29 жовтня 2021 року м. Рівне №460/5445/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності на території України, а не за фактичним місцем проживання в Королівстві Іспанії, та зобов'язання нараховувати та виплачувати пенсію по інвалідності на території України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримував пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання. Повідомив, що через виїзд на постійне місце проживання за кордон, до Королівства Іспанії, з грудня 2020 року йому припинено виплату пенсії. У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії на території України, а не за фактичним місцем проживання, однак у такому поновленні йому було відмовлено. Вважає, що дії відповідача з відмови у виплаті йому пенсії є протиправними та безпідставними, оскільки, проживаючи в Іспанії як громадянин України, він має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, зокрема, на отримання пенсії. За таких обставин, просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.07.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень повідомив, що поновлення виплати пенсії позивачу може бути здійснено з 01.06.2021 лише за умови особистого звернення до пенсійного органу заявою та документами, передбаченими Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846. Також зазначив, що на даний час нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, якими будуть передбачені умови, норми і механізми виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не прийнято. Вважає, що відповідач діяв в межах, у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено довічно пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 .
З 02.11.2020 позивача у зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до Королівства Іспанія знято з реєстрації місця проживання в м.Рівне.
05.11.2020 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання та виплату пенсії за шість місяців наперед.
На підставі вказаної заяви, 06.11.2020 позивачу виплачено пенсію за шість місяців наперед однією сумою та з 01.12.2020 припинено виплату пенсії.
В січні 2021 року позивач звернувся до відповідача з завою про нарахування та виплату йому щомісячної пенсії на території України, а не за місцем його постійного проживання у Королівстві Іспанія.
19.01.2021 листом у відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило, що поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 може бути здійснено за умови особистого звернення до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) №10 з відповідною заявою, паспортом та документами, передбаченими Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності на території України протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
При цьому, згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, громадяни України, включаючи пенсіонерів, мають право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, реалізація яких не залежить від місця проживання .
Згідно зі ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.
Водночас, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в пункті 3.3 цього Рішення, оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
Суд також враховує, що відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18, Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №441/1239/17.
Системний аналіз вказаних вище норм законодавства дає підстави для висновку, що громадяни України, які проживають в Королівстві Іспанія, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, в т.ч. право на виплату раніше призначеної їм пенсії в період їх проживання в Королівстві Іспанія.
Як встановлено судом, з 01.12.2020 ГУ ПФУ в Рівненській області припинило виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у зв'язку з його виїздом на постійне місце проживання за межі України.
Зважаючи на встановлені обставини та висновки Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009, підстави для зупинення виплати ОСОБА_1 після 01.06.2021 (враховуючи той факт, що за період з 01.11.2020 по 31.05.2021 позивачу виплачену пенсію в листопаді 2020 року однією сумою) пенсії по інвалідності та зняття його з обліку у відповідача відсутні.
Абзацом 3 пункту 19 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі: невідповідності будь-яких реквізитів, зазначених у списку, даним поточного рахунка одержувача, наявності даних про смерть одержувача, набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; закриття поточного рахунка; письмової вимоги органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення; коли протягом року не відбулася ідентифікація та верифікація одержувача з обов'язковим пред'явленням ним паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання.
Суд звертає увагу, що вказаним Порядком не передбачено повноваження органу відмовити у виплаті пенсії на рахунок пенсіонера, відкритий у банківській установі на території України.
Відтак такі дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності на території України, а не за фактичним місцем проживання у відповідь на його заяву не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у ч.2 ст.2 КАС України, порушують права та законні інтереси позивача, а отже є протиправними.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.06.2021 позивачу пенсії по інвалідності на території України, а не за фактичним місцем проживання та відновленню - шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності на відповідний рахунок на території України, починаючи з 01.06.2021.
Водночас, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні твердження відповідача, що для поновлення виплати позивачу пенсії йому слід звернутися до пенсійного органу особисто з заявою та відповідними документами, оскільки, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, в січні 2021 позивач звертався з заявою про виплату йому пенсії по інвалідності на території України, чим висловив свій намір отримувати пенсію надалі.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, позиція Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України» (№10441/06), яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, (зокрема положення пунктів 51, 54) зводиться до того, що право на отримання пенсії як таке не може бути залежним від місця проживання заявника. Різниця в поводженні, є порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").
Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.
Враховуючи положення ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.06.2021 ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на рахунки, відкриті на території України, а не за фактичним місцем проживання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.06.2021 нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності на відповідний рахунок на території України .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 жовтня 2021 року
Суддя Н.С. Гудима