Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05 листопада 2021 р. справа № 520/17366/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням ухвали від 08.11.2021р.) про: 1) визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік відповідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту» виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 р.; 2) визнання протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної адміністрації щодо не здійснення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік відповідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту» виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 р.; 3) зобов'язання Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради здійснити призначення, перерахунок та забезпечити виплату шляхом подання відповідних документів до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної адміністрації щодо здійснення виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту», виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком за 2021 рік, враховуючи висновки рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 р., з урахуванням виплачених сум; 4) зобов'язання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної адміністрації здійснити виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту», виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком, враховуючи висновки рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р., та з урахуванням виплачених сум; 5) зобов'язання Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради та Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної адміністрації подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили
Спір склався з приводу застосування ст. 12 Закону України "Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у контексті виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Підставами позову є доводи про те, що адміністративні органи провели нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року (далі за текстом - РГД) не у повному обсязі.
Відповідач, Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Центр), про розгляд справи повідомлений належним чином і заздалегідь 16.09.2021р., проте у визначений законом та судом строк, правом на подання відзиву на позов не скористався, що у даному конкретному випадку суд не вважає перешкодою для відправлення правосуддя по даній справі.
Відповідач, Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що не має повноважень здійснювати нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня, які в свою чергу покладено на Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, та не є розпорядником бюджетних коштів на ці виплати. Також, посилався на відсутність бюджетних призначень.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Змістом посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджена обставина наявності у заявника правового статусу учасника бойових дій.
У відзиві на позов Управлінням не заперечується факт перебування позивача на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради як отримувача разової грошової допомоги як учасника бойових дій до 5 травня.
За результатами вчинення Управлінням та Центром владних управлінських функцій, позивачем було отримано грошову допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі - 1491,00 грн.
Стверджуючи про порушення власного суб'єктивного права за рахунок отримання виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Відносини з приводу соціального захисту учасників як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: ""Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.
Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де, зокрема, передбачено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ані приписи ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI об'єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачами як владними суб'єктами не подано доказів правомірності призначення, нарахування та виплати спірної допомоги в належному розмірі.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Суд вважає, що механізм адміністративної взаємодії між цими владними суб'єктами поза розумним сумнівом не повинен мати істотного (вагомого) юридичного впливу для стану захисту прав та інтересів заявника - приватної особи, штучно створюючи безпідставні перешкоди.
Відтак, саме Центр повинен остаточно усунути (виправити) ті недоліки (дефекти) у реалізації владної управлінської функції, котрі у згаданій сфері були допущені районним органом соціального захисту населення.
В свою чергу, відповідачами не спростована обставина знаходження заявника на обліку саме в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, а також обставина призначення разової грошової допомоги саме цим Управлінням, а також отримання позивачем зазначеної допомоги у вказаному розмірі.
Суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.
Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Оскільки у даному конкретному випадку відповідачами-владними суб'єктами не було призначено, нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд приходить до висновків про необхідність визнати протиправною бездіяльність відповідачів з приводу виплати допомоги до 5 травня у 2021 році у неналежному розмірі, а саме не п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.
З огляду на викладене, суд приходить до висновків про необхідність обтяжити відповідача-Управління обов'язком вчинити владне волевиявлення з приводу призначення РГД у належному розмірі і розпочати процедуру виплати у спосіб передачі до Центру необхідних для цього документів, якого необхідно зобов'язати після отримання зазначених документів здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.
Стосовно встановлення судового контролю, розглядаючи справу, суд вважає, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.
Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.
При розв'язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196624, 61124, м. Харків, вул. Вишнева, 3) та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) з приводу призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) допомоги до 5 травня у 2021 році у неналежному розмірі, а саме не п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196624, 61124, м. Харків, вул. Вишнева, 3.) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева