Ухвала
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 760/28814/19
провадження № 61-17695ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.
розглянувшикасаційну скаргу адвоката Гайдамаченко Тамари Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації, про звільнення від сплати аліментів, стягнення коштів,
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , які стягуються на підставі виконавчого листа № 760/6689/17 від 06 грудня 2017 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва відповідно до рішення суду від 27 вересня 2017 року; стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти, сплачені як аліменти за період з 05 квітня 2019 до дня ухвалення судового рішення за цим позовом.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Звільнено з дня набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_2 від сплати аліментів, визначених рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року, що стягуються на підставі виконавчого листа № 760/6689/17, виданого 06 грудня 2017 року Солом'янським районним судом міста Києва, на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не меншому ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 11 квітня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
У решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року залишено без змін.
У жовтні 2021 рокуадвокат Гайдамаченко Т. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК Українизакріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.
Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Адвокат Гайдамаченко Т. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що особою, яка подала касаційну скаргу, об'єктивно не підтверджено фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для обов'язкового скасування судових рішень, що оскаржені, у касаційній скарзі не зазначені.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення, які оскаржені, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката Гайдамаченко Тамари Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації, про звільнення від сплати аліментів, стягнення коштів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська