Справа № 333/4464/21
Провадження №2/333/2974/21
03 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Варнавської Л.О., за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О., представника позивача - адвоката Самойленка П.М., представника відповідача адвоката Ляховецького Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
До суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. Посилається на таке. Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ТОВ «Компанія АВЕРС Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №7912860-02-08-01 від 16.07.2019 року, предметом якого були майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 . За цим договором ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. В м. Запоріжжя по вул. Лермонтова, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно постанови суду ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Кіа Optima» д.н.з. НОМЕР_2 при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.. 124 КУпАП. За заявою потерпілої особи та на підставі договору добровільного страхування ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 99677,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №21458. Факт ДТП був визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком. Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, з 06.08.2020 р. Відповідальність винуватця ДТП, водія «Кіа Optima» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ «СК «Мотор-Гарант». За зверненням ПрАТ «СК «ВУСО» ТДВ «СК «Мотор-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в межах ліміту в розмірі 48118,35 грн. отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням включаючи сплачену франшизу склала 48959 грн. 55 коп.
22.02.2021 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №22/12/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (ПрАТ «СК «ВУСО») відступає, а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договору страхування, в тому числі отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування №7912860-02-08-01 від 16.07.2019 року.
Ухвалою суду 22.06.2021 року провадження по справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження.
16.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з такого. Вважає, що позивач, як фізична особа не наділений правом мати статус страховика та надавати страхові послуги. Відступлення права вимоги за договором страхування на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 979 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі договору страхування, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме страховик - юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Тому позивач не набув прав кредитора і не має права на відшкодування страхової виплати з ОСОБА_2 в порядку регресу. Також зазначив, що між ОСОБА_2 та Страховою компанією ТДВ «СК «Мотор-Гарант» укладено поліс №АР4385164 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «Кіа Optima» д.н.з. НОМЕР_2 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 100000 грн. Позивачем не пред'являються вимоги до страхової компанії ТДВ «СК «Мотор-Гарант», а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 про відшкодування збитків задоволенню не підлягають. Оскільки відповідно до страхового акту №2045780-1 від 06.08.2020 р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складала 99677,90 грн., а ТДВ «СК «Мотор-Гарант» сплатила 48118,35 грн., то й різницю у межах заявлених вимог повинна бути сплачена також ТДВ «СК «Мотор-Гарант» у зв'язку з тим, що цивільно-справа відповідальність на момент настання ДТП була застрахована відповідачем на страхову суму 100000 грн., що є достатнім для відшкодування збитків позивача. Крім того, вказує, що не всі матеріали та роботи є наслідком пошкоджень за страховою подією (ДТП), яка сталася 02.08.2020 року. вказаний транспортний засіб на момент пошкодження мав сліди ремонту понад 3 деталей, він вже неодноразово ремонтувався.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Самойленко П.М. позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача - адвокат Ляховецький Т.І. заперечив проти позову з підстав, вказаних у відзиві.
Заслухавши представників, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.
02.08.2020 року в м. Запоріжжя по вул. Лермонтова, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , власником автомобіля є ТОВ «Компанія АВЕРС Україна». В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою судді Орджонікідзевського районного суду від 18.08.2020 р. встановлено, що 02.08.2020 р. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Кіа Optima» д.н.з. НОМЕР_2 при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.23).
16.07.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ТОВ «Компанія АВЕРС Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №7912860-02-08-01, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 . За цим договором ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, позначених у цьому договорі як прийняті під страховий захист (п.7.1 договору). Страховим випадком, в тому числі є дорожньо-транспортна пригода за умови, що особа, винна в скоєнні ДТП встановлена, і ця особа не водій застрахованого ТЗ (п. 4.1.1.1) (а.с.14).
Внаслідок ДТП автомобіль «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується Актом (Протоколом огляду) ТЗ - Заявою на виплату від 03.08.2020 р. (а.с.26).
Відповідно до рахунку ТОВ «Нико-Запорожье» №00623 від 03.08.2020 р. вартість запчастин та роботи по ремонту автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 становить 99677,90 грн. (а.с.33).
06.08.2020 р. ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувала на користь ТОВ «Нико-Запорожье» 99677,90 грн. страхове відшкодування згідно СА №2045780-1 від 06.08.2020 р. та договору №7912860-02-08-01 від 16.07.2019 р., ТОВ « Компанія «АВЕРС Україна» (а.с.35 зворот)
Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду в сумі 99677,90 грн., заподіяну відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.08.2020 р., ПрАТ СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Страхувальник ОСОБА_2 22.05.2020 р. застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник автомобіля «Кіа Optima» д.н.з. НОМЕР_2 в страховій компанії «Мотор-Гарант», що підтверджується полісом №АР/4385164 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума за шкоду заподіяну майну 130000 грн.
Згідно листа №1139 від 01.10.2020 р. ТДВ «СК «Мотор Гарант» на ім'я ПрАТ «СК «ВУСО» вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 складає 50718,35 грн. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» 01.10.2020 р. прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації без урахування франшизи - 2600 грн. в розмірі 48118,35 грн. 35 коп. (а.с.37).
01.10.2020 р. ТДВ «СК «Мотор Гарант» перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування згідно страхового акту №63/20 від 01.10.2020 р. в сумі 48118,35 грн. (а.с.37).
Як вбачається з розрахунку суми виплати страхового відшкодування за пошкоджений в результаті ДТП від 02.08.2020 р. зробленого ТДВ «СК «Мотор-Гарант» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 ними розрахована на суму 79925,02 грн. та зменшена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Вартість матеріальної шкоди визначена на суму 50718,35 грн. Франшиза за договором страхування складає 2600 грн. розмір страхового відшкодування з урахуванням франшизи складає 48118,35 грн.
Вимогами частини другої статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Після виплати страхового відшкодування припиняються правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, а на заміну їм виникають нові правовідносини щодо права зворотної вимоги. В таких правовідносинах страховик по відношенню до винуватця ДТП виступає кредитором, а винуватець ДТП по відношенню до страховика - боржником.
Відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що відшкодовується страховиком згідно договору страхування. Страхове відшкодування за шкоду заподіяну потерпілим, завжди зменшується на суму франшизи. Тобто франшиза відшкодовується особою, яка завдала матеріальну шкоду.
Статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1166 ЦК України передбачає обов'язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі. Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається зі змісту ст.1191 ЦК України, регресний позов до особи, яка завдала шкоду може бути пред'явлений у розмірі виплаченого відшкодування.
З огляду на вищевикладене, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала 48959,55 грн. (99677,90 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 48118,35 грн. (компенсація ТДВ «СК «Мотор-Гарант») - 2600,00 грн (франшизи) (а.с.38).
22.02.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (первісний кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений договір №22/02/2021 про відступлення права вимоги за яким первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти (п. 2.1 Договору). Перелік божників зазначений в Додатку №1 до договору.
Пунктом 3.1.3 вищезазначеного договору відступлення передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора (позивача) з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третім особам (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань) (а.с. 9 зворот).
Відповідно до пунктів 4.1-4.2. договору про відступлення права вимоги, ціна договору складає 118006 грн. 78 коп.
Новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора, вказаного в пункті 12 цього договору протягом 7 банківських днів з дня укладання сторонами цього договору. Оплата вважається здійснена з моменту перерахування коштів в сумі, що вказана в пункті 4.1 цього договору, на рахунок первісного кредитора, вказаного в пункті 12 цього договору (а.с. 10).
24.02.2021 року платником ФОП ОСОБА_1 була проведена оплата згідно договору №22/02/2021 «Про відступлення права вимоги» від 22.02.2021 р. на суму 118006,78 грн.(а.с.13)
Під номером 33 Додатку №1 до договору №22/02/2021 про відступлення права вимоги значиться договір 7912860-02-08-01, страхувальник ТОВ «Компанія «АВЕРС Україна», боржник ОСОБА_2 , залишок боргу 48959,55 грн.
Отже, що перехід прав вимоги до нового кредитора (позивача) від первісного кредитора (ПрАТ «СК «ВУСО») відбувся з моменту перерахування коштів у розмірі 118006,78 грн. 24 лютого 2021 року.
11.03.2021 року на адресу ОСОБА_2 був направлений лист за підписом ФОП ОСОБА_1 та представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» в якому повідомлено, що ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відступила права вимоги у порядку, збитків завданих за договором добровільного страхування №7912860-02-08-01 від 16.07.2019 р. суб'єкту підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.40).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах різниці між фактичним розміром шкоди та сплаченого страхового відшкодування.
Таким чином, суд приходить до висновків, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має підстави для подання регресного позову до відповідача про стягнення страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, слід зазначити, що усі заперечення відповідача та представника відповідача, зводяться, до того, що відповідальною особою за відшкодування збитків завданих відповідачем, є його страховик. Представник відповідача, зазначає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правовової відповідальності.
Ураховуючи наведене та наявні в матеріалах докази у їх сукупності, суд вважає доведеним факт переходу права вимоги від що ПрАТ «СК «ВУСО» до ФОП ОСОБА_1 .
Суд не приймає доводи представника відповідача про відповідальність за неповну виплату збитків страховою компанією «Мотор-Гарант», в якій відповідач застрахував свою відповідальність виходячи з такого.
Згідно витягу з офіційного веб-сайту центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, поліс №АР 4385164 станом на момент вчинення ДТП був дійсним,страхова компанія ТДВ «»СК «Мотор-Гарант. (а.с.36).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за якими страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду.
За матеріалами справи, страховик відповідача ТДВ «СК «Мотор-Гарант» повідомив ПАТ «СК «ВУСО» про те, що здійснить виплату суми страхового відшкодування в порядку суброгації , з урахуванням фізичного зносу деталей автомобіля та франшизи у загальному розмірі 48118,35 грн. (а.с.37).
Правовідносини, які виникають між ПАТ «СК «ВУСО» та ТДВ «СК «Мотор-Гарант», як між суб'єктами страхової діяльності, щодо виплати суми страхового відшкодування не являються предметом спору в даній справі. Факт здійснення такої виплати ніким з учасників справи не оспорюється та загалом не має значення для вирішення даного спору, оскільки його предметом є саме стягнення з відповідача, як винної особи у завданні збитків власнику пошкодженого транспортного засобу, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, виплаченою його страховиком в межах встановленого лімітом відповідальності, з урахуванням зносу та встановленого розміру франшизи.
У випадку неналежного виконання, на думку позивача, своїх обов'язків ТДВ «СК «Мотор-Гарант»» за договором обов'язкового страхування №АР 4385164, які полягали у неповній виплаті збитків, позивач має право звернутись до суду за захистом своїх прав як страхувальника.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, страховик відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик відповідача ТДВ «СК «Мотор-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому законом.
Згідно з вимогами статтей 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15.
Також суд не погоджується із доводами представника відповідача про відсутність права вимоги у позивача у зв'язку з відсутністю в нього статусу учасника страхової діяльності.
У відповідності до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самі формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, положеннями статті 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Умови договору добровільного страхування наземного транспорту №7912860-02-08-01 від 16.07.2019, що був укладений між ПАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «Компанія АВЕРС УКраїна» не містять будь-яких обмежень стосовно можливості відступлення прав вимоги за таким договором новому кредиторові.
Аналогічно, чинне законодавство України також не містить жодних заборон на заміну кредитора у вказаних договірних зобов'язаннях.
З урахуванням викладеного, кредитором у зобов'язанні відповідача - ОСОБА_2 , предметом якого є відшкодування майнової шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу, яка з урахуванням встановлених законодавчих обмежень не відшкодовується страховиком, став позивач - ФОП ОСОБА_1 .
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 в частині стягнення завданих збитків в порядку регресу у розмірі 48959,55 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу в сумі 12485 грн. суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, додано договір про надання правової (правничої) допомоги №1 від 10.12.2019 р. укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , з одного боку та Адвокатським об'єднанням «АДВОКАТУС» в особі голови адвоката Самойленко П.М., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6314 від 24.01.2019 р. , додаткову угоду №2 акт приймання -передачі правової (правничої) допомоги до зазначеного договору від 19.03.2021 р., яка містить в собі детальний опис робіт, платіжне доручення №56 від 19.03.2021 року про фактичну оплату таких витрат позивачем, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об'єднання «АДВОКАТУС», про файл з Єдиного Реєстру адвокатів України щодо адвоката Самойленко П.М., свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України.
Підпунктом 4.1.1 розділу 4 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2019, передбачено, що вартість виконаних робіт (послуг) розраховується до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік» відповідно до якого з 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць становить 1921,00 грн.
Виходячи з зазначеного сторони погодили, що розмір однієї години роботи адвоката Адвокатського об'єднання за надання правової (правничої) допомоги становить 1 921,00 грн.(п.п.4.1.1.1. договору )
Згідно п.2 додаткової угоди №2 від 19.03.2021 р. до договору про надання правничої (правничої) допомоги від 10.12.2019 р., вартість послуг: відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2021 р. - 2270,00 грн. Виходячи з зазначеного розміру, граничний розмір на правову допомогу може становити: 2270 грн. за 1 год. роботи. : вивчення матеріалів страхової справи, формування правової позиції - 4086,00 грн.; підготовка та відправка запитів до поліції та суду про отримання адміністративних матеріалів по ДТП (довідка про ДТП, постанова про адміністративне правопорушення) - 1362,00 грн.; підготовка позовної заяви для подачі до суду - 4086,00 грн.; підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову - 908,00 грн.; підготовка заяви, клопотання до суду - 681,00 грн.; представництво інтересів позивача у суді - 1362,00 грн.
При цьому, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Самойленко П.М. послуг, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), її складності відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 12485,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судові збору у розмірі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в сумі 48959 грн. 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 12485 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська