08 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/9597/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області № 918260824018 від 06.01.2021 року щодо зменшення відсоткової ставки щомісячного довічного грошового утримання з 86% до 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду №03-23/101/2020 від 26.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 23 роки 10 місяців, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніш проведених виплат, без обмеження граничним розміром.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем протиправно перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 52% винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Не погоджуючись із безпідставною зміною відсоткових значень грошового утримання судді у відставці з 86% на 52%, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду головним управлінням здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою Житомирського апеляційного суду з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач вказав, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. Оскільки стаж на посаді судді становить 21 рік, тому розрахунок проведено у розмірі 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Тому, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним.
У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
З 24.11.2015 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як суддя у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди.
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 02.06.2017 у справі №295/3277/17 визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити з 01.12.2016 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування у період з 01.01.2017 року по 04.01.2017 року обмеження призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання граничним розміром.
Визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирської області щодо не зарахування ОСОБА_1 , починаючи з 05.01.2017 року до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, календарного періоду проходження з 04.11.1981 року по 29.11.1983 року строкової військової служби, що становить 2 роки 26 днів, та щодо зменшення у зв'язку з цим з 05.01.2017 року розміру довічного грошового утримання з 86 до 82 відсотків від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов'язно Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2016 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничним розміром, в тому числі в період з 01.01.2017 року по 04.01.2017 року, та зарахувати починаючи з 24.11.2015 року та включаючи період з 05.01.2017 року до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, календарний період проходження ним з 04.11.1981 року по 29.11.1983 року строкової військової служби, що становить 2 роки 26 днів.
Рішенням Житомирського адміністративного суду від 23.11.2020 року по справі 240/9511/20, яке на даний час також набрало чинності, було визнано неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні, перерахунку довічного грошового утримання, зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Житомирського апеляційного суду №03-23/101/2020 від 26.02.2020 , починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При проведенні перерахунку відповідач застосував показник відсоткового співвідношення, передбачений частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі Закон №1402-УІІІ), у розмірі 52%, оскільки стаж на посаді судді становить 21 рік.
Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12.02.2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічні положення також містяться у ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване статтею 138 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VІ. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку після 30 вересня 2016 року, залежно від проходження чи непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу, а також роботи на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначається, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013).
Конституційний Суд України також зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.
Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв'язку з викладеним, п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Як вже зазначалося вище, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №240/9511/20 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, який обрахований в розмірі 52% від грошового утримання діючого судді .
При цьому, у відзиві представник відповідача відповідач посилається на положення ст. 142 Закону України №1402-VIII, якими зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, від 24.09.2020 у справі №620/5437/20.
Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений саме виходячи з 86% від суддівської винагороди, яка зазначена в довідці Житомирського апеляційного суду, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений в порядку, передбаченому Законом від 07.07.2010 р. №2453-VІ, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом №1402-VIII.
Така відмінність полягає в тому, що за Законом від 07.07.2010 р. №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80 і більше), виходячи з суддівської винагороди працюючого судді, яка, на відміну від положень 135 Закону №1402-VIII, обраховувалась (з урахування пункту 1 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11 -р/2018) з зовсім інших базових показників -10 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції. Водночас, ч. 3 ст. 135 Закону України №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також, як вже зазначалося вище, ст. 142 Закону України №1402-VIII установлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів.
Слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.
Зазначеної позиції підтримується П"ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.09.2020 у справі №420/3264/20, Сьомий апеляційний адміністративний суду у постанові від 25.03.2021 у справі №120/7111/20-а, Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі №296/9956/17.
Відповідач зазначає, що суддівський стаж позивача складає 21 рік.
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 02.06.2017 у справі №295/3277/17 визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити з 01.12.2016 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування у період з 01.01.2017 року по 04.01.2017 року обмеження призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання граничним розміром.
Визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирської області щодо не зарахування ОСОБА_1 , починаючи з 05.01.2017 року до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, календарного періоду проходження з 04.11.1981 року по 29.11.1983 року строкової військової служби, що становить 2 роки 26 днів, та щодо зменшення у зв'язку з цим з 05.01.2017 року розміру довічного грошового утримання з 86 до 82 відсотків від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов'язно Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2016 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничним розміром, в тому числі в період з 01.01.2017 року по 04.01.2017 року, та зарахувати починаючи з 24.11.2015 року та включаючи період з 05.01.2017 року до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, календарний період проходження ним з 04.11.1981 року по 29.11.1983 року строкової військової служби, що становить 2 роки 26 днів.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суддівський стаж позивача, з урахуванням судового рішення, складає 23 роки 10 місяців.
Зазначене підтверджується також копією розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , що наданий Апеляційним судом Житомирської області від 23.11.2015 №873.
Отже, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому суд зазначає, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII (50 і більше) не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання позивача, визначеного на підставі норм Закону №1402-VIII, є більшим, ніж розмір його довічного грошового утримання, визначеного на підставі Закону від 07.07.2010 №2453-VI.
Отже, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому суд вважає, що відповідачем при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 протиправно зменшено відсоткове його значення.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №918260824018 від 06.01.2021 щодо зменшення відсоткової ставки щомісячного довічного грошового утримання з 86% до 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В матеріалах справи міститься лише протокол №918260824018 від 06.01.2021, у яких вказано номери та час перерахунку.
Однак, судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа про зменшення відсоткового значення спірних виплат, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсоткового значення її розміру з 86% до 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 26.02.2020 №03-23/101/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.
Аналогічний спосіб захисту порушеного права підтримується Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 25.03.2021 у справі №120/7111/20-а, яким постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 у частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсоткового значення її розміру залишено без змін.
Водночас, щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
В даному випадку, вимога про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, на думку суду, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки у суду відсутні відомості щодо обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром станом на момент звернення до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Визначаючись щодо вказаного клопотання, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, це є правом, а не обов'язком суду.
Приймаючи до уваги обставини справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із 86 % до 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 56% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 26.02.2020 №03-23/101/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос