Справа № 323/2901/21
2-а/323/50/21
08.11.2021 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
при секретарі - Тахтаул А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 4 Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області третя особа - інспектор Відділення поліції № 4 Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Качан Віталій Вікторович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
22.10.2021 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4894171 від 12.10.2021 року (надалі - Постанова) про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саму справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова складена за відсутності для цього законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку.
Зокрема, позивач посилається на те, що 12.10.2021 року інспектором Качаном В.В. була складена оскаржувана постанова, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП нібито за те, що 12.10.2021 року о 15 год. 440 хв. на автодорозі Нестерянка-Оріхів керував транспортним засобом ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без задніх бризговиків, передбачених конструкцією автомобіля, чим порушив пп. «е» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху. Однак такого порушення позивач не вчиняв, а оскаржувана постанова, як і вся справа про адміністративне правопорушення, не містить жодного доказу на підтвердження викладеного у постанові факту.
Ухвалою суду від 27.10.2021 року провадження у справі було відкрите, а клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задоволено.
В судове засідання позивач не з'явився. Від його представника, адвоката Лобаченко О.В., надійшла заява про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, будучи завчасно та належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили. Заяв чи клопотань, які перешкоджали б розгляду справи у призначений день і час, а також відзивів чи інших письмових заяв по суті спору від них також не надійшло.
Виходячи з того, що всі учасники справи повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про неявку з поважних причин, а наданих ними матеріалів достатньо для розгляду справи, в силу вимог ч. 3 ст. 205 КАС України підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.
Фіксування судового процесу технічними засобами аудіозапису не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до такого.
Як випливає з матеріалів справи, Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4894171 від 12.10.2021 року, винесеною інспектором ВП № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Качаном В.В., позивач був визнаний винуватим у тому, що близько 12.10.2021 року о 15 год. 440 хв. на автодорозі Нестерянка-Оріхів керував транспортним засобом ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без задніх бризговиків, передбачених конструкцією автомобіля, чим порушив пп. «е» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху. Цією постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі по адміністративне правопорушення повинна містити: Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 визнав правильними висновок суду першої інстанції у тій справі про те, що візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Також у цій справі КАС ВС зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Однак оскаржувана постанова не містить відомостей як про докази, на підставі яких вона була винесена, так і про технічні засоби, за допомогою яких було зафіксовано порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості Постанови.
Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що подія і склад адміністративного правопорушення в діянні позивача є недоведеними, оскаржувана Постанова не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд зауважує, що суб'єктами владних повноважень, на яких покладена функція розгляду справ про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках, є відповідні органи Національної поліції, від імені яких розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (п. 5 ст. 213, ст. 222 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції № 4 Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області третя особа - інспектор Відділення поліції № 4 Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Качан Віталій Вікторович, - задовольнити повністю.
Постанову серії ЕАО № 4894171 від 12.10.2021, винесену інспектором ВП № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Качаном В.В., про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділення поліції № 4 Пологівського районного відділу Національної поліції у Запорізькій області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області М.М. Мінаєв