08 листопада 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/4121/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС»
про визнання трудових відносин припиненими
Представники сторін не з'явилися.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.
1.1. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» (Податковий номер (ЄДРПОУ) 39855774, 58013, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Головна, буд. 122 А, оф. 304) в якому просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» з 30 грудня 2020 року.
2. Короткий зміст заперечень проти позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС».
Відповідач, у відзиві на позов зазначає, що позовні вимоги, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві від 01.10.2021 визнає в повному обсязі та просить суд розглядати справу без його участі.
3. Короткий зміст ухвал суду.
3.1. Ухвалою суду від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 03.11.2021.
3.2. 29.10.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позов.
3.3. У судове засідання, 03.11.2021, представники сторін не з'явилися.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
18.06.2015 протоколом № 1 установчих зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» засновано товариство, затверджено статут, та обрано директора - ОСОБА_1 .
Розподілено частки між засновниками товариства наступним чином: ОСОБА_1 - 50%, внесок 1000,00 грн та ОСОБА_2 - 50 %, внесок 1000,00 грн.
16.12.2020 ОСОБА_1 подав учаснику товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» ОСОБА_2 заяву у якій просив звільнити його з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» з 30 грудня 2020 року за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Також, у зв'язку з прийняттям рішення про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» просив укласти між ними договір купівлі-продажу його частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» та відповідний акт приймання передачі. Ініціював позачергові збори учасників товариства із винесенням на порядок денний питання про звільнення директора та зобов'язання передати уповноваженій особі печатку підприємства та установчі документи.
Вказана заява отримана учасником товариства ОСОБА_2 16.12.2020, що підтверджується відміткою на заяві.
30.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» було укладено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв 50 % часток у статутному капіталі товариства вартістю 1000,00 грн.
Цього ж дня, до передачі частки у статутному капіталі позивачем було передано ОСОБА_2 печатку та установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС», що підтверджується актом приймання-передачі. З цього часу позивач не брав участі в діяльності товариства та прийнятті рішень, жодних доходів не отримував. Однак, рішення про звільнення відповідачем не було прийняте.
04.01.2021 ОСОБА_1 затверджено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Чернівецької міської ради.
13.01.2021 рішенням учасника № 1/2021 товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» з 13.01.2021.
Позивач, вважає, що не звільнення його з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» у встановлений ст. 38 КЗпП України строк є порушенням його свобод та законних інтересів, оскільки подав письмову заяву про звільнення з посади за два тижні.
Згідно з відміткою на вказаній заяві цього ж дня інший учасник товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» був повідомлений про необхідність проведення загальних зборів для вирішення питання про звільнення позивача, а також у зв'язку з прийняттям рішення про вихід позивача зі складу учасників товариства.
30.12.2020 було укладено акт приймання-передачі у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв 50 % часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС», тобто став єдиним учасником товариства. Однак, рішення про його звільнення у встановлений ст . 38 КЗпП України строк не було прийнято.
Відповідно до положення чинного законодавства та статуту товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» прийняття рішень про звільнення із посади директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.
Зокрема, у підпункті «с» пункту 7.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить вирішення питання про призначення та відкликання виконавчого органу (тобто директора) товариства.
Бездіяльність учасника товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про звільнення позивача, як директора товариства є грубим порушенням його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.
Визнання припинення трудових відносин між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» та позивачем з 30.12.2020 необхідно для подальшої роботи на займаній посаді.
5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що у зв'язку з не звільнення його з посади директора товариства з 30.12.2020 він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Посилаючись на передбачену статтею 22 КЗпП України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просить у судовому порядку припинити його трудові відносини з ТОВ «ЕКО БУД СЕРВІС» з 30.12.2020 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України , Господарський кодекс України, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Зазначені нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому суд застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 81 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Відповідно до змісту частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у Глава IV Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон).
Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (статті 28, 29 Закону).
У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 30 Закону.
Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.
Згідно КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявне рішення учасника № 1/2021 від 13.01.2021 яким вирішилося питання про звільнення позивача з посади директора товариства за його заявою від 16.12.2020. Однак, порушено підпункт «с» пункту 7.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» та пункту 7 частини другої ст. 30 Закону.
Відповідно, суд прийшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з 30.12.2020 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частини першої, другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandrv., № 21722/11, § 165)).
З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli., заява № 35787/03, § 29).
При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim., заява № 59601/09, § 21).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати його таким, що звільнений з посади директора товариства з 30.12.2020.
Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення загальних зборів із винесенням питання про зміни у виконавчому органі товариства на порядок денний свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 5 ГПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між директором ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС», суд вважає таким, що не суперечить закону такий спосіб захисту як припинення трудових відносин позивача з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад господарського судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих ним.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
6. Висновки за наслідками розгляду справи.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 довів наявність правових підстав для визнання припиненими трудових відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» у зв'язку із звільненням із займаної посади директора товариства з 30 грудня 2020 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, оскільки не вирішення питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 0.0.2293596084.1 від 08.10.2021, що складає 1135,00 грн та яка знаходиться в матеріалах справи, решту судового збору покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.
Враховуючи положення частини п'ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасники справи в судове засідання 03.11.2021 не з'явилися, рішення складено та підписано 08.11.2021.
Керуючись статтями 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» (58013, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 122 А, оф. 304 ідентифікаційний код 39855774) з 30 грудня 2020 року.
3. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 0.0.2293596084.1 від 08.10.2021, що складає 1135,00 грн.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» (58013, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 122 А, оф. 304 ідентифікаційний код 39855774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1135,00 грн.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД СЕРВІС» (58013, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 122 А, оф. 304 ідентифікаційний код 39855774).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складання повного судового рішення).
Суддя В. Байталюк