Єдиний унікальний номер 336/6477/21
Номер провадження 3/336/2604/2021
06.10.2021 м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Карабак Лілія Германівна, розглянувши судову справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, тимчасово не працюючого, зареєстрований і проживає: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
04.08.2021 о 16-50 год. ОСОБА_2 знаходився за адресою вул. Чарівна, 74 в м.Запоріжжі, без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її соціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні, чим порушив п.п.2 п.2-2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 (в редакції від 23.06.2021) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання правопорушник не з'явився, заяв та клопотань не подавав. Оскільки ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користатися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не є обов'язковою.
Судом використані усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи, проте ОСОБА_2 , не виконуючи процесуальних обов'язків своєчасно з'являтися до суду за викликом, затягує розгляд справи, що суддя розцінює як намагання уникнути відповідальності, тому справа розглянута без його участі.
Стаття 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до Глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ч.1 ст.44-3 КУпАП (в редакції станом на 23.06.2021р.) передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами у вигляді штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до ст.ст. 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06.04.2000 карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакцій станом на 23.06.2021) з 19.12.2020 до 31.08.2021 на усій території України встановлено карантин та введено певні обмеження, заборони тощо.
Зокрема, згідно з пп.2 п.2-2 вказаної постанови КМУ заборонено під час карантину перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в України.
Суд зауважує, що завдання права полягає в тому, щоб свободу усіх ввести в розумні справедливі рамки (обмеження).
Під обмеженням прав, свобод розуміється втручання публічної влади у сферу приватної автономії індивіда виключно на підставі закону, яким запроваджуються певні заходи, спрямовані на забезпечення балансу приватних і публічних інтересів з метою захисту, зокрема, авторитету правосуддя.
Обмеження прав і свобод у певних випадках є правомірним, цілеспрямованим кількісним та/або якісним применшенням з боку держави та органів публічної влади у процесі правореалізації тих можливих моделей поведінки, які складають основне право особи, з боку інших осіб.
Обмеженню підлягає не саме право, а можливість його реалізації. На це вказується й у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка в статтях 8, 10, 11 закріплює положення, згідно з якими здійснення прав особи не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки і суспільного спокою, з метою попередження злочинів, захисту здоров'я і моральності або захисту прав і свобод інших осіб.
Для правомірності втручання у право людини необхідно, щоб можливість такого втручання здійснювалось задля досягнення легітимної мети, якою завжди є захист певних цінностей.
Отже, громадянин держави приймає на себе певні зобов'язання, правила поведінки, так звані рамки дозволеного. Це у першу чергу правила, що закріплені на законодавчому рівні, й мають сумлінно виконуватися громадянами держави та особами, які перебувають на території України.
З наведеного вище суд резюмує, що в державі у період подій описаних у протоколі про адміністративне правопорушення, діяли обмеження щодо можливості реалізації певних прав задля забезпечення публічного порядку, дотримання правил щодо карантину людей для охорони життя і здоров'я осіб в державі.
Виконання особами, які перебуваються на території України і громадянами України правил щодо карантину людей є обов'язковим і безальтернативним.
Суд вважає доведеним вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Зокрема, його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення АА № 090090, складеного 04.08.2021 уповноваженою посадовою особою органів Національної поліції з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, та відеозаписом подій, вчиненим поліцейськими із застосуванням нагрудної боді-камери АР 00224.
Суд вважає вказані докази належними та допустимими, оскільки вони зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення зазначеного адміністративного правопорушення та винуватість в ньому. Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає. Відомості, що містяться в доказах, узгоджуються між собою.
Право поліцейського здійснювати перевірку документів особи передбачено як превентивний захід ст.ст. 31, 32 Закону України «Про Національну поліцію України».
Також суд зазначає, що право поліцейського вимагати надання документів, які посвідчують особу, безпосередньо випливає із змісту передбаченої пп.2 п.2-2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 заборони під час карантину перебувати на вулиці без документів, які посвідчують особу. Відсутність таких документів і становить об'єктивну ознаку адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Таким чином, виходячи з вимог ст.ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суд вважає встановленим та доведеним наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Разом з тим, вирішуючи питання чи підлягає особа адміністративній відповідальності за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, суд виходить з того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Виходячи з характеру та конкретних обставин вчиненого ОСОБА_2 протиправного діяння, ступеня його вини та відсутності будь-яких шкідливих наслідків, суд вважає вказане правопорушення малозначним та можливим на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
На підставі ст. 284 КУпАП провадження у цій справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 7, 22, 23, ч.1 ст. 44-3, 245, 252, 280, 284 КУпАП, суд
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП у зв'язку з малозначністю та обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.
Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя Карабак Л.Г.
Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік
Дата видачі постанови ________________ 20___рік