ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 листопада 2021 року м. Київ № 640/11310/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт»
про стягнення податкового боргу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - позивач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт» (далі по тексту - відповідач), адреса: 03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53, в якій позивач просить стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 47 257,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач є платником податку та перебуває на обліку в органах ДПС.
Посадовими особами позивача встановлено, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті податку на додану вартість у розмірі 47 257,00 грн, яка виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, останньому направлено податкову вимогу від 26 грудня 2018 року за №257535-17 про сплату податкового боргу.
Станом на момент звернення до суду податковий борг відповідачем не погашений, що стало підставою для звернення Головного управління ДПС у м. Києві до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що товариством не було отримано податкової вимоги, а надана копія конверту викликає у відповідача сумніви. Також, представник відповідача послався й на те, що позивачем не надано суду доказів, що засвідчують безперервність податкового боргу товариства у період з 25 грудня 2018 року по день звернення до суду та на відсутність нової податкової вимоги, що є предметом розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві оригінал конверта разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким податковим органом, було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт» податкову вимогу №257535-17 від 26 грудня 2018 року, який за минуванням потреби, як вказано в ухвалі суду, буде повернутий на адресу Головного управління ДПС у м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт» перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України та є платником податків за основним місцем обліку, податковою адресою товариства відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53.
У відповідності до наявних в матеріалах справи копій податкових декларацій з податку на додану вартість від 21 грудня 2020 року, від 20 січня 2021 року та від 22 лютого 2021 року відповідачем самостійно визначено податок на додану вартість у таких розмірах: 36207,00 грн, 5329,00 грн та 5721,00 грн, які самостійно не сплачені товариством у встановлені строки, проти чого також не заперечує й сам відповідач та взагалі жодним чином не спростовує такі твердження позивача у відзиві на позовну заяву.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що станом на 25 грудня 2018 року у товариства був наявний борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 5381,52 грн, у зв'язку з чим податковим органом було сформовано та надіслано на податкову адресу товариства податкову вимогу форми «Ю» від 26 грудня 257535-17.
Суд зазначає, що позивачем на вимогу суду надано оригінал конверта з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-код 0411623456234), відповідно до якого податковим органом на податкову адресу відповідача 14 січня 2019 року було надіслано вказану вище податкову вимогу, проте, конверт повернувся на адресу податкового органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за зазначеною адресою не знаходиться».
Більш того, згідно наданого суду детального розрахунку та інтегрованої картки платника податку, станом на день звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 47 257,00 грн, яка виникла на підставі самостійно поданих податкових звітностей.
Вважаючи, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені суми грошового зобов'язання для стягнення суми податкового боргу з відповідача, у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.
Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов'язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом контролюючий орган надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №257535-17 від 26 грудня 2018 року, сума податкового боргу за якою, як свідчить інтегрована картка платника податків станом на 31 грудня 2019 року погашена не була, а сума податкового боргу змінилась, відповідно у податкового органу не виникло обов'язку додатково надсилати (вручати) податкову вимогу.
В свою чергу, слід також зауважити, що, як вже було зазначено судом, податкова вимога була направлена на податкову адресу відповідача, проте, не отримана останнім, у зв'язку з його відсутністю за зазначеною адресою.
Тобто, наведене в сукупності свідчить, що податковим органом дотримано процедуру , яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, згідно норм податкового законодавства.
Разом з тим, посилання представника відповідача про неотримання вказаної податкової вимоги не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.
Вказана податкова вимога була направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт», що підтверджується оригіналом конверту з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, який було витребувано судом досліджено у ході розгляду справи.
Відповідно до пункту 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 05 березня 2009 року № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Слід зазначити, що законодавець не покладає на податковий орган обов'язку повторно надсилати рішення на адресу платника податку, у разі повернення листа, у зв'язку із відсутністю останнього за податковою адресою.
Водночас, строк зберігання поштового відправлення один місяць дає можливість особі, якій надійшло поштове відправлення вжити заходів, у тому разі, якщо товариство дійсно здійснює свою діяльність за зазначеною нею адресою, для його отримання у відділенні поштового зв'язку та ознайомлення з ним.
Більш того, слід також наголосити й на тому, що відповідач не спростовує тверджень позивача щодо наявності в нього податкового боргу, не надає жодних доказів на підтвердження відсутності такого боргу та/або його сплати, або оскарження податкової вимоги, що в сукупності дозволяє дійти висновку про наявність у відповідача такого податкового боргу, а тому, суд приходить висновку, що спірна сума заборгованості вважається податковим боргом, а відповідачу Головним управлінням ДПС у м. Києві правомірно нараховано вказану суму податкового боргу.
У зв'язку з тим, що сума податкового боргу у розмірі 47 257,00 грн не сплачена відповідачем у добровільному порядку, вона підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт» (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53, код ЄДРПОУ 31904965) в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 47 257,00 грн (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 00 копійок).
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник