08 листопада 2021 року м. Рівне №460/1513/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 травня 2020 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 30.09.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з недостатнім страховим стажем. Позивач вказує, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, не навів обґрунтованих причин неврахування до страхового стажу всіх періодів здійснення підприємницької діяльності та не аргументовано підстав неврахування документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії щодо підтвердження підприємницької діяльності протягом спірного періоду. Із діями щодо відмови врахувати до стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності позивачка не погоджується, адже надані разом із заявою про призначення пенсії були надані документи, що в своїй сукупності підтверджують сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду України в період провадження підприємницької діяльності, а саме: витяги з декларацій про доходи, розрахунки платежів до Пенсійного фонду України, квитанції про сплату платежів до Пенсійного фонду України. З огляду на вказане, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. На обґрунтування свої заперечень відповідач вказав, що згідно з документами доданими до заяви про призначення пенсії та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 24 роки 2 місяці 17 днів. Водночас до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності у 1995-1999 роках, оскільки відсутні необхідні документи. Також, відповідач вказав на неможливість встановлення факту приналежності позивачу квитанцій, долучених до заяви про призначення пенсії, оскільки дані про ім'я та по батькові, зазначені у вказаних квитанціях, не збігаються з даними, зазначеними у паспорті (у квитанціях зазначено лише прізвище та ініціали). Таким чином, враховуючи положення статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком через відсутність страхового стажу 27 років. За наведених обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
30.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет документів на підтвердження стажу роботи. Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті та підтверджується матеріалами справи.
Листом від 30.10.2020 за №1700-9301-8/34054 відповідач повідомив позивачці про відмову у призначенні пенсії з мотивів, тотожних наведених у відзиві.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Як вже зазначено вище підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов'язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
Так, відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10.06.1994 (далі - Інструкція №5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток N 1).
Згідно з пунктом 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов'язкових внесків на державне соціальне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 № 11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.
Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 01.05.1993 по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Судом встановлено, що відповідачем до стажу позивача не враховано період ведення підприємницької діяльності у 1995-1999 роках.
Вирішуючи питання правомірності дій відповідача щодо не зарахування вказаного періоду провадження позивачем підприємницької діяльності до страхового стажу, суд виходить з такого.
Як вказано вище по тексту рішення, до страхового стажу особи за певних умов включаються періоди здійснення нею підприємницької діяльності, а саме з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків.
Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії вказані вище документи з метою зарахування періоду провадження підприємницької діяльності у 1995-1999 роках додані не були.
Наведене вище пояснюється тим, що згідно з листом Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.02.2020 № 1447/ФОП/17-00, надати позивачу інформацію про суми сплачених податків від підприємницької діяльності за період з 01.10.1995. по 31.12.1998 роки немає можливості, оскільки відповідно до положень Переліку типових документів, що утворюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884 (далі - Перелік), строк зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків та документів (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до декларації, що відображають звітність платників податків згідно зі статей 279, 283 Переліку становить 5 років. На підставі актів знищення документів, не внесених до Національного фонду, Здолбунівської ДПІ Рівненської області, схвалених протоколами засідання ЕК Здолбунівської ДШ та погоджених протоколами засідання ЕПК Державного архіву Рівненської області, які складено на підставі Переліку, а також на підставі актів знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, документи фонду Здолбунівської ДПІ, а саме: декларації, що відображають звітність усіх платників податків - фізичних осіб, та документи до них за період до 2005 року виділені до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення.
Крім того, відповідно до підпункту 5.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками ла застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції, що діяла до 25.02.2008), затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція № 21-1), довідки про сплату внесків видавались платникам органами Пенсійного фонду України до 25.02.2008.
Надалі вказаний підпункт було виключено з Інструкції № 21-1 на підставі постанови Пенсійного фонду України № 3-3 від 25.01.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.02.2008 року за № 125/14816.
Крім того, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів" строк зберігання розрахункових відомостей сплати внесків до Фондів становить 3 роки.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не з власної вини позбавлена можливості надати відповідачу документи, передбачені вимогами законодавства, для підтвердження статусу підприємця та обраної систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплати страхових внесків з метою врахування спірного періоду провадження підприємницької діяльності до страхового стажу.
Разом з тим, факт провадження позивачем підприємницької діяльності у період з вересня 1995 року по липень 1999 року підтверджується архівною довідкою від 29 липня 2020 року № 657, виданою Архівним відділом Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, яка надавалася відповідачу одночасно із заявою про призначення пенсії.
Більше того, до заяви про призначення пенсії позивачем додатково надавалися документи, що підтверджують сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, копії яких наявні у матеріалах адміністративної справи, а саме:
1) повідомлення від 19.03.1996 (частковий номер 54) про сплату ОСОБА_1 внеску в розмірі 2646крб;
2) повідомлення від 18.04.1996 без номера про сплату ОСОБА_1 внеску в розмірі 5030крб;
3) повідомлення від 02.07.1996 без номера про сплату ОСОБА_1 внеску в розмірі 3353крб;
4) розрахунок платежів до Пенсійного фонду України за ІІІ квартал 1996 року, згідно з яким розмір внеску, що підлягає сплаті ОСОБА_1 до 15.11.1996 становить 26,25грн;
5) повідомлення від травня 1996 року без номера про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 2.646.000крб;
6) повідомлення від червня 1996 року без номера про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 2.384.000крб;
7) повідомлення без дати та номера про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 3.300.000крб;
8) повідомлення від 25.11.1996 № 3 про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 26,25грн;
9) витяг з Декларації про доходи, одержані протягом І кварталу 1996 року, згідно з яким сума отриманого ОСОБА_1 доходу становила 31840крб, з них: витрати, пов'язані з одержанням прибутку, - 7958крб; сума чистого прибутку - 23872крб;
10) витяг з Декларації про доходи, одержані протягом ІІ кварталу 1996 року, згідно з яким сума отриманого ОСОБА_1 доходу становила 15.845.000крб, з них: витрати, пов'язані з одержанням прибутку, - 6.185.000крб, в т.ч. внесок до Пенсійного фонду в розмірі 2.150.000крб; сума чистого прибутку - 9.660.000крб;
11) витяг з Декларації про доходи, одержані протягом ІІІ кварталу 1996 року, згідно з яким сума отриманого ОСОБА_1 доходу становила 145,30грн, з них: витрати, пов'язані з одержанням прибутку, - 68,75грн, в т.ч. внесок до Пенсійного фонду в розмірі 31,92грн; сума чистого прибутку - 76,55грн;
12) витяг з Декларації про доходи, одержані протягом ІV кварталу 1996 року, згідно з яким сума отриманого ОСОБА_1 доходу становила 131,75грн, з них: витрати, пов'язані з одержанням прибутку, - 59,19грн, в т.ч. внесок до Пенсійного фонду в розмірі 26,25грн; сума чистого прибутку - 72,56грн;
13) повідомлення від 01.04.1997 № 4 про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 24,38грн;
14) повідомлення від 02.06.1997 без номера про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 26грн;
15) повідомлення від 15.10.1997 без номера про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 35грн;
16) повідомлення від 02.02.1998 № 37 про сплату ОСОБА_1 внеску до Пенсійного фонду в розмірі 32,32грн;
17) акт перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати внесків до Пенсійного фонду України громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, від 11.06.1998, згідно з додатком 1 якого у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати внесків до Пенсійного фонду України за 1997 рік в сумі 33,77грн;
18) витяг з Декларації про доходи, одержані протягом І кварталу 1998 року, згідно з яким сума отриманого ОСОБА_1 доходу становила 140,52грн, з них: витрати, пов'язані з одержанням прибутку, - 67,45грн, в т.ч. внесок до Пенсійного фонду в розмірі 32,32грн; сума чистого прибутку - 73,07грн;
19) розрахунок платежів до Пенсійного фонду України за І квартал 1998 року, згідно з яким ОСОБА_1 був сплачений борг в сумі 33,77грн.
Описані вище письмові докази в їх сукупності, на переконання суду, підтверджують сплату позивачем як особою, яка провадить підприємницьку діяльність, внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.01.1996 по 31.03.1998, оскільки на підставі витягів з Декларацій про доходи та Акта перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати внесків до Пенсійного фонду України громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, за вказаний період можливо встановити суму внеску, яка підлягала сплаті позивачем, а з повідомлень про сплату внесків до Пенсійного фонду України та розрахунків платежів до Пенсійного фонду України, - факт сплати позивачем таких сум.
При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про неможливість встановлення факту приналежності позивачу квитанцій, долучених до заяви про призначення пенсії, з огляду на те, що дані про ім'я та по батькові, зазначені у вказаних квитанціях, не збігаються з даними, зазначеними у паспорті (у квитанціях зазначено лише прізвище та ініціали), оскільки окрім прізвища та ініціалів, у квитанціях зазначені адреса проживання/реєстрації та номер особового рахунку платника, за якими без сумніву можливо встановити приналежність таких квитанцій саме позивачу.
З огляду на вказане, період провадження позивачем підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.03.1998, що в календарному обчислені становить 2 роки 3 місяці 1 день, мав бути зарахований відповідачем до страхового стажу.
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 , страховий стаж останньої за виключенням періоду провадження підприємницької діяльності у 1995-1999 роках становить 24 роки 2 місяці 17 днів, що до чого між учасниками справи відсутній спір.
Відтак, враховуючи висновок суду про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.03.1998, загальний страховий стаж останньої становить 26 років 5 місяців 18 днів, чого на момент звернення останньої до відповідача в силу приписів статті 26 Закону № 1058-IV було недостатньо для прийняття пенсійним органом позитивного рішення щодо призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.
Повний текст рішення складений 08 листопада 2021 року
Суддя У.М. Нор