспорюваної суми в розмірі 9 461,76 грн.;
7) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») провести нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку щодо оспорюваної суми з розрахунку 675,84 грн в день за період з 14.04.2020 по день постановлення рішення судом;
8) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку щодо оспорюваної суми з розрахунку 675,84 грн. в день за період з 14.04.2020 по день постановлення рішення судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.
Відповідач-1 проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві який долучено до матеріалів справи.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105105249388.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.
Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог (вх. №03-14/42056/21 від 18.03.2021) підлягає поверненню на підставі ч.7 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Подане відповідачем-1 клопотання про огляд оригіналів письмових доказів, судом відхиляється, адже позивач засвідчуючи відповідність оригіналу долучених до матеріалів справи копій письмових доказів несе особисту юридичну відповідальність за вчинення такої дії. Крім того, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час написання відзиву у відповідача не виникало жодних претензій щодо належності документів, якими позивач обґрунтовує власну правову позицію.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до витягу із наказу начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.04.2020 №86, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення лейтенанта ОСОБА_1 відповідно до пп.«б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби, наказом командувача Національної гвардії України від 27.03.2020 №59 о/с (за станом здоров'я) без права носіння військової форми одягу, 14 квітня 2020 року та для взяття на військовий облік до Святошинського РВК м. Києва.
Зазначеним наказом, серед іншого, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу (з 24 лютого 2015 року) без урахування періоду попередньої служби.
Таким чином, оскільки позивача зараховано на військову службу 24.02.2015, а наказ №86 прийнято 14.04.2020, є можливим дійти висновку про те, що одноразову грошову допомогу позивачу вирішено виплатити за повні 5 календарних років військової служби безпосередньо у Національній гвардії України.
При цьому, як зазначено в наказі №86 від 14.04.2020, вислуга років для нарахування відсоткової надбавки за вислугу років станом на 14.04.2020 складає у календарному обчисленні 10 років 8 місяців 19 днів, тобто повні 10 календарних років.
Суть спору виходить із того, що на переконання позивача йому має бути виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних років служби, в той час як відповідач наполягає на тому, що позивач має право на виплату такої допомоги лише за останні 5 років військової служби, що власне і знайшло своє відображення в наказі.
Зазначені доводи відповідача ґрунтуються на тому, що до 24.02.2015 позивач проходив службу в МВС України, а отже не був військовослужбовцем та відповідно не має права на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням строку проходження служби в МВС.
Намагаючись вирішити спір в позасудовому порядку позивач звернувся до відповідача-2 з заявою, в якій просив внести зміни до наказу №86 від 14.04.2014 в частині передбачення виплати одноразової грошової допомоги за 10 календарних років служби.
Листом Міжнародного центру від 05.05.2020 №70-781-лу-5 за підписом полковника Генадія Пузанова позивачу процитовано норми абз.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і абз.6 п.2 ст.15 цього самого закону.
При цьому, як свідчать матеріали справи, поставлене позивачем питання позитивно відповідачами вирішено не було, що й зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Відзив відповідача зводиться до того, що позивач отримав статус військовослужбовця лише 10.03.2015, а відповідачу взагалі не відомо чи було у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги при проходженні служби в МВС України.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Частиною 2 ст.15 вказаного вище Закону передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В рамках спірних правовідносин позивач перебував на військовій службі у Національній гвардії України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України, визначає відповідна Інструкція, затверджена Наказом МВС України №200 від 15.03.2018, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 р. за № 405/31857 (надалі - Інструкція).
Пунктами 1, 2 розділу ХХХІІ Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 визначено наступне: установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
- служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.
За змістом абзацу 6 ч.6 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Посилання відповідача в листі від 05.05.2020 і в наданому відзиві на норму абзацу 6 ч.6 ст.15 Закону свідчить на користь того, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги за 5 років служби в НГУ без врахування 5 років служби в МВС відбулась через переконання відповідача в тому, що позивач повторно звільнений з військової служби.
Однак, оскільки служба в МВС не є військовою службою, відповідно позивач не міг бути повторно звільнений з військової служби, а звільнення позивача зі служби в НГУ наказом №86 відбулось вперше, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби, адже в розумінні наведених вище норм строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється з урахуванням служби позивача в органах внутрішніх справ.
За таких обставин з метою захисту порушених прав позивача в цій частині суд вбачає наявність підстав для: 1) зобов'язання Начальника Міжнародного центру Національної гвардії України внести зміни до наказу начальника Міжнародного центру НГУ від 14.04.2014 № 86 в частині визначення періоду для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме передбачити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби та 2) стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 146,50 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню (позивач просив 50 687,77 грн).
При цьому, сума в 50 146,50 грн обрахована судом наступним чином.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 витребувано у Відповідача розрахунок місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 Закону із нормативним обґрунтуванням здійснення такого розрахунку.
Листом від 06.10.2021 вих.№70-1553 (вх.№03-14/159488/21 від 12.10.2021) до матеріалів справи надано Довідку про суми грошового забезпечення, що включаються до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до якої всього сума ГЗ становить 20 058,60 грн.
Таким чином, 50% місячного грошового забезпечення за 5 років становлять: (20058,60/2)*5 = 50146,50 грн.
Посилання позивача на розмір грошової допомоги в сумі 50687,77 грн, судом відхиляються, адже такий розрахунок був зроблений самостійно позивачем на підставі довідки про доходи, у той час як наданий відповідачем до суду розрахунок здійснений на підставі ч.2 ст.15 Закону, за що на себе взяла відповідальність головний бухгалтер відповідача - ОСОБА_3 шляхом засвідчення вказаної вище довідки особистим підписом і гербовою печаткою відповідача.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») провести додаткове нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 5 календарних років служби, які не були враховані під час попереднього нарахування, задоволенню не підлягають, як невірно обраний спосіб захисту порушеного права, адже з 14.04.2020 позивач виключений зі списків особового складу ВЧ.
Стосовно позовних вимог щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») у невжитті заходів з метою проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки грошового забезпечення по день фактичного розрахунку, судом встановлено наступне.
Передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації.
Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Чинне законодавство передбачає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008).
Отже, у разі невиплати всієї суми грошового забезпечення на день виключення особи зі списків особового складу військової частини, застосовується передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).
Із цієї норми прямо випливає висновок про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).
Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити висновок, який непрямо випливає з приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум, зменшується відповідно розмір відповідальності, який повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум (з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків), стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Як зазначає позивач та не було заперечено і спростовано відповідачами, повний розрахунок було проведено військовою частиною лише 28.04.2020, на підтвердження чого до матеріалів справи надано виписку по картковому рахунку, згідно якої 28.04.2020 на рахунок позивача від «Міжнародний центр» надійшла заробітна плата в сумі 137 086,38 грн.
Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів виплати позивачу частини заробітної плати за період з 14.04.2020 (дати виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення) по 28.04.2020.
Таким чином, відповідачем-1 порушено вимоги ч.1 ст.116 КЗпПУ, внаслідок чого до відповідача-1 має бути застосована міра відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпПУ.
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 про доходи позивача, яка є додатком до позовної заяви, розмір отриманого позивачем у лютому, березні 2020 року грошового забезпечення становить 20275,11 грн / місяць. Як наслідок, середньоденний розмір грошового забезпечення становить 675,84 грн (20275,11*2) / 60.
З урахуванням викладеного, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 9461,76 грн (675,84 грн * 14 днів).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів з метою проведення розрахунку в сумі 137 086,38 грн при звільненні ОСОБА_1 та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 9 461,76 грн.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в розмірі 9 461,76 грн задоволенню не підлягають, як невірно обраний спосіб захисту порушеного права, через те, що позивач з 14.04.2020 виключений зі списків особового складу.
Стосовно позовних вимог в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо оспорюваної суми з розрахунку 675,84 грн в день за період з 14.04.2020 по день постановлення рішення судом, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як встановлено під час розгляду справи, в рамках спірних правовідносин загальний розмір виплат, що повинні були бути виплачені позивачу при звільненні складається із таких сум:
- 137 086,38 грн - виплати нараховані і виплачені відповідно до наказу від 14.04.2020 №86 (безспірна сума);
- 50 146,50 грн - безпідставно не нарахована та не виплачена сума одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 повних років служби.
Тобто, на день виключення позивача зі списків ВЧ, відповідач повинен був виплатити позивачу 187 232,88 грн (137 086,38 + 50 146,50).
Однак, як встановлено вище, в день виключення зі списків ВЧ (14.04.2021) і на даний час позивачу не виплачена одноразова грошова допомога в частині, що становить 50 146,50 грн.
50 146,50 грн становить 26,78% від суми грошового забезпечення, що мала бути виплачена позивачу при виключенні за складу ВЧ (187 232,88 грн становить 100%).
Таким чином, оскільки розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 675,84 гривень ((20275,11 грн. + 20275,11 грн.) / 60 днів = 675,84 грн), то, з урахуванням пропорційності заборгованості, розмір відшкодування за кожен день затримки у виплаті 50 146,50 грн з 14.04.2020 року складає 180,99 грн: (675,84 грн./100% X 26,78% = 180,99 грн.).
Оскільки дане рішення ухвалено 09.11.2021, а кількість днів прострочення виплати в сумі 50 146,50 грн з 14.04.2020 становить 574 дні, з метою захисту порушених прав позивача суд вбачає за необхідне стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 103888,26 грн за час затримки повного розрахунку щодо оспорюваної суми 50 146,50 грн з розрахунку 180,99 грн в день за період з 14.04.2020 по 09.11.2021.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») провести нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку щодо оспорюваної суми з розрахунку 675,84 грн в день за період з 14.04.2020 по день постановлення рішення судом, задоволенню не підлягають, як невірно обраний спосіб захисту порушеного права, адже як зазначено вище з 14.04.2020 позивачем не перебуває в службових відносинах з відповідачем, як наслідок у останнього відсутні підстави для внесення відповідних змін до бухгалтерського обліку в частині нарахування грошового забезпечення особі, яка виключена зі списків особового складу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Начальника Міжнародного центру Національної гвардії України Пузанова Геннадія Вікторовича внести зміни до наказу начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 14.04.2014 № 86 в частині визначення періоду для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме передбачити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 50 146,50 грн (п'ятдесят тисяч сто сорок шість грн 50 коп.).
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») щодо невжиття заходів з метою проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення з 14.04.2020 по день фактичного розрахунку - 28.04.2020.
5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з 14.04.2020 по 28.04.2020 в розмірі 9 461,76 грн (дев'ять тисяч чотириста шістдесят одна грн 76 коп.).
6. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» («Міжнародний центр») на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 103 888,26 грн (сто три тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн 26 коп.) за час затримки повного розрахунку щодо оспорюваної суми 50 146,50 грн з розрахунку 180,99 грн в день за період з 14.04.2020 по 09.11.2021.
7. В решті позову відмовити.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
МІЖНАРОДНИЙ МІЖВІДОМЧИЙ БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ ПІДРОЗДІЛІВ (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА 3070 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ) (код 40163246, адреса: 08362, Київська обл., Бориспільський р-н, село Старе, вул.Загатка, 65).
НАЧАЛЬНИК МІЖНАРОДНОГО МІЖВІДОМЧОГО БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ЦЕНТРУ ПІДГОТОВКИ ПІДРОЗДІЛІВ (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА 3070 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ) - ОСОБА_4 (08362, Київська обл., Бориспільський р-н, село Старе, вул.Загатка, 65).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович