08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 910/4996/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б. Ю. та Селіваненка В. П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі-Компанія)
на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021
за позовом приватного підприємства "Транс Логістик"
до Компанії
про стягнення 97 853, 83 грн,
Компанія 12.10.2021 (згідно з відміткою на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 зі справи № 910/4996/21 з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс).
З огляду на те, що справа є малозначною скаржник, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника, оскільки: в судах першої та апеляційної інстанцій розглядається близько 30 подібних справ про стягнення сум страхового відшкодування, які є абсолютно аналогічними за правовою природою і випливають із одного укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043, а також відсутня однакова правозастосовча практика щодо застосування одних і тих же норм законодавства під час розгляду аналогічних справ однією тією ж судовою інстанцією, що створює правову невизначеність, оскільки основним питанням, яке вирішували суди під час розгляду справ, було: чи можна тлумачити положення статті 9 Закону України "Про страхування" так, щоб дійти висновку про можливість визначення сторонами в договорі страхування страхової суми щодо застрахованого майна виключно після проведення страховиком огляду автомобіля, щодо якого укладається договір страхування, зокрема, у судах склалися дві позиції, а саме: 1) можливе виключно після проведення страховиком огляду автомобіля при укладенні договору, а тому рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю акту огляду транспортного засобу складеного при укладенні договору страхування є незаконним; 2) норми закону не містять умов про визначення страхової суми виключно після проведення страховиком огляду автомобіля, така сума визначається за згодою сторін і досягнення цієї згоди закон не пов'язує з будь-якими умовами або обставинами, оскільки страхувальник не виконав передбаченого Правилами страхування обов'язку надати автомобіль для огляду страховику при укладенні договору, що унеможливило складення страховиком відповідного акту огляду, відсутність якого є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Скаржник зазначив, що формування судової практики, з якою він не погоджується, змусить учасників страхового ринку вжити невідкладних заходів, спрямованих на запобігання збитків від недобросовісної поведінки контрагентів. Страхові компанії будуть змушені внести зміни до всіх чинних договорів страхування майна та Правил страхування, які передбачають можливість укладення договорів страхування без огляду застрахованого майна, або провести відповідні огляди.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України Компанія, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 9, 16 Закону України "Про страхування", статті 19 Конституції України за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною четвертою статті 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи, що касаційна скарга Компанії подана в межах строків, встановлених статтею 288 цього Кодексу, та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а також обґрунтованість підстав, визначених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що подані матеріали достатні для касаційного розгляду.
Водночас у касаційній скарзі Компанія просить зупинити виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, обґрунтовуючи тим, що невжиття таких заходів призведе до порушення прав скаржника, оскільки оскаржуваним рішенням стягнуто з останнього суму страхового відшкодування, яка враховуючи економічну кризу та зменшення попиту на страхові послуги, є досить значною.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Однак подане клопотання необґрунтоване та не підтверджене належними доказами, які свідчили б про необхідність зупинення виконання оскаржуваного в касаційному порядку судового рішення.
Разом з тим у клопотанні не наведено обґрунтованих доводів стосовно того, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись статтями 8, 234, 294, 301, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 зі справи № 910/4996/21 та здійснити перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
2. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 01 грудня 2021 року.
3. Клопотання приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2021 зі справи № 910/4996/21 відхилити.
4. Витребувати матеріали справи № 910/4996/21 господарського суду міста Києва за позовом приватного підприємства "Транс Логістик" до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення коштів.
5. Копію ухвали надіслати господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко