про залишення позовної заяви без руху
08 листопада 2021 року м. Рівне№460/1463/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у призначені пенсії за віком з 04.05.2020, на підставі статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати призначити пенсію за віком з 04.05.2020, на підставі статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі яка постійно проживає у зоні посиленого радіоактивного забруднення.
Ухвалою суду від 19.03.2021 позовну заяву залишено без руху, з підстав її подання позивачем поза межами строку звернення до суду. Відтак, запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску або надання належних доказів про дотримання строку звернення до суду.
На адресу суду позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування якого вказано, що з огляду на правові висновки Верховного Суду та позицію Конституційного Суду України, положення ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язані з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких і складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
12.04.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки звернувшись із заявою про призначення пенсії, позивач дізнався про порушення своїх прав отримавши відмову від 18.05.2020 № 1700-0301-8/12769, та мав можливість своєчасно звернутися до суду.
Розглянувши матеріали по справі, суду необхідно вказати таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В даному адміністративному позові, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо відмови у призначені йому пенсії за віком з 04.05.2020. Підставою для звернення послугувала відмова ГУ ПФУ в Рівненській області, оформлена у вигляді листа від 18.05.2020 № 1700-0301-8/12769.
Таким чином, перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог розпочався з моменту одержання позивачем відмови ГУ ПФУ в Рівненській області, оформленої у вигляді листа від 18.05.2020 № 1700-0301-8/12769.
Отже, можна дійти висновку, що позивач з моменту отримання листа відмови у призначенні пенсії, датованого 18.05.2020, знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів, проте до суду звернувся поза межами строку звернення встановленого ст. 122 КАС України, лише 04.03.2021, що підтверджується штемпелем канцелярії суду.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у строки передбачені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. Протилежного для суду не представлено.
Натомість, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду посилання позивача на правові висновки Верховного Суду та позицію Конституційного Суду України, положення ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах оскаржується бездіяльність щодо призначення пенсії та наявність права на її призначення.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ч.2 ст.122 КАС України строку звернення до суду, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням шестимісячного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду іншої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 169, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дій, - залишити без руху, та запропонувати ОСОБА_1 протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Д.П. Зозуля