09 листопада 2021 року Справа №480/5599/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення компенсації,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач). Свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку із неналежним виконання відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/1829/19, яка полягає у ненарахуванні компенсації втрати частини доходів, встановленої ч.2 ст.55 Закону № 2262-ХІІ, ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", та 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, чим порушено законні права позивача та завдано шкоди законним інтересам. Позивач зазначає, що він звертався до відповідача з вимогами поновити його порушені права, одна листом відповідач відмовив у задоволенні його вимог.
Просить суд задовольнити вимоги позову відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України на відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що полягає у ненарахуванні компенсації втрати частини доходів (через затримку виплати нарахованої пенсії) та 3% річних (за прострочення боржником грошового зобов'язання), стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі обчисленої компенсації втрати частини доходів та 3% річних за період з 01.01.2018 по 25.06.2021.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином однак відзив на позовну заяву до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представником відповідача були подані пояснення по справі, в яких зазначено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №480/1829/19, судом зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 16.04.2019 №6837, виданої Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із врахуванням посадового окладу в розмірі 8791,00грн., окладу за спеціальним званням 1410,00грн. та надбавки за вислугу років (50 %) в розмірі 5100 грн. з урахування раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2018 без обмеження граничного розміру пенсії. На виконання вищезазначеного рішення суду у серпні 2019 року було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 13 5812, 06 грн. Виплату пенсії у новому розмірі та її доплату за період з 30.07.2019 по 31.08.2019 у сумі 2 656, 29 грн. виплачено у вересні 2019 року. Сума перерахованих коштів за період з 01.01.2018 по 29.07.2019 становить 37 389, 31 грн. та 17.05.2021 після надходження коштів з Пенсійного фонду України на погашення заборгованості за рішеннями судів ОСОБА_1 зазначена сума коштів була перерахована.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №480/1829/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 16.04.2019 №6837, виданої Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із врахуванням посадового окладу в розмірі 8791,00 грн., окладу за спеціальним званням підполковник внутрішньої служби 1410,00 грн. та надбавки за вислугу років (50 %) в розмірі 5100,50 грн., починаючи з 01.01.2018, з урахування раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру пенсії.
У травні 2021 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 по справі №480/1829/19 відповідачем було виплачено заборгованість у сумі 37389,31 грн., що не заперечується відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 23.06.2021, повідомив ОСОБА_1 про те, що пенсію у перерахованому розмірі та її доплату за період з 30.07.2019 по 31.08.2019 позивач отримав у вересні 2019 року. На виконання рішення суду від 24.09.2018 у справі №818/2111/18, сума перерахованих коштів обліковується у ГУ ПФУ в Сумській області. У травні 2021 року до ГУ ПФУ в Сумській області надійшли кошти на погашення заборгованості за рішеннями судів, зокрема, перерахованих на виконання рішення суду від 26.07.2019 по справі №480/1829/19 у сумі 37389,31 грн. 17.05.2021 ГУ ПФУ в Сумській області зазначену суму коштів перераховано на рахунок ОСОБА_1 . Оскільки питання здійснення перерахунку пенсії, було предметом розгляду по суті, рішення суду виконано відповідачем після набрання ним законної сили, виплата нарахованих коштів здійснена після їх надходження до головного управління своєчасно, тому підстави для нарахування та виплати компенсації витрат частини доходу відсутні (а.с. 13-14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон Закону № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2011 № 159.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону України Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-ІІІ).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати" компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - органом пенсійного фонду, добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18.11.2014 у справі № 21- 518а14.
Матеріалами справи підтверджується, що ГУ ПФУ в Сумській області на підставі рішення від 27.06.2019 по справі №480/1829/19 позивачу проведено перерахунок пенсії, при цьому виплату суми доплати до пенсії за період з 01.01.2018 по 29.07.2019 у сумі 37389,31 грн. була здійснена лише 17.05.2021.
При цьому, під час виплати заборгованості станом на 17.05.2021 відповідачем не вирішено питання щодо компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Суд зазначає, що в даному випадку, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на ту частину заборгованості, яка вже виплачена позивачу, тобто на суму 37389,31 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає правомірними твердження позивача щодо бездіяльності відповідача щодо проведення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі здійсненого перерахунку пенсії на виконання судового рішення.
Стосовно позовних вимог щодо відшкодування позивачу шкоду, завданою незаконною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що полягає у ненарахуванні 3% річних (за прострочення боржником грошового зобов'язання) за період з 01.01.208 по 25.06.2021, суд зазначає наступне.
Згідно позовних вимог позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем порушено право на отримання суми пенсії, а тому у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач має право на отримання 3% річних (за прострочення боржником грошового зобов'язання) за період з 01.01.2018 по 25.06.2021.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено: "Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим (пункт 7.53)".
Ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), даний спір в цій частині також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
З огляду на положення статті 509 ЦК України цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палата Верховного Суду України від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням наведених норм, позивач має право на отримання грошового зобов'язання в зв'язку з невчасним виконанням рішення суду три відсотка річних за період невиплати грошових коштів на виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 9 КАС України, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача провести позивачу за період з 01.01.2018 по день фактичного розрахунку 17.05.2021 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні здійсненого перерахунку пенсії та виплату 17.05.2021 в розмірі 17.05.2021. на виконання рішення суду від 27.06.2019 по справі №480/1829/19 та зобов'язати відповідача провести позивачу за період з 01.01.2018 по день фактичного розрахунку 17.05.2021 нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на рішення суду від 27.06.2019 по справі №480/1829/19 у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні здійсненого перерахунку пенсії та виплату 17.05.2021 в розмірі 17.05.2021.
Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 2, код ЄДРПОУ 21108013) про стягнення компенсації задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №480/1829/19 у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні здійсненого перерахунку пенсії та виплату в розмірі 37389,31 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по день фактичного розрахунку 17.05.2021 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні перерахунку пенсії та виплату 17.05.2021 в розмірі 37389,31 грн. на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №480/1829/19.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по день фактичного розрахунку 17.05.2021 нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №480/1829/19 в розмірі 37389,31 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко