Справа № 369/5729/21
Провадження № 2-а/369/127/21
Іменем України
18.10.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
з участю секретаря Миголь А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №1 Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області майор поліції Онищенко Павло Валерійович, Головне управління національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 21.04.2021 Відповідачем була складена Постанова серії ГАБ № 348896 (далі-Постанова), згідно якої ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі-КУпАП) та накладено штраф у розмірі 3400 грн 00 коп.
Відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому винесена постанова є необґрунтованою, незаконною, дії Відповідача протиправними, а отже підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідач безпідставно виніс Постанову серії ГАБ № 348895 за ст.183 КУпАП.
У Постанові, інспектор СРПП ВП № 1 Фастівського РУП майор поліції Онищенко П.В., вказав що 21.04.2021 0 14: 15 хв., гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , за ради розваги викликав патрульну поліцію, чим здійснив неправдивий виклик спецслужб.
Позивач не згоден з притягненням мене до адміністративної відповідальності з таких підстав. Неодноразово чув крики дітей, а саме мати б'є дітей за поведінку або погані оцінки, тому з метою припинення насильства над дітьми, викликав по лінії 102 поліцію, не мав на меті викликати «за ради розваги», як невірно вказав інспектор.
Прибувши на місце екіпаж патрульної поліції, один з інспекторів піднявся до квартири, пояснив що мати дійсно підтвердила, що карає своїх дітей. Складання Постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що підтверджується Постановою Верховного Суду у справі № 357/10134/17 від 23.10.2019, подібні постанови підлягають скасуванню.
Тому позивач просив суд визнати протиправними дії інспектора СРПП ВП№ 1 Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області майора поліції Онищенко Павло Валерійовича. Скасувати постанову від 21.04.2021 серії ГАБ № 348895 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Представник відповідача Головного управління національної поліції в Київській області подав до суду відзив, згідно якого просив у вимогах позову відмовити, а розгляд справи провести у відсутності представника відповідача.
Відповідач інспектор СРПП ВП №1 Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області майор поліції Онищенко Павло Валерійович про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву до суду не надіслав.
Розгляд справи проводиться в порядку ст. 257 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч. 4 і 5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.04.2021 р. інспектором СРПП ВП №1 Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області майором поліції Онищенко П.В.винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 348896 .
Згідно даної постанови відповідачем зазначено що, 21.04.2021 0 14: 15 хв., гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, за ради розваги викликав патрульну поліцію, чим здійснив неправдивий виклик спецслужб. Внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 3400 грн.
Статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною другою 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би фіксував порушення позивачем , виклад яких міститься в оскаржуваній постанові.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з вимогами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку суд зазначає, що сама по собі постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, містить лише виклад обставин, які відповідач визнав достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак, вона не може бути єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем належним чином, відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.
Всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України відповідачами не долучено до матеріалів справи беззаперечних доказів того, що позивач умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС України, суд констатує, що відповідачі жодним чином не довели правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення, передбачена статтею 183 КУпАП.
Крім того з пояснень позивача вбачається що виклик працівників поліції здійснено ним з підстав припинення насильства над дітьми та запобігання домашньому насильству, що відповідно не може вважатись завідомо неправдивим викликом.
Виходячи зі змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням статті 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
На думку суду, відповідачі не довели факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень за статтями 178, 183 КУпАП.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 121 , 183, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову від 21.04.2021 серії ГАБ № 348895 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: А.Я. Волчко