Ухвала
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 754/13568/18
провадження № 61-16717 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Бабко В. В. від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,від 20 вересня 2021 року за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проца Віктора Степановича, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що у провадженні старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проца В. С. (далі - державний виконавець) перебуває виконавче провадження № 60247979 з примусового виконання виконавчого листа № 754/13568/18 від 27 вересня 2019 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 18 000,00 грн. Постановою державного виконавця від 09 жовтня 2019 року накладено арешт на майно боржника.
Заявник просила скасувати постанову про арешт майна боржникапо виконавчому провадженні № 60247979, оскільки вважала, що державний виконавець у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» виніс вказану постанову передчасно.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києвавід 29 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримала 08 жовтня 2021 року.
Враховуючи, що останнім днем на подання касаційної скарги є 27 жовтня 2021 року (із врахуванням складеного повного тексту постанови 27 вересня 2021 року), суд вважає, що ОСОБА_1 , подавши цю касаційну скаргу 12 жовтня 2021 року, не пропустила строк на подання касаційної скарги, тому відсутні підстави для його поновлення.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку щодо правомірності постанови про арешт майна боржника, оскільки державним виконавцем не було надано строк для добровільного виконання рішення боржником. Вказує, що ця постанова була прийнята передчасно, оскільки боржником оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження та у випадку визнання судом підстав, викладених у скарзі, виконавчий лист буде повернутий до суду, а постанова про накладення арешту на майно боржника скасована.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (частина сьома статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до вимог частин першої - третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано враховував те, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у справі № 4-с/754/21/20 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 60247979.
Встановивши, що дії державного виконавця, пов'язані з накладенням арешту на майно боржника, проводились із дотриманням норм чинного законодавства у рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 18 000,00 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що державним виконавцем було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець безпідставно та передчасно наклав арешт на майно боржника є необгрунтованими, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, які спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини третьої статті 451 ЦПК Україниє очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проца Віктора Степановича, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара