Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/8541/21
1-кп/357/1325/21
"08" листопада 2021 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква, питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021111030001560 від 06.07.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 309 КК України, -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021111030001560 від 06.07.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 309 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що він обвинувачується у скоєнні нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді до 5 років позбавлення волі, на даний час ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до 6 місяців арешту, крім того на розгляді в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебуває ще сім обвинувальних актів за ч.2 ст.185 КК України. Також, що останній не працює, не одружений, утриманців не має, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків. Крім того ОСОБА_4 усвідомлює, що за вчинені злочини, в разі доведення його вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі. У зв'язку з чим ризики, передбачені п.1, 5 ст. 177 КПК України на теперішній час не зменшились, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки ОСОБА_4 .
Захисник та обвинувачений проти задоволення заявленого клопотання прокурора заперечували, вважали за можливим застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, давши таким чином змогу обвинуваченому доглядати за малолітньою дитиною, оскільки цивільна дружина ОСОБА_6 працює та не має такої можливості, крім того остання не заперечує щодо відбування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим у її власній квартирі.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, зокрема прокурора, який підтримав заявлене клопотання, думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти його задоволення, суд встановив наступне.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2021 року, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ст.177 КПК України, зокрема: можливість обвинуваченого переховуватись та ухилятися від явки до органу досудового розслідування/суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим обрано обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 листопада 2021 року.
Визначений судом строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 спливає, разом з тим, з об'єктивних підстав, судовий розгляд вказаного кримінального провадження до зазначеного строку, завершити не представляється можливим.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили, що ті ризики, які були враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, зменшилися.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
В обґрунтування продовження до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинення інших кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, проте, 03.06.2021 ОСОБА_4 вже засуджений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 309 КК України до 6 (шести) місяців арешту, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.
Також, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки з моменту вчинення кримінальних правопорушень, відомості про які внесено до ЄРДР за №12020110030003553 від 12.11.2020, №12021116030000452 від 30.03.2021, №12021111030000738 від 19.04.2021, №12021111030000780 від 22.04.2021, №12021111030001046 від 19.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, обвинувальні акти яких в період з 25.11.2020 по 28.05.2021 року скеровані до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та перебувають на розгляді, обвинувачений знову вчинив умисні нетяжкі злочини, в тому числі проти власності, що вказує на злочинну спрямованість його поведінки.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством. Так, судом враховано, що:
1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений до затримання не працював, не мав постійного джерела доходу, суспільно-корисною працею не займався, постійного місця проживання не мав, сім'ї та утриманців також не мав.
2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;
3) за станом здоров'я: відсутні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув'язнення, відсутні скарги про неналежні умови його перебування або лікування, у разі виникнення в цьому потреби, в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор»;
Вказані обставини, за переконанням суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. В зв'язку з чим, жодний інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, домашній арешт, слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Враховуючи обсяг пред'явленого обвинувачення, встановлений порядок дослідження доказів та його завершальну стадію, суд вважає необхідним визначити його строк в межах 30 днів з дня постановлення ухвали.
З урахуванням наведеного суд дійшов до переконання, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 177-178, 183, 197, 199, 201, 315-316, 331, 372, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на більш м'який, домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 309 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 30 (тридцять) днів, тобто до 07 грудня 2021 року включно..
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для відому та виконання.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 09.11.2021 о 17 год. 00 хв.
СуддяОСОБА_1