17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 161/16628/20
провадження № 61-11477ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого діє адвокат Остапченко Олена Василівна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором та визнання іпотеки припиненою,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором та визнання іпотеки припиненою.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано припиненим зобов'язання за кредитним договором № 09/035/06-Склв від 25 липня 2006 року, укладеним Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 .
Визнано припиненою іпотеку, оформлену іпотечним договором від 25 липня 2006 року, укладеним ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 09/035/06-Склв від 25 липня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В., зареєстрованим у реєстрі за № 7128.
Стягнено з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на користь ОСОБА_1 1 681,40 грн у відшкодування судового збору.
Постановою Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року - без змін.
Не погоджуючись із рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року та постановою Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Вказані в ухвалі недоліки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого діє адвокат Слостін А. Г., у встановлений судом строк усунено.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Підставою касаційного оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 750/1679/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу і може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення і задовольняючи позов, Луцький міськрайонний суд Волинської області виходив із того, що недотримання визначених
статтею 1281 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
З висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права.
Приймаючи постанову, Волинський апеляційний суд урахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.
Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що 25 липня 2006 року ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 09/035/06-Склв, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 13,75% річних на строк до 24 червня 2011 року.
Відповідно до договору № 1 про внесення змін до кредитного договору № 09/035/06-Склв від 25 липня 2006 року ВАТ «Кредитпромбанк» відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію для видачі кредитів у національній валюті України або іноземних валютах у межах загальної суми 79 000 доларів США зі сплатою 13,75% річних за користування кредитами, отриманими у доларах США, та 13,34% за користування кредитами, отриманими у національній валюті України, з кінцевим терміном повернення до 24 липня 2011 року.
У забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 09/035/І01/06-Склв від 25 липня 2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у іпотеку:
- житловий будинок загальною площею 263,4 кв.м, житловою площею 110,5 кв.м, на АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,12 га на АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
26 червня 2013 року Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року залучено правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до участі у справі № 161/5314/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 161/5314/15-ц касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2016 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав обрання позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки).
Син спадкодавця - ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини, про що подали відповідні заяви нотаріусу 4 квітня 2017 року. Спадкоємець першої черги - син ОСОБА_1 заяву про відмову від прийняття спадщини не подавав, що встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів спадкової справи.
Із матеріалів спадкової справи судами також установлено, що 4 жовтня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» направило запит про надання інформації № 31.4-08/10914/17 і вказало, що йому відомо про відкриття спадщини після ОСОБА_2 , у зв'язку з чим просило нотаріуса надати інформацію про спадкоємців останнього та видані свідоцтва про право на спадщину.
31 серпня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2305/К/5, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами.
Судами першої та апеляційної інстанцій також установлено, що вимогу до спадкоємців позичальника ПАТ «Дельта Банк» не подавало. ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надіслало таку вимогу безпосередньо ОСОБА_1 29 січня 2021 року.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин).
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин).
Суд першої інстанції вважав, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» пропустило строк звернення до спадкоємця з вимогою відповідно до статті 1281 ЦК України, тому воно втратило право вимоги до спадкоємця. З огляду на це суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення і забезпечувального зобов'язання за договором іпотеки.
Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.
Подібний за змістом правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц.
Врахувавши, що ПАТ «Дельта Банк» з 4 жовтня 2017 року відомо про відкриття спадщини і з цього часу розпочався перебіг строку для пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов, оскільки вимогу про погашення боргу до спадкоємця пред'явлено лише 29 січня 2021 року, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.
Посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 750/1679/16-ц, відхиляються касаційним судом, оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними з правовідносинами у справі № 161/16628/20.
Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».
З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.
Касаційна скарга заявника також містить посилання на те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після ОСОБА_2 , тому висновок судів попередніх інстанцій про можливість пред'явити вимоги до спадкоємця є необґрунтованим. Вказані твердження ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 161/5314/15-ц залучено правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до участі у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, слід зазначити, що у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого діє адвокат Остапченко О. В., на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у
матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого діє адвокат Остапченко О. В., на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого діє адвокат Остапченко Олена Василівна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором та визнання іпотеки припиненою.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук