Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/11361/19
провадження № 61-19623 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевол Володимир Анатолійович;
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Дніпровська міська рада;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Макарова М. О., Демченко Е. Л.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевола В. А. про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2016 року та 08 серпня 2016 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно були внесені відомості щодо рішень (індексні номери рішень: 30811717, 30811809, 30811889, 30811967, 30812036, 30812110, 30812181, 30812244, 30812489, 30812572) про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкти нерухомого майна - реєстраційні номера 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101, а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на які було зареєстровано за позивачем на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2016 року у справі № 202/3999/16-ц.
29 червня 2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно були внесені відомості щодо рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких накладено арешт на вказані об'єкти нерухомого майна на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року у справі № 202/4228/17.
Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року в рамках кримінального провадження був накладений арешт на незавершене та завершене самовільне будівництво, окрім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, що здійснюється на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:422:0113, із забороною розпорядження, користування, укладання попередніх договорів купівлі-продажу та проведення будь-яких будівельних робіт, направлених на створення завершеного об'єкту будівництва.
Зазначав, що незважаючи на існуючі заборони щодо спірного нерухомого майна 28 липня 2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцеволом В. А. проведена державна реєстрація скасування права власності на нерухоме майно, реєстраційні номера 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101, а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 .
Вважав, що відповідачем була проведена реєстраційна дія на підставі заяв та документів, поданих неналежними заявниками.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевола В. А. від 28 липня 2017 року № 36371308, № 36371097, № 36370368, № 3670834, № 36369992, № 36369643, № 36369259, № 36368883, № 36368522, № 36368064, якими було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна (реєстраційні номери 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101), а саме: квартири АДРЕСА_1 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 ; зобов'язати державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевола В. А. привести у попередній стан відомості у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме відновити записи про право власності № 15770754, № 15770828, № 15770914, № 15770970, № 15771059, № 15771128, № 15771282, № 15771282, № 15771526, № 15771599 на об'єкти нерухомого майна - квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 (реєстраційні номери об'єктів: 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101); стягнути судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Женеску Е. В., від 03 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевола В. А. від 28 липня 2017 року № 36371308, № 36371097, № 36370368, № 3670834, № 36369992, № 36369643, № 36369259, № 36368883, № 36368522, № 36368064, якими було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101), а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язано державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевола В. А. привести у попередній стан відомості у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме: відновити записи про право власності № 15770754, № 15770828, № 15770914, № 15770970, № 15771059, № 15771128, № 15771282, № 15771282, № 15771526, № 15771599 на об'єкти нерухомого майна - квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101).
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач всупереч положенням пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виніс протиправні рішення, оскільки з 15 травня 2017 року на багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 накладено арешт в рамках кримінального провадження. Також суд першої інстанції виходив із того, що скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2016 року у справі № 202/3999/16-ц, на підставі якого визнано право власності на спірні об'єкти нерухомого майна за позивачем, не є підставою для винесення рішень про скасування державної реєстрації права власності за останнім, оскільки наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав. Крім того, суд першої інстанції вважав, що рішення суду про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно, яке є єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права, відсутнє, отже дії державного реєстратора щодо скасування такого права є протиправними, а рішення державного реєстратора - незаконним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права щодо визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності з відновленням записів про право власності, оскільки право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію цих прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року й залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року, змінивши пункт 2 резолютивної частини цього рішення, виклавши його у такій редакції: «Визнати протиправними та скасувати записи державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевола В. А. від 28 липня 2017 року № 36371308, № 36371097, № 36370368, № 3670834, № 36369992, № 36369643, № 36369259, № 36368883, № 36368522, № 36368064, якими було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна (реєстраційні номери: 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101), а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 ».
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначала неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року № 917/1739/17, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 569/6427/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 200/11361/19 із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційна скарга подана без додержання порядку перегляду заочного рішення, передбаченого ЦПК України. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції з формальних підстав, не врахувавши, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 серпня 2016 року та 08 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Мошковською Н. М. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексні номери рішень: 30811717, 30811809, 30811889, 30811967, 30812036, 30812110, 30812181, 30812244, 30812489, 30812572) про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкти нерухомого майна, реєстраційні номери 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101, а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 (номери записів про право власності: 15770754, 15770828, 15770914, 15770970, 15771059, 15771128, 15771282, 15771282, 15771526, 15771599) (відповідно).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі № 757/26429/17-к був накладений арешт на незавершене та завершене самовільне будівництво, окрім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, що здійснюється на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:422:0113, яка обліковується за ОСОБА_1 , із забороною розпорядження, користування, укладання попередніх договорів купівлі-продажу та проведення будь-яких будівельних робіт, направлених на створення завершеного об'єкту будівництва.
29 червня 2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно були внесені відомості щодо рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні номера рішення: 35901571, 35901478, 35901397, 35901247, 35917090, 35917312, 35917592, 35917757, 35918031, 35918154), відповідно до яких накладено арешт на об'єкти нерухомого майна (реєстраційні номера 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101), а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 (відповідно).
Підставою виникнення обтяження визначено ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року у справі № 202/4228/17
28 липня 2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцеволом В. А. проведена державна реєстрація скасування права власності на нерухоме майно (реєстраційні номера 992637912101, 992641412101, 992645712101, 992648612101, 992652712101, 992656612101, 992660812101, 992664212101, 992676712101, 992680212101), а саме: квартири № № 41 , 42 , 43 , 44 , 45 , 46 , 47 , 48 , 49 , 50 в будинку АДРЕСА_1 (індексні номери рішень: 36371308, 36371097, 36370368, 3670834, 36369992, 36369643, 36369259, 36368883, 36368522, 36368064). Підстава: ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року у справі № 202/3999/16-ц про скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня
2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) було передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису щодо державної реєстрації права закон не передбачав, тому висновки суду апеляційної інстанції про ефективність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивача, є помилковими.
У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису щодо державної реєстрації права.
Таким чином, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, ефективними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є зокрема скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, на які посилався суд апеляційної інстанції, стосуються іншого матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, зокрема, порядку внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, який діяв до 16 січня 2020 року. Рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 367/2022/15-ц ухвалені до набрання з 16 січня 2020 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», на відміну від справи, яка переглядається, у якій оскаржене судове рішення ухвалено вже після набрання чинності цим законом та внесення відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної інстанції на вищевказані особливості правового регулювання не звернув увагу та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою.
Позовна вимога про скасування рішення щодо державної реєстрацію права власності на нерухоме майно та виключення запису про право власності не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує відповідне право.
Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).
У відповідності до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/13237/18 рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень.
Під час розгляду справи № 200/13237/18 встановлено, що ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництва квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1 088,8 кв. м, готовністю 44 %. Даний об'єкт розташовано на земельній ділянці, площею 0,1669 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0113, власником якої є Дніпровська міська рада. Вказана земельна ділянка в установленому законом порядку не виділялась під таку забудову.
Позовні вимоги у справі № 202/3999/16-ц про визнання права власності на спірне нерухоме майно були заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .
Зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що спір у позивача виник з Дніпровською міською радою як власником земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти нерухомості, право власності на які було зареєстровано за позивачем. Отже позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна не може бути звернена до державного реєстратора, що вчинив дії у зв'язку із скасуванням судового рішення у справі № 202/3999/16-ц, якого позивач визначив відповідачем.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).
З огляду на те, що позивач заявив позов до неналежного відповідача - державного реєстратора, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню саме з цієї підстави, тому мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції підлягає зміні.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції підлягає зміні, з викладенням її у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Мотивувальну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович