Справа №538/1612/21
Провадження по справі №2/538/483/21
09 листопада 2021 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської об'єднаної територіальної громади Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Жук Тетяна Павлівна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько- ОСОБА_2 . За життя від імені останнього заповіти не складалися та не посвідчувалися. До складу спадкового майна входить земельна ділянка розміром 0,9395 га кадастровий номер 5322682800:00:006:0039, цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сенчанської сільської об'єднаної територіальної громади, Миргородського району, Полтавської області (раніше- Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області). Позивач належним чином прийняла спадщину, відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, подавши 15.07.2021 року заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Лохвицького районного нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Жук Т.П. У зв'язку з виданням на ім'я ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на земельну ділянку після його смерті, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Просить суд визнати за нею, як спадкоємицею після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , право власності на вищевказану земельну ділянку.
Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.09.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08.11.2021 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує (а.с. 29).
Представник відповідача- Сенчанської сільської об'єднаної територіальної громади Полтавської області, також на адресу суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Просить прийняти рішення на підставі наявних доказів (а.с. 24).
Третя особа- приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Жук Т.П. на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 21).
Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно до частини 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Виходячи з положень ч.ч. 1-2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах- уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 7, 8, 31). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.11.2020 року (а.с. 6). За життя від імені останнього заповіти не складалися та не посвідчувалися. ОСОБА_1 належним чином прийняла спадщину, відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, подавши до перебігу шестимісячного терміну заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Лохвицького районного нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Жук Т.П. Спадкова справа заведена за № 46/2021. До складу спадкового майна входить земельна ділянка розміром 0,9395 га кадастровий номер 5322682800:00:006:0039, цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сенчанської сільської об'єднаної територіальної громади, Миргородського району, Полтавської області (раніше- Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області). Право на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 набув на підставі наказу № 3487-СГ від 04.02.2020 року в.о. начальника Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області, згідно якого було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 9). В подальшому, на підставі даного наказу була виготовлена технічна документація на земельну ділянки, площею 0,9395 га, якій був присвоєний кадастровий номер 5322682800:00:006:0039, та наказом голови комісії з ліквідації- начальника Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області № 732-СГ від 02.02.2021 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та надання у власність йому земельної ділянки площею 0,9395 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району (а.с. 10). Проте, ОСОБА_2 помер, не зареєструвавши за собою право власності на дану земельну ділянку, узв'язку з чим, постановою нотаріуса за вих. № 403/02-31 від 15.07.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій (а.с. 5).
Згідно з пунктом «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
За ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
З листа Міністерства юстиції від 21.02.2005 року за № 19-32/319 вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника(спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.
В даному випадку фактично земельна ділянка, право на отримання у власність якої мав ОСОБА_2 , але своє право власності за життя оформити не встиг, сформована (виділена) на місцевості, має кадастровий номер, тому суд вважає доведеною належність спадкового майна останньому. Відповідно до закону ОСОБА_1 має право на набуття майна у власність в порядку спадкування, зобов'язана утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте не може цього робити у нотаріальному порядку.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що позивач не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити спадщину та зареєструвати право власності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за останньою права власності на земельну ділянку.
Судові витрати суд вважає залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268-1269, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сенчанської сільської об'єднаної територіальної громади Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Жук Тетяна Павлівна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Ісківці, Лохвицького району, Полтавської області, РНОКПП: НОМЕР_2 , як спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку розміром 0,9395 га, кадастровий номер 5322682800:00:006:0039, цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сенчанської сільської об'єднаної територіальної громади, Миргородського району, Полтавської області (раніше- Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.О. Зуб