Справа № 357/4948/21
2/357/2870/21
Категорія 69
04 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів -
14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що він з 28 вересня 2012 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та рішенням суду 22.01.2018 шлюб між ними було розірвано. Від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 01.06.2016, у справі № 357/4488/16-ц, з нього на користь відповідача було стягнуто аліменти на сина в розмірі 1/4 частини доходів та лише 15.05.2018 був виданий виконавчий лист щодо примусового стягнення аліментів та 11.01.2019 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього на користь відповідача аліментів на сина починаючи з 14.04.2016. Згідно розрахунку державного виконавця від 06.02.2019 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня 2016 року по січень 2019 року у розмірі 34843,39 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2020 його звільнено повністю від сплати вказаної заборгованості. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2020, яке набрало законної сили, місце проживання сина було визначено із батьком, тобто з ним - ОСОБА_1 . Всі обов'язки по вихованню та утриманню дитини залишилися на ньому, а відповідач ніякої участі в утриманні сина не приймає. З огляду на те, що з лютого 2019 року дитина фактично проживає разом із ним у квартирі де і зареєстрована за місцем свого проживання, а матір проживає окремо, наявні підстави для припинення стягнення аліментів з нього та стягнення аліментів із відповідача на його користь на сина ОСОБА_4 . Враховуючи, що в досудовому порядку вирішити спір неможливо, просив у судовому порядку звільнити його від сплати аліментів, які стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2016 року з нього на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини, - починаючи з 15.06.2020 року, стягнути з відповідача на його користь аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини, стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 908,00 грн.
30.06.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26.08.2021 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що рішення суду про стягнення з нього аліментів було ухвалено ще в період перебування з відповідачем у шлюбі, потім вони розлучилися і відповідач отримала виконавчий лист і подала на виконання до виконавчої служби. З грудня 2018 року син постійно проживає разом із ним та перебуває на його утриманні, а відповідач лише періодично спілкується із дитиною, однак всі витрати на дитину несе він. 15.06.2020 було ухвалено рішення, яке набрало законної сили 02.02.2021, про визначення місця проживання дитини разом із ним. Наразі син постійно з ним проживає і він повністю його утримує. Вони із сином проживають у квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності йому та відповідачу, але остання з ними не проживає, а проживає за іншою адресою та син інколи залишається із матір'ю. Він наразі офіційно не працює, звільнився з Білоцерківської ВК № 35 у 2020 році, однак має неофіційні заробітки, яких недостатньо для повноцінного утримання дитини, тому з відповідача слід стягнути аліменти, адже в добровільному порядку вона сина не утримує.
Відповідач - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно в період перебування з позивачем у шлюбі було ухвалено рішення про стягнення з нього аліментів на її користь на сина ОСОБА_4 , потім вони з позивачем розлучилися і позивач силою забрав дитину до себе. У 2018 році позивач влаштувався на роботу і сплачував аліменти, а потім він звільнився і з жовтня 2020 року вона не отримує аліментів. Син з червня 2021 року проживає як з нею так із позивачем, який забезпечує сина усім необхідним, дає кошти на одяг для дитини, а вона сплачує за гуртки та витрачає кошти на харчування дитини. Дійсно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає позивач із сином, належить на праві спільної власності їй та позивачу, однак останній комунальні послуги не сплачує, тому наявні борги.
Третя особа представника до суду не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, письмові пояснення щодо спору до суду не подала.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28 вересня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2018 року, яке набрало законної сили 26 березня 2018 року, шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 січня 2016 року, яке набрало законної сили 13 червня 2016 року, у справі №357/4488/16-ц, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частина з усіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 квітня 2016 року, і до досягнення дитиною повноліття.
15.05.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було постановлено ухвалу, про видачу дубліката виконавчого листа у справі №357/4488/16-ц, на підставі якої було видано дублікат виконавчого листа у вказаній справі та 11.01.2019 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Давидюк Оленою Андріївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58029521.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року, яке набрало законної сили 02 лютого 2021 року, визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, встановлено, що позивач разом із сином зареєстрований та проживає у кімнаті АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/2 частині кожному, а відповідач зареєстрована у вказаному житловому приміщенні, однак з 01.12.2018 проживала за адресою: АДРЕСА_3 , а на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Вказані обставини підтверджено матеріалами справи (а.с.4-16,23,28,44-47,65-68) та визнаються сторонами.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
З аналізу вказаних норм СК України вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Судом встановлено, що місце проживання малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено разом із батьком, з яким він проживає та фактично знаходиться на його утриманні, однак з позивача стягуються аліменти на сина на користь відповідача.
Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зважаючи на зазначене, суд вважає, що позивачем доведено підстави звільнення від сплати аліментів на утримання сина на користь відповідача, у зв'язку зі зміною обставин, а саме те, що син проживає разом із ним і знаходиться на його утриманні та місце проживання дитини визначено із батьком, а відповідачем заявлені позивачем вимоги не спростовано, відзив із запереченнями проти позову з належними, допустимими та достатніми доказами до суду не подано, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом звільнення його від сплаті аліментів.
Стосовно вимог щодо припинення сплати аліментів починаючи з 15 червня 2020 року, тобто з дати ухвалення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає, що в задоволенні вказаних вимог слід відмовити з тих підстав, що саме з моменту звернення до суду почали діяти спірні правовідносини, що регулюються нормами чинного сімейного законодавства з приводу звільнення (припинення ) стягнення аліментів, що може бути вирішено лише на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.
Отже, саме з моменту звернення з відповідним позовом до суду, суб'єктивні права позивача підлягають захисту в судовому порядку.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Отже, враховуючи, що відповідач працездатна особа, інших осіб не утриманні немає, в добровільному порядку аліменти на сина не сплачує, жодних доказів в спростування доводів позивача та в підтвердження заперечень проти позову до суду не подала, а позивач не має можливості в повній мірі забезпечити дитину усім необхідним, суд, максимально враховуючи інтереси дитини, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 травня 2021 року і до повноліття дитини, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, її рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.
На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 454,00 грн. та на корить держави у розмірі 908,00 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. 7, 18, 180 - 183 СК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 258 -259, 265, 268, 273-279, 354 - 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), третя особа: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області (місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р. Олександрійський,94), про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, які стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2016 року, у справі № 357/4488/16-ц, провадження № 2/357/2085/16, на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 14 квітня 2016 року і до повноліття дитини, починаючи з 14 травня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 травня 2021 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.11.2021.
СуддяО. В. Бондаренко