ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 листопада 2021 року м. Київ № 640/1477/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 245525/03 від 15 жовтня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 21.01.1983 року по 08.10.1986 року гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу "СОВЕТСКУГОЛЬ", також стаж роботи з 21.10.1986 року по 31.12.1991 рік та з 25.05.1992 року по 07.06.1993 року на посаді гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті на Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу "СОВЕТСКУГОЛЬ" до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та нарахувати розмір щомісячних пенсійних виплат ОСОБА_1 з урахуванням довідок про розмір заробітної плати № 307, 308 від 04.06.2019 року та довідки про розмір заробітної плати № 490 від 20.06.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2019 року № 4303 з доданими документами та призначити ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням довідок № 307, 308, 370, 371, 372 від 04.06.2019 року та довідок № 489, 490 491, 492 від 20.06.2019 року, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, тобто з дня набуття права на пенсію - 05.09.2019 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що пільговий стаж роботи Позивача підтверджується записами у трудовій книжці, яка надавалась Головному управлінню 05.09.2019 року при поданні заяви про призначення пенсії. Жодних зауважень щодо оформлення записів у трудовій книжці, щодо періодів роботи Позивача з 21.10.1986 року по 31.12.1991 рік та з 25.05.1992 року по 07.06.1993 року на підземних роботах з повним робочим днем в шахті Відповідач не висловив та не зазначив про це в оскаржуваному рішенні від 15.10.2019 року. Так, на переконання позивача, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, в якій є відповідні записи, які визначають право Позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, передбачене пунктом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - Позивач має право на отримання пільгової пенсії за п. 1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підстави для призначення позивачеві пенсії на пільгових умовах відсутні, оскільки позивачем не було надано уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу, а окремі звернення в трудовій книжці завірені печаткою УРСР. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій з посиланням на правові позиції Верховного Суду наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише за відсутності в ній відповідних записів, приймаються довідки підприємств, установ та організацій для підтвердження наявного трудового стажу. Також, позивач відмітив, що не всі бюджетні установи змогли переміститись на підконтрольну Україні територію, а ті. Які знаходяться на території України не містять архівних справ, зокрема Шахтоуправлінь, які розташовані на даний час на тимчасово окупованій території.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
05.09.2019 року представником ОСОБА_1 за довіреністю - Лук'янець О.О., в інтересах позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
15.10.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №245525/03 надало відповідь на заяву про призначення пенсії від 05.09.2019 р., в якому зазначило, що підстав на даний час для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає, оскільки не надано первинні документи та довідки для підтвердження пільгового стажу.
08.11.2019 року представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві було надіслано адвокатський запит для отримання інформації про те, який загальний та пільговий трудовий стаж у довірителя та до вказаного запиту було додано довідки з місць роботи, які не були прийняті під час подання заяви про призначення пенсії 05.09.2019 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.11.2019 було повідомлено представника позивача, що підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні, оскільки надані на підтвердження трудового стажу довідки, видані установами, які в зазначені терміни не перемістилися на територію України та перебувають на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у повному обсязі.
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Список № 1).
Розділ І Списку № 1 визначає гірничі роботи, як видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд.
Підрозділ 1 розділу І списку № 1 визначає, що підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень включають працівників: зайнятих повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).
В той же час, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, згідно з п. 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: наявність у особи одночасно наступних умов: вік 50 років, стаж роботи у чоловіків не менше 22 років, з яких не менше 10 років зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та за наявності результатів атестації робочих місць.
Поряд з цим, суд вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Натомість уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Отже, зважаючи на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, суд, досліджуючи наявні в ній записи, виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача, у період з 21.01.1983 року по 08.10.1986 року, ОСОБА_1 працював гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ», яке з часом перейменовано у відокремлений підрозділ «Шахта імені С.М. Кірова» Державного підприємства «МАКІЇВВУГІЛЛЯ».
Також у період з 21.10.1986 року по 31.12.1991 рік та з 25.05.1992 року по 07.06.1993 року ОСОБА_1 працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ», яке з часом перейменовано у РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» відокремленого підрозділу «ВОК ЛШ імені Максима Горького».
Крім того, в матеріалах справи наявні копії документів про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та наказів, а саме:
- копія довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії в/п «Шахта ім. С.М. Кирова» ДП «МАКЕЕВУГОЛЬ» від 20.06.2019року№ 489;
- копія довідки про реорганізацію від в/п «Шахта ім. С.М. Кирова» ДП «МАКЕЕВУГОЛЬ» від 20.06.2019року №492;
- копія довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» в/п «ВОК ЛШ ім. Максима Горького» від 04.06.2019 року № 370;
- копія довідки про реорганізацію підприємства від РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» в/п «ВОК ЛШ ім. Максима Горького» від 04.06.2019року № 372.
Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться довідки, в яких, зокрема, наявна інформація про характер роботи, період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період роботи.
Разом з тим, у листі-відмові про призначення пенсії на пільгових умовах відповідач акцентує увагу на тому, що довідки видані підприємствами, які розташовані на тимчасово окупованій території України.
Суд не погоджується із вказаними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, м. Донецьк Донецької області відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законодавством повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів щодо здійснення перевірки обґрунтованості підтвердження спеціального трудового стажу позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 245525/03 від 15 жовтня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з наведених вище підстав, оскільки стаж роботи позивача з 21.01.1983 року по 08.10.1986 року гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу "СОВЕТСКУГОЛЬ", також стаж роботи з 21.10.1986 року по 31.12.1991 рік та з 25.05.1992 року по 07.06.1993 року на посаді гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті на Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу "СОВЕТСКУГОЛЬ" підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Водночас, що стосується вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням довідок № 307, 308, 370, 371, 372 від 04.06.2019 року та довідок № 489, 490 491, 492 від 20.06.2019 року, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, тобто з дня набуття права на пенсію - 05.09.2019 року, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки по суті відповідачем не було досліджено у кількісному розумінні періоди роботи позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а було відмовлено з формальних підстав, тобто, наявність у позивача пільгового стажу 10 років з врахуванням зазначених вище періодів: з 21.01.1983 року по 08.10.1986 року, з 21.10.1986 року по 31.12.1991 рік та з 25.05.1992 року по 07.06.1993 року відповідачем не встановлювалась.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
За змістом ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 245525/03 від 15 жовтня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 21.01.1983 року по 08.10.1986 року гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу "СОВЕТСКУГОЛЬ", також стаж роботи з 21.10.1986 року по 31.12.1991 рік та з 25.05.1992 року по 07.06.1993 року на посаді гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті на Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу "СОВЕТСКУГОЛЬ" до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2019 року № 4303 про призначення пенсії на пільгових умовах з доданими документами та з врахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
5. В іншій частині позову - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 362, 00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Вєкуа Н.Г.