Іменем України
09 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/978/21
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01189425, е-mail: kpolegenko@ukrtelecom.ua
до відповідача: Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, вул. 14037, м. Чернігів, проспект Миру, 116-А, код ЄДРПОУ 03196179, e-mail: chadm_sotszahist@cg.gov.ua
про стягнення 6353,76 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
Обставини справи.
Заявлено позов про стягнення 6353,76 грн, з яких 1789,74 грн - 3% річних та 4564,02 грн - інфляційних втрат, внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.03.17 у справі №927/1211/16.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.21 справа №927/978/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.09.21, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.
Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін шляхом направлення ухвали суду від 16.09.21 на офіційну електронну адресу.
Відповідач у встановлений строк надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (від 21.09.21 №01/6050), в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити, посилаючись на те, що Відповідач є бюджетною установою, яка відповідно до п. 12 ст. 2 Бюджетного Кодексу України повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету і є неприбутковою. Бюджетні кошти Управління, як і всіх державних установ, обслуговуються органами казначейства відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215. Статтями 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України визначено, що державна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов'язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на ці цілі для погашення певної заборгованості. Відповідно до ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Головним розпорядником коштів для соціальних виплат, допомог та компенсацій є Міністерство соціальної політики, яке перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату цих допомог або компенсацій. Оскільки компенсація вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян є виплатою, яка фінансувалась з державного бюджету, і відповідні кошти не надходили від їх розпорядника - Міністерства соціальної політики для виплати стягувачу, тому невиконання рішення суду в цій частині мало місце з поважних причин, які в силу діючого законодавства не залежали від Управління як місцевого органу соціального захисту.
Одночасно, відповідач зазначив, що позивач помилково посилається на ст. 625 ЦК України, яка передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. Вважаємо, що дані правовідносини виникають з приводу виконання судових рішень і регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. А саме те, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (зі змінами), рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Так як, вказує відповідач, відповідно до листа Управління державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області від 26.07.2021 №02-38-08/767 наказ Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2017 по справі №927/1211/16 направлено до Державної казначейської служби для виконання за бюджетною програмою 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою», то відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Управління коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання.
28.09.21 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (від 27.09.21 №04-11/254), в якій на заперечення відповідача зазначив наступне. По-перше, та обставина, що рішення суду знаходиться на виконанні в органах казначейської служби не забороняє Відповідачу виконати рішення суду в добровільному порядку. По-друге, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду, такий висновок наведений в Постанові Верховного суду України від 16.06.2021 по справі № 910/14341/18 (п. 73), на яку посилається Відповідач. Таким чином, вказує позивач, відповідач підтверджує факт невиконання рішення суду, а його доводи зводяться лише до відсутності коштів, які не звільняють від відповідальності за невиконання судового рішення. Тому, позивач вважає, що посилання Відповідача на відсутність коштів на виконання рішення господарського суду Чернігівської області по справі №927/1211/16 від 21.03.2017 року та знаходження його на виконанні не є підставами для звільнення від відповідальності, встановленою положеннями ст. 625 ЦК України.
05.10.21 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача (01.10.21 №01/6272), якими проти позиції позивача заперечив, та наголосив, що ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. А саме те, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до листа Управління державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області від 26.07.2021 №02-38-08/767 наказ Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2017 по справі №927/1211/16 направлено до Державної казначейської служби для виконання за бюджетною програмою 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою». Отже, Управління жодним чином не може вплинути на порядок та строки виконання вищезазначеного рішення суду.
Судом відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив разом з додатками залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд встановив.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації про стягнення 19 885,99 грн. заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за грудень 2015 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.01.2017 про припинення провадження по справі № 927/1211/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 прийнято до розгляду справу №927/1211/16 та призначено розгляд такої справи.
Під час розгляду справи №927/1211/16 встановлено, що у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Чернігівському районі Чернігівської області, на загальну суму 19 885,99 грн., що підтверджувалось підписаними сторонами та скріпленими печатками актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги: згідно Закону України "Про охорону дитинства" на суму 422,88 грн.; - згідно Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" на суму 824,00 грн.; - згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " на суму 5763,38 грн.; - згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на суму 12 820,06 грн. ; -згідно Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" на суму 18,55 грн.; - згідно Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" на суму 37,12 грн..
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.03.17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.17) у справі №927/1211/16 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнуто з Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації, (пр-т. Миру, 116-А, м. Чернігів, 14028, код ЄДРПОУ 03196179) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, р/р НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766) 19885,99 грн боргу та 1378,00 грн судового збору.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення господарського суду від 21.03.17 у справі №927/1211/16 21.04.17 Господарським судом Чернігівської області видано наказ зі строком пред'явлення протягом трьох років.
На час розгляду справи відповідачем не виконано визначене рішенням суду в частині грошового зобов'язання щодо оплати заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.12.15 по 31.12.15, у розмірі 19885,99 грн. Судовий збір у розмірі 1378,00 грн відповідачем сплачено у добровільному порядку 22.03.18.
Оскільки відповідачем не виконано судове рішення від 21.03.17 у справі №927/1211/16, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 у сумі 4564,02 грн і 3% річних за період з 15.09.2018 по 14.09.2021 у сумі 1789,74 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. (Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
(Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14.05.2018 у справі №904/4593/17; від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц; від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а; від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18, та у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11).
Наявність невиконаного грошового зобов'язання за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору щодо обов'язку сплатити грошове зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення ( аналогічна правова позиція викладена у Постанові КГС ВС від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19).
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
У матеріалах справи належні та допустимі докази виконання судового рішення по справі №927/1211/16 у повному обсязі відсутні.
Заявлені до стягнення суми 4564,02 грн інфляційних втрат за період 01.09.2018 - 31.08.2021 та 1789,74 грн 3% річних за період з 15.09.2018-14.09.2021 є обґрунтованими та позивачем обраховані вірно і підлягають задоволенню.
Разом із тим, суд вважає за доцільне звернутися до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, де зазначено, що, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Крім того, беручи до уваги задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, згідно якої, кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, у даному випадку - Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації.
Відповідно до підпункту 2 пункту 35 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого Постановою КМУ 03.08.2011 №845 (надалі-Порядок), казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).
Відповідно до частини п'ятої статті 238 ГПК України, відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна.
Аналогічної позиції щодо стягнення шкоди завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами з Державного бюджету України дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у постанові № 920/715/17.
Тому резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19, Постанова КГС ВС від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Отже, незважаючи на обґрунтованість позовних вимог, 4564,02 грн інфляційних втрат та 1789,74 грн 3% річних підлягають стягненню з Державного бюджету України, а тому в задоволенні позову в частині стягнення вказаних сум з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" слід відмовити.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог 1135,00 грн судового збору підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766, р/р НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» м. Київ, ІПН 215607626656) 4564,02 грн інфляційних втрат, 1789,74 грн 3% річних та 1135,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3.У частині стягнення з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" 4564,02 грн інфляційних втрат та 1789,74 грн 3% річних відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/