Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 626/1601/15-ц
провадження № 61-22404св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»),
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року в складі судді Константинова Д. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 741 969, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у сумі 40 680 доларів США зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 12, 89 % річних на строк до 12 листопада 2027 року.
21 березня 2014 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким він зобов'язався відповідати перед банком за неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 06 лютого 2015 року виникла заборгованість у загальному розмірі 741 969, 31 грн, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1797 від 25 грудня 2007 року в розмірі 741 969, 31 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором підтверджений матеріалами справи, а тому наявні підстави для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Водночас підстав для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 місцевий суд не вбачав у зв'язку із пропуском позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що погашення кредиту передбачено щомісячними платежами, а тому поручитель несе відповідальність за період з 22 січня 2015 рокудо листопада 2032 року. Однак розрахунку, який би містив відомості щодо щомісячних платежів до листопада 2032 року з відповідним нарахуванням процентів за користування кредитом як на прострочену заборгованість, так і на поточну матеріали справи не містять, що позбавляє суд апеляційної інстанції розрахувати суму заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в частині відмови в стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 741 693, 31 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що в зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк скористався своїм правом і 22 липня 2015 року звернувся до суду з цим позовом про дострокове стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, тим самим змінивши строк виконання основного зобов'язання з 12 листопада 2032 року на 22 липня 2015 року, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що поручитель несе відповідальність за період з 22 січня 2015 року по 12 листопада 2032 року є необґрунтованим, як і висновок про те, що позивач не надав розрахунку щодо місячних платежів до листопада 2032 року, оскільки розрахунок заборгованості не може містити дані за період, який ще не настав.
Таким чином, оскільки вимоги до поручителя пред'явлені банком до спливу шести місяців від дня набрання строку основного зобов'язання, підстав для відмови в задоволенні позову до поручителя немає.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 лютого 2020 року справа № 626/1601/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» як правонаступника ПАТ КБ «Надра».
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 25 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у сумі 40 680 доларів США зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 12, 89 % річних на строк до 12 листопада 2027 року.
Відповідно до пункту 3.3.1 договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 477, 12 доларів США.
21 березня 2014 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 6/4/20/2007/840-К/1797 від 25 грудня 2007 року, відповідно до якого сторони погодили з дня набрання чинності цим договором змінити валюту виконання зобов'язань за кредитним договором на національну грошову одиницю-гривню. Розмір зобов'язань позичальника по поверненню кредиту складає 403 132, 35 грн, розмір процентів за користування кредитом складає 268 945, 06 грн.
Пунктом 2.2.6 додаткового договору сторони погодили, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені в графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.2.9 додаткового договору сторони домовились змінити строк користування кредитними коштами, отриманими позичальником відповідно до кредитного договору, - до 12 листопада 2032 року (включно).
З метою забезпечення виконання боржником основного зобов'язання між банком та ОСОБА_2 21 березня 2014 року укладено договір поруки № 6/4/2014/980-П/5, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався перед банком відповідати як солідарний боржник за неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 6/4/20/2007/840-К/1797 від 25 грудня 2007 року по поверненню кредиту згідно з встановленим графіком платежів, розмір заборгованості за яким становить на день укладання та підписання цього договору 403 132, 35 грн з кінцевим терміном повернення кредиту - 12 листопада 2032 року.
Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, в тому числі і в достроковому порядку, як повністю (чи у будь-якій його частині) від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Відповідно до пункту 5.9 договору поруки цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та або належного виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 06 лютого 2015 року загальна сума заборгованості становить 741 969, 31 грн, що складається з: заборгованості за кредитом, у тому числі простроченої, у сумі 403 132, 35 грн; заборгованості за відсотками, у тому числі простроченої, у розмірі 295 988, 51 грн; штрафу за порушення умов додаткової угоди в сумі 40 313, 24 грн; та пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 2 535, 21 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).
У справі, яка переглядається, установлено, що з 21 березня 2014 року позичальник не здійснює платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
З цим позовом до суду позивач звернувся 22 липня 2015 року.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що поручитель несе відповідальність за період з 22 січня 2015 року по 12 листопада 2032 року, оскільки в частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів за період з 21 березня 2014 року по 22 січня 2015 року порука припинилася.
Разом з тим з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з поручителя заборгованості за період з 22 січня 2015 року по 12 листопада 2032 року в зв'язку із ненаданням суду належного розрахунку заборгованості Верховний Суд не може погодитися, з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктами 3, 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (частина перша статті 264 ЦПК України).
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують), а також те, що у випадку незгоди з поданим стороною доказом повністю чи частково, до процесуального обов'язку суду віднесено зазначити правові аргументи на його спростування й навести в рішенні свій розрахунок.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя, суд апеляційної інстанції не врахував, що виконання основного зобов'язання згідно з укладеним 21 березня 2014 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 додатковим договором до кредитного договору мало виконуватися за графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору, розміру щомісячних платежів, який був передбачений цим графіком не з'ясував, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про неможливість розрахувати суму заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя.
Без з'ясування вказаних обставин, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя з підстав ненадання суду належного розрахунку суми заборгованості не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ з метою ефективного захисту порушених прав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Враховуючи, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до поручителя не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищевикладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов