09 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5811/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
30 вересня 2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС України у Херсонській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2019 роки;
- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2019 роки в розмірі 160 377,24 грн. з виплатою в повному обсязі грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з цього грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ДСНС України №530 від 31.12.2020 року полковника служби цивільного захисту, начальника ГУ ДСНС України у Херсонській області Чорного С.М. звільнено зі служби. При звільненні відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2015-2019 роки. Відповідно до листа відповідача №6601-4816/11 від 14.09.2021 року за період 2015-2019 роки при запланованій кількості днів відпустки в розмірі 225 днів позивач використав всього 114 днів. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 04.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.10.2021 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Статтею 129 КЦЗ України встановлено право осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту на відпустки та порядок надання особам рядового і начальницького складу цивільного захисту відпусток та відкликання з них. Пунктами 137, 138 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 передбачено, що особи рядового і начальницького складу мають право, зокрема, на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за наявності вислуги до 10 років, 35 календарних днів - за наявності вислуги від 10 до 15 років, 40 календарних днів - за наявності вислуги від 15 до 20 років та 45 календарних днів - за наявності вислуги більше 20 років, а також на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Згідно пункту 140 Порядку № 593 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у І кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини. Щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів. На виконання пункту 142 Порядку № 593 рапорт про надання щорічної основної відпустки подається відповідному керівникові (начальникові) особою рядового і начальницького складу не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку відпустки. На підставі рапорту видається наказ по особовому складу не пізніше ніж за один тиждень до встановленого графіком строку відпустки. Отже, в спірних правовідносинах позивач повинен був подавати рапорт про надання йому відпустки Голові ДСНС не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку відпустки, адже служив на посаді керівника територіального органу і в цьому сенсі його роботодавцем є ДСНС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Під час вирішення спорів щодо публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. В даному випадку норми КЗпП України не застосовуються, адже діють норми спеціального нормативно-правового акту - Положення про порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту. З наказів (витяги) ДСНС про надання відпустки/відкликання з відпустки позивача (особової справи № 729 на ім'я ОСОБА_1 ) вбачається, що позивач йде у відпустку, а потім, аргументуючи службовою необхідністю, рапортом звертається до ДСНС та просить відкликати його. Позивач в кожному році бере частину щорічної відпустки, тобто у кожному році в позивача залишається залишок невикористаної щорічної відпустки. Порядок виплати самого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульований положеннями Інструкції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623), а також з урахуванням періоду стягнення компенсації за 2015-2018, період охоплення спірних правовідносин, Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 № 475 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2015 року за № 544/26989. У постановах від 07 квітня 2020 року (справа № 809/580/18), від 14 листопада 2018 року (справа № 816/225015), від 16 травня 2019 року (справа № 825/100/15-а) в подібних правовідносинах Верховний Суд вказав, що право на отримання грошової компенсації гарантується особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ (подібні правовідносини), виключно за відпустку, яку ними не використано в році звільнення. Питання субсидіарного застосування норм трудового законодавства до правовідносин, пов'язаних з проходженням та звільненням з публічної служби, також неодноразово розглядались Верховним Судом. У постановах від 15 березня 2019 року (справа № 814/2594/16), від 7 серпня 2019 року (справа № 820/5122/17), від 16 травня 2019 року (справа № 825/100/15-а) Верховний Суд зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні. За таких умов спірні правовідносини регулюються КЦЗ України, Порядком № 593, Інструкцією № 623, Інструкцією № 475, які є спеціальними нормативно-правовими актами, які застосовувались при розрахунку, нарахуванні, виплати позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту та визначають строки отримання таких. З наведеного відповідач робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
04.11.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що виплата грошового забезпечення працівникам ГУ ДСНС областей, в тому числі і начальнику ГУ ДСНС є повноваженнями саме територіального органу, за рахунок коштів передбачених кошторисом безпосередньо на ГУ ДСНС області. Відповідно до п.9 розділу І наказу МВС України від 20.07.2018 року №623 та п.10 розділу І від 23.04.2015 року №475, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби. Позивач вважає позицію відповідача помилковою, на доказ чого наводить постанову Верховного Суду від 11.02.2021 року в справі №300/598/20.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Наказом голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу) №530 від 31.12.2020 року «Про звільнення зі служби ОСОБА_1 » полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 начальника ГУДСН України у Херсонській області, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 2 (за віком) з правом носіння форменого одягу.
Оскільки компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2015-2019 роки при звільненні виплачено не було, то позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
У відповідь, листом №6601-4816/11 від 14.09.2021 року, відповідач повідомив, що за 2015 рік при запланованих 45 днях щорічної відпустки позивачу було надано 28 днів, з яких використано 25 днів; за 2016 рік при запланованих 45 днях щорічної відпустки позивачу було надано 0 днів, з яких використано 0 днів; за 2017 рік при запланованих 45 днях щорічної відпустки позивачу було надано 29 днів, з яких використано 29 днів; за 2018 рік при запланованих 45 днях щорічної відпустки позивачу було надано 48 днів, з яких використано 48 днів; за 2019 рік при запланованих 45 днях щорічної відпустки позивачу було надано 12 днів, з яких використано 12 днів.
Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому компенсацію за 111 днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 160377,24 грн., який позивач обраховує множенням середньоденного заробітку за 2020 рік на кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки.
При вирішенні спору по суті суд ураховує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв'язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв'язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Відповідно до частин шостої, дев'ятої, двадцять п'ятої, та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.
Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.
У рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.
Відповідно до частини першої та другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, відповідно до пункту 3 якого особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.
Пунктами 137, 138 Положення № 593 передбачено, що особи рядового і начальницького складу мають право, зокрема, на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за наявності вислуги до 10 років, 35 календарних днів - за наявності вислуги від 10 до 15 років, 40 календарних днів - за наявності вислуги від 15 до 20 років та 45 календарних днів - за наявності вислуги більше 20 років, а також на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 140 Положення № 593 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини. Щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів.
Відповідно до пункту 148 Положення № 593 додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються особам рядового і начальницького складу на підставах та в порядку, встановленому законодавством.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначала Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (чинна до 14 вересня 2018 року), а з 14 вересня 2018 року визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623.
Пунктами 3, 4 розділу XV Інструкції № 475 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим із служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту (крім звільнених за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.
Також пунктами 3, 4 розділу XXVII Інструкції № 623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 дійшов висновку про відступлення від висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16, в яких Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок № 260), які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 зауважив, що оскільки питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульовано положеннями Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII і Порядку № 260 до вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Таким чином, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
В той же час предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо невиплати позивачу (особі начальницького складу служби цивільного захисту) грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки, що передують року звільнення.
Суд у цій справі зауважує наступне.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.
Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 Кодексу цивільного захисту України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв'язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв'язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин шостої, дев'ятої та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України, а саме: щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.
Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.
Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.
Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України, Положення № 593, Інструкції № 475 та Інструкції № 623 питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року в справі №300/598/20.
Судом встановлено, що при звільненні з органів ДСНС України ОСОБА_1 не було виплачено грошову компенсацію за невикористану ним щорічну чергову відпустку за 2015-2019 роки.
Наявність у позивача вказаних невикористаних відпусток за 2015-2019 роки не заперечується відповідачем у справі.
За таких обставин, суд вважає, що бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2019 роки є протиправною.
Стосовно ж позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2019 роки в розмірі 160 377,24 грн. з виплатою в повному обсязі грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з цього грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Згідно наявних в справі матеріалів позивач при кількості днів щорічної відпустки в розмірі 225 днів використав 114 днів, тобто відповідач повинен нарахувати та виплатити компенсацію за 111 днів невикористаної щорічної основної відпустки.
При цьому відповідно до п.5 розділу ХХVІІ Наказу МВС України № 623 від 20.07.2018 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» при виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення зі служби цивільного захисту відпустку до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення для виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
З листа відповідача №6100-4816/11 від 14.09.2021 року (надано до суду обома сторонами) вбачається, що грошове забезпечення позивача у місяці звільнення становить 43345,20 грн. Таким чином розмір одноденного грошового забезпечення для виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки становить 1444,84 грн. (43345,20 грн. / 30 днів).
Таким чином сума грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки становить 160377,24 грн. (1444,84 грн.х111 днів), ця сума підлягає стягненню з відповідача з відрахуванням з неї податків, зборів та обов'язкових платежів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
У відповідності до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити.
Судові витрати в справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2019 роки.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, код ЄДРПОУ 38594707) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2019 роки в розмірі 160 377,24 грн. (сто шістдесят тисяч триста сімдесят сім гривень 24 копійки), з відрахуванням з неї податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до апеляційного суду або до відповідного суду, який ухвалив рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 106030000