09 листопада 2021 року Справа №480/4231/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернеччинської сільської ради (далі - відповідач). Свої вимоги обґрунтовує тим, що у вересні 2020 року позивачка звернулась до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів). Листом від 30.11.2020 № 02-27/2434 Чернеччинською сільською радою повідомлено позивачку, що заява від 29.09.2020 року №2446/02-26 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, була винесена та розглянута на 1 сесії Чернеччинської сільської ради восьмого скликання від 20.11.2020 року, але не підтримана більшістю голосів депутатів. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують її права.
Просить визнати протиправними дії Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 20.11.2020 в частині відхилення задоволення рішення від 20.11.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:002:5598 площею 16,357 га, на яку претендує ОСОБА_1 ; зобов'язати Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2020 та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням висновків суду; стягнути з відповідача судові витрати.
Чернеччинська сільська рада з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що Чернеччинська сільська рада 20.11.2020 на засіданні 1 сесії 8 скликання розглянула питання про надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, де за результатами голосування проект рішення не набрав необхідної кількості голосів на його підтримку. Внаслідок цього проект рішення був відхилений, а в протоколі від 20.11.2020 зафіксовано, що зазначене питання розглянуто, однак позитивного рішення не прийнято. Також відповідач заперечує щодо вимоги позивачки зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки в цьому випадку матиме місце втручання судом у внутрішню діяльність суб'єкта владних управлінських функцій, підміна його всупереч конституційному принципу розподілу влад. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 17-20).
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому з доводами відповідача він не погодився та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області з клопотанням від 26.09.2020 в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів). До клопотання було додано копію паспорту, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали (а.с. 21).
Листом від 30.11.2020 № 02-27/2434 Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області повідомила позивачку, що заява від 29.09.2020 року №2446/02-26 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, була винесена та розглянута на 1 сесії Чернеччинської сільської ради восьмого скликання від 20.11.2020 року, але не підтримана більшістю голосів депутатів Чернеччинської сільської ради (а.с.6).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.
Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Чернеччинською сільською радою Охтирського району Сумської області повинно бути прийнято відповідне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Проте, за наслідком розгляду клопотання позивачки щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Чернеччинською сільською радою Охтирського району Сумської області надано лише лист, в якому зазначено, що Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області повідомляє, тобто даний лист має інформаційний характер (а.с. 6). В даному листі не наведено підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.
Суд зазначає, що в даному випадку позивачка звернулась до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа, отже уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
А відтак наданий відповідачем лист від 30.11.2020 № 02-27/2434, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.
Суд зазначає, що п.п. 33.2, 33.3 ст. 33 Регламенту роботи Чернеччинської сільської ради визначено, що рішення Ради (крім рішень з процедурних питань) вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала більшість депутатів від загального складу Ради. Пропозиція або проект рішення, які не отримали необхідної кількості голосів на підтримку, вважаються відхиленими, що фіксується у протоколі пленарного засідання Ради"
Проте, відповідно до Земельного кодексу України, який регулює земельні відносини, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому кодекс в системі галузевих правових актів мають найвищу юридичну силу, яка знаходить прояв у можливості встановлювати, скасовувати або змінювати правові відносини.
Посилання відповідача на те, що питання про надання дозволу позивачці на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядалось на засіданні ради, проте рішення не було прийняте у зв'язку з відсутністю достатньої кількості голосів депутатів, суд не бере до уваги, оскільки сам лише факт розгляду заяви не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов'язку, покладеного на нього статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В даному випадку протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк.
Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки є визнання протиправної бездіяльності Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області щодо неприйняття відповідного рішення за наслідками розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів).
Щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає, що вказане зобов'язання може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зважаючи на те, що відповідачем не було прийнято рішення про надання (чи відмову у наданні) дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача на найближчій сесії повторно розглянути клопотання позивачки від 26.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
А тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів) задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачці адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем (далі - адвокат, Сумцов Є.С.).
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 25.12.2020, укладеного між адвокатом Сумцовим Є.С. та позивачкою (далі - Договір), додаток до Договору №1 від 17.07.2021 укладеного між адвокатом Сумцовим Є.С. та позивачкою, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 17.07.2021 (далі - Акт приймання-передачі наданих послуг), квитанцію про сплату позивачкою 2400 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Згідно п.п.1.1 Договору адвокат приймає доручення позивача на надання правової допомоги, надаючи її на умовах та в межах, передбачених цим договором та законодавством України, а позивач приймає правову допомогу і здійснює сплату гонорару та погашення витрат на надання цієї допомоги. Доручення вважається прийнятим з моменту підписання цього договору.
Згідно п.п.1.2 Договору правова допомога здійснюється в інтересах позивачки і в розумінні цього договору полягає в наступному: представництво інтересів ОСОБА_1 в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у судових органах всіх інстанцій з питань оформлення на її ім'я земельної ділянки в порядку безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення.
Згідно п.2.2.4 Договору позивач зобов'язується сплатити адвокату гонорар та видатки, пов'язані з виконання доручення.
Так, розрахунки за Договором визначені розділом 3 Договору, згідно п.3.1, 3.2 якого за виконання доручення позивачка зобов'язана сплатити адвокату кошти (гонорар), розмір та строк сплати визначається додатком до договору. Розрахунки за цим договором здійснюються в готівковій або безготівковій формі.
При цьому, згідно п.1 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Сумцовим Є.С. та позивачкою 17.07.2021, сторони дійшли згоди щодо порядку оплати наданої правової допомоги з розрахунку 800,00 грн. за 1 годину витраченого адвокатом на виконання наданого йому позивачем доручення, а згідно п. 2 за виконання доручення, передбаченого договором про надання правової допомоги, позивач зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 2400 грн., розрахунок якої разом з обсягом наданої правової допомоги викладається в актах приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п.1 Акту приймання-передачі наданих послуг адвокат надав, а позивач прийняв юридичні послуги з правового супроводу та представництва інтересів під час судового розгляду даної справи, згідно розрахунку обсягу та вартості правової допомоги, вказаному у пункті 2 цього Акту.
В п. 2 вказаного акту вказаний обсяг наданої правової допомоги.
Загальна вартість послуг адвоката за цим Актом складає 2400 грн.
Позивачкою було сплачено 2400 грн. за послуги за надання правової допомоги.
Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що перераховані в Акті приймання-передачі наданих послуг такі послуги як надання адвокатом консультації щодо процедури оформлення 2 га землі у власність, для ведення особистого селянського господарства, переліку необхідних документів та перевірка наданих документів та вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики у сфері земельного законодавства України, в частині вивчення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства органами місцевого самоврядування, а також узгодження правової позиції по справі з позивачем у формі окремої позасудової процесуальної процедури не може вважатись окремою послугою правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, однак, вона може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відзиву, тощо.
При цьому, судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерії обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, а також значення справи для позивачки, дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки за складання позову 1000 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Чернеччинської сільської ради суму судового збору в розмірі 908 грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області щодо неприйняття відповідного рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів).
Зобов'язати Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (42744, Сумська область, Охтирський район, с. Чернеччина, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 04389940) витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко