Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
08 листопада 2021 р. № 520/16655/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" (код ЄДРПОУ 37875689, вул. Мельникова, буд. 23, м. Харків, 61002) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №302065 від 19.08.2021 року, №302066 від 19.08.2021 року, №302067 від 19.08.2021 року, №302068 від 19.08.2021 року, №302069 від 19.08.2021 року, №302070 від 19.08.2021 року, №302071 від 19.08.2021 року, №302072 від 19.08.2021 року, №302073 від 19.08.2021 року, №302074 від 19.08.2021 року, №302075 від 19.08.2021 року, №302076 від 19.08.2021 року, №302077 від 19.08.2021 року, №302078 від 19.08.2021 року, №302079 від 19.08.2021 року, №302080 від 19.08.2021 року, №302081 від 19.08.2021 року, №302082 від 19.08.2021 року, №302083 від 19.08.2021 року, №302084 від 19.08.2021 року, №302085 від 19.08.2021 року, №302086 від 19.08.2021 року, №302087 від 19.08.2021 року, №302088 від 19.08.2021 року, №302089 від 19.08.2021 року, №302090 від 19.08.2021 року, №302091 від 19.08.2021 року, №302092 від 19.08.2021 року, №302093 від 19.08.2021 року, №302094 від 19.08.2021 року, №302095 від 19.08.2021 року, №302096 від 19.08.2021 року, №302097 від 19.08.2021 року, №302098 від 19.08.2021 року, №302099 від 19.08.2021 року, №302100 від 19.08.2021 року, №302101 від 19.08.2021 року, №302102 від 19.08.2021 року, №302103 від 26.08.2021 року, №302104 від 26.08.2021 року, №302105 від 26.08.2021 року, №302106 від 26.08.2021 року, №302107 від 26.08.2021 року, №302108 від 26.08.2021 року, №302109 від 26.08.2021 року, №302110 від 26.08.2021 року, №302111 від 26.08.2021 року, №302112 від 26.08.2021 року, №302113 від 26.08.2021 року, №302114 від 26.08.2021 року, №302115 від 26.08.2021 року, №302116 від 26.08.2021 року, №302117 від 26.08.2021 року, №302118 від 26.08.2021 року, №302119 від 26.08.2021 року, №302120 від 26.08.2021 року, №302121 від 26.08.2021 року, №302122 від 26.08.2021 року, №302123 від 26.08.2021 року, №302124 від 26.08.2021 року, №302125 від 26.08.2021 року, №302126 від 26.08.2021 року, №302127 від 26.08.2021 року, №302128 від 26.08.2021 року, №302129 від 26.08.2021 року, №302130 від 26.08.2021 року, №302131 від 26.08.2021 року.
В обґрунтування позову зазначив, що направлення на рейдову перевірку №12093 від 05.07.2021 року та №012094 від 07.07.2021 року вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки в них не зазначено: ділянка дороги, автовокзал, автостанція, місце посадки та висадки пасажирів, на які направлені представники відповідача для проведення рейдової перевірки, як і не зазначені маршрути, на перевірку яких такі особи направлені на підставі виданого направлення, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про відсутність законних підстав для проведення перевірок та відповідно, складання актів проведення перевірок на приміських автобусних маршрутах. Представник позивача наголосив на тому, що оскаржувані постанови, як і акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, який би достовірно та неспростовно підтверджував правомірність дій відповідача під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, а також факти порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що на підставі щотижневих графіків проведення рейдових перевірок Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на території Харківської області у період з 05.07.2021 року по 11.07.2021 року, з 12.07.2021 року по 18.07.2021 року, з 19.07.2021 року по 26.07.2021 року, з 26.07.2021 року по 01.08.2021 року та направлень на рейдову перевірку №012095 від 08.07.2021 року та №012096 від 12.07.2021 року, №01297 від 15.07.2021 року, №012098 від 19.07.2021 року, № 012099 від 26.07.2021 року, №012100 від 26.07.2021 року та 015001 від 28.07.2021 року співробітниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводились рейдові перевірки. Наголосив, що Порядок №1567 передбачає лише наявність у посадових осіб Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки направлення на перевірку на не передбачає обов'язку таких осіб пред'являти його представника /водіям автомобільного перевізника. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача наголосив на протиправності дій відповідача та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача однією із вимог просив розглянути справу за участю його представників.
З цього приводу суд зазначає, що скорочене провадження без виклику сторін не передбачає проведення судового засідання. Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України передбачено у виключних випадках проведення судового засідання. Підставою для застосування зазначеного законодавчого припису є або клопотання, або власна ініціатива суду.
Суд наголошує, що вимога представника відповідача, що міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву не носить характеру процесуального документу, оскільки чинний КАС України визначає, що є заявою, клопотанням та запереченням.
Так, статті 166 та 167 КАС України містять чіткі вимоги до форми та змісту заяви, клопотання і заперечення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Отже, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вимога, яка міститься у відзиві на позовну заяву за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.
Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі - у відзиві на позовну заяву.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
З матеріалів справи встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" (код ЄДРПОУ 37875689, вул. Мельникова, буд. 23, м. Харків, 61002) (далі за текстом - ТОВ "Укравтотранс Плюс") здійснює надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами на підставі ліцензії № 187570, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті 05.12.2012 року.
На підставі направлення на рейдову перевірку №012095 від 08.07.2021 року та №012096 від 12.07.2021 року, №01297 від 15.07.2021 року, №012098 від 19.07.2021 року, № 012099 від 26.07.2021 року, №012100 від 26.07.2021 року та 015001 від 28.07.2021 року посадовими особами відповідача було здійснено перевірку ТОВ "Укравтотранс Плюс".
За результатами проведених Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки перевірок додержання ТОВ "Укравтотранс Плюс" вимог законодавства про автомобільний транспорт були складені акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, основними порушенням, які були виявлені під час проведення перевірки позивача були: відсутні розклад та схема руху, відсутній квитково-касовий лист.
Посадовою особою Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду вищезазначених актів були складені постанови про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 113900,00 грн.: №302065 від 19.08.2021 року, №302066 від 19.08.2021 року, №302067 від 19.08.2021 року, №302068 від 19.08.2021 року, №302069 від 19.08.2021 року, №302070 від 19.08.2021 року, №302071 від 19.08.2021 року, №302072 від 19.08.2021 року, №302073 від 19.08.2021 року, №302074 від 19.08.2021 року, №302075 від 19.08.2021 року, №302076 від 19.08.2021 року, №302077 від 19.08.2021 року, №302078 від 19.08.2021 року, №302079 від 19.08.2021 року, №302080 від 19.08.2021 року, №302081 від 19.08.2021 року, №302082 від 19.08.2021 року, №302083 від 19.08.2021 року, №302084 від 19.08.2021 року, №302085 від 19.08.2021 року, №302086 від 19.08.2021 року, №302087 від 19.08.2021 року, №302088 від 19.08.2021 року, №302089 від 19.08.2021 року, №302090 від 19.08.2021 року, №302091 від 19.08.2021 року, №302092 від 19.08.2021 року, №302093 від 19.08.2021 року, №302094 від 19.08.2021 року, №302095 від 19.08.2021 року, №302096 від 19.08.2021 року, №302097 від 19.08.2021 року, №302098 від 19.08.2021 року, №302099 від 19.08.2021 року, №302100 від 19.08.2021 року, №302101 від 19.08.2021 року, №302102 від 19.08.2021 року, №302103 від 26.08.2021 року, №302104 від 26.08.2021 року, №302105 від 26.08.2021 року, №302106 від 26.08.2021 року, №302107 від 26.08.2021 року, №302108 від 26.08.2021 року, №302109 від 26.08.2021 року, №302110 від 26.08.2021 року, №302111 від 26.08.2021 року, №302112 від 26.08.2021 року, №302113 від 26.08.2021 року, №302114 від 26.08.2021 року, №302115 від 26.08.2021 року, №302116 від 26.08.2021 року, №302117 від 26.08.2021 року, №302118 від 26.08.2021 року, №302119 від 26.08.2021 року, №302120 від 26.08.2021 року, №302121 від 26.08.2021 року, №302122 від 26.08.2021 року, №302123 від 26.08.2021 року, №302124 від 26.08.2021 року, №302125 від 26.08.2021 року, №302126 від 26.08.2021 року, №302127 від 26.08.2021 року, №302128 від 26.08.2021 року, №302129 від 26.08.2021 року, №302130 від 26.08.2021 року, №302131 від 26.08.2021 року.
Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарських санкцій позивач з метою захисту своїх прав звернулась до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" від 03.03.2020 встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
Таким чином, Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону № 2344-III,постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 Порядку № 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із п. 12 - 14 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку № 1567.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Аналіз положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що у направленні па рейдову перевірку обов'язково повинно бути зазначено: акти законодавства, додержання яких перевіряється, ділянка дороги, маршрут, автовокзал, автостанція, місце посадки і висікти пасажирів, стоянка таксі, стоянка інших транспортних засобів, місце вантаження і розвантаження вантажних автомобілів, під час виїзду з підприємства.
Суд наголошує, що акти проведення перевірок складені на підставі направлень на рейдову перевірку, виданих начальником Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки в них не зазначено: ділянка дороги, автовокзал, автостанція, місце посадки та висадки пасажирів, на які направлені представники відповідача для проведення рейдової перевірки, як і не зазначені маршрути, на перевірку яких такі особи направлені на підставі виданого направлення, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про відсутність законних підстав для проведення перевірок та, відповідно, складання актів проведення перевірок на приміських автобусних маршрутах №1192, 1168 та 1502.
У відзиві на позовну заяву відповідач як на підставу проведення перевірки посилається на лист Харківської обласної державної адміністрації.
Суд наголошує, що чинним законодавством наданий вичерпний перелік підстав для проведення перевірок відповідачем, однак, підстава, на яку посилається відповідач - відсутня.
Приписами п. 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Між тим, в порушення вищенаведених вимог чинного законодавства, посадовими особами відповідача не було здійснено жодного запису у дорожніх листах про результати перевірки транспортних засобів із зазначенням дати. часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та проставлення своїх підписів, що. в свою чергу, свідчить про нездійснення посадовими особами Відповідача перевірки дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт (у розумінні положень чинного законодавства).
Суд зазначає, що перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначений статтею 39 Закону № 2344-III.
Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Згідно із частиною другою 39 Закону №2344-III визначено документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Матеріалами справи встановлено, що підставою для складання актів стало відсутність у позивача розкладу та схем рухів відповідних транспортних засобів, зазначених в актах перевірки.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.05.2010 № 278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703, затверджений Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту (далі - Порядок № 278).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 278 паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником.
Пунктом 4.2 Порядку № 278 передбачено, що у разі продовження строку дії договору про перевезення паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень переглядається комісією, зазначеною в пункті 2.9 розділу II цього Порядку, на відповідність умовам перевезень. За результатами перегляду комісія складає акт про можливість подальшого застосування паспорта, який підшивається до паспорта маршруту.
Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 278 паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.
Суд наголошує, що в паспортах №1592 Пісочин-Харків (АС "Холодна Гора"), №1502 Люботин-Харків (АС "Холодна Гора"), №1184 Люботин (Караван) - Харків (АС "Холодна Гора"), №1168 Солоницівка-Харків (АС "Холодна Гора", №1502 А Люботин-Харків (АС "Холодна Гора") через ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, наявна схема руху транспортного засобу та розклад руху по вказаному маршруту.
Суд зазначає, що розклад руху є складовою частиною паспорту маршруту, який містить інформацію щодо графіку руху автобусів за маршрутом визначеному у схемі маршруту та характеристики маршруту, при цьому, розклад повинен відповідати вимогам законодавства.
Таким чином розклад руху та схема руху були наявні у позивача.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 04.03.2020 року по справі № №805/2533/18-а
Щодо порушення, яке стосується не оформлення позивачем квитково-касового листа, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про автомобільний
транспорт", автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про автомобільний
транспорт" документами для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Так, у складених відповідачем актах проведення перевірки зазначено про здійснення перевезення пасажирів без оформлення квитково - касового листа, у той час, як відповідальність на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" може настати лише за умови повної відсутності такого документа як квитково-касовий лист під час проведення перевірки, тобто його повного не оформлення.
Наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 №279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.2000 за №369/4590. затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, додатком №13 до якої затверджено форму квитково-касового листа.
Згідно із наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року №503 наказ №279 втратив чинність.
А отже, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваних постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення.
Таким чином, приписи статті 39 Закону є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов'язків, що є порушенням принципу правової визначеності.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих. кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02.09.1995).
Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон мас містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи у повноважені вдаватися до втручання в право.
Оскільки встановлено та сторонами не оспорюється відсутність на законодавчому рівні затвердження форми квитково-касового листа та порядку його ведення, положення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині зобов'язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.
З огляду на вищенаведене, слід дійти висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія автобусу заповненого квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 802/1836/17-а.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що водії при проведенні перевірки надали уповноваженим особам відповідача квитково - касові листи.
В акті перевірки зафіксовано, що такий документ був наданий, але неоформлений, і про його відсутність під час здійснення пасажирських перевезень в актах перевірки не йшлось.
Наявність таких листів у водіїв під час проведення перевірки у повному обсязі підтверджуються копіями квитково-касових листів, долучених представниками Відповідача до матеріалів справи.
За таких обставин оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу винесені в.о./начальником Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є такими, що суперечать приписам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт відсутності у водіїв під час проведення перевірки схеми маршруту та розкладу руху, в той час як в матеріалах справи наявні докази про існування схеми маршруту та розкладу руху в паспортах відповідних маршрутів.
Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" (код ЄДРПОУ 37875689, вул. Мельникова, буд. 23, м. Харків, 61002) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №302065 від 19.08.2021 року, №302066 від 19.08.2021 року, №302067 від 19.08.2021 року, №302068 від 19.08.2021 року, №302069 від 19.08.2021 року, №302070 від 19.08.2021 року, №302071 від 19.08.2021 року, №302072 від 19.08.2021 року, №302073 від 19.08.2021 року, №302074 від 19.08.2021 року, №302075 від 19.08.2021 року, №302076 від 19.08.2021 року, №302077 від 19.08.2021 року, №302078 від 19.08.2021 року, №302079 від 19.08.2021 року, №302080 від 19.08.2021 року, №302081 від 19.08.2021 року, №302082 від 19.08.2021 року, №302083 від 19.08.2021 року, №302084 від 19.08.2021 року, №302085 від 19.08.2021 року, №302086 від 19.08.2021 року, №302087 від 19.08.2021 року, №302088 від 19.08.2021 року, №302089 від 19.08.2021 року, №302090 від 19.08.2021 року, №302091 від 19.08.2021 року, №302092 від 19.08.2021 року, №302093 від 19.08.2021 року, №302094 від 19.08.2021 року, №302095 від 19.08.2021 року, №302096 від 19.08.2021 року, №302097 від 19.08.2021 року, №302098 від 19.08.2021 року, №302099 від 19.08.2021 року, №302100 від 19.08.2021 року, №302101 від 19.08.2021 року, №302102 від 19.08.2021 року, №302103 від 26.08.2021 року, №302104 від 26.08.2021 року, №302105 від 26.08.2021 року, №302106 від 26.08.2021 року, №302107 від 26.08.2021 року, №302108 від 26.08.2021 року, №302109 від 26.08.2021 року, №302110 від 26.08.2021 року, №302111 від 26.08.2021 року, №302112 від 26.08.2021 року, №302113 від 26.08.2021 року, №302114 від 26.08.2021 року, №302115 від 26.08.2021 року, №302116 від 26.08.2021 року, №302117 від 26.08.2021 року, №302118 від 26.08.2021 року, №302119 від 26.08.2021 року, №302120 від 26.08.2021 року, №302121 від 26.08.2021 року, №302122 від 26.08.2021 року, №302123 від 26.08.2021 року, №302124 від 26.08.2021 року, №302125 від 26.08.2021 року, №302126 від 26.08.2021 року, №302127 від 26.08.2021 року, №302128 від 26.08.2021 року, №302129 від 26.08.2021 року, №302130 від 26.08.2021 року, №302131 від 26.08.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, пл. Свободи, 5, Держпром, 6 під., 7 пов., Харків, Харківська область, 61022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" (код ЄДРПОУ 37875689, вул. Мельникова, буд. 23, м. Харків, 61002) суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 листопада 2021 року.
Суддя Н.А. Полях