04 листопада 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3438/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації, м. Чернівці
до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут”, м. Чернівці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальний заклад “Оршівський дитячий будинок санаторного типу”, с.Оршівці, Чернівецький р-н., Чернівецька обл.
про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 44526,83 грн.
представники:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Попов В.Д.
від третьої особи - не з'явилися
від прокуратури - Король Т.О.
Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 44526,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог зроблені посилання на укладення за результатами відкритих торгів щодо закупівлі природного газу договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41 GB587-253-19 від 04.04.2019 між комунальним закладом “Оршівський дитячий будинок санаторного типу” та товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут”. У подальшому сторони уклали 4 додаткові угоди до Договору про підвищення ціни природного газу в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а тому такі угоди є нікчемними. На підставі незаконних угод безпідставно сплачено бюджетні кошти в сумі 44526,83 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2021 відкрито провадження у справі №926/3438/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальний заклад “Оршівський дитячий будинок санаторного типу”.
Відповідач у відзиві від 01.09.2021 позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідач вважає, що жодних правових підстав для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі позивача немає. Сторонами Договору були погоджені зміни до Договору, які не призвели до збільшення загальної суми Договору та до збільшення обсягів закупівлі протягом його дії. Прокурором не доведено наявності протиправних наслідків цих угод, а також вину сторін у формі умислу, а також не доведено, що дії сторін при укладанні спірних додаткових угод були спрямовані на заподіяння шкоди суспільним, економічним та соціальним інтересам держави. Договір укладений з дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
У відповіді від 16.09.2021 на відзив прокуратура просить доводи відповідача викладені у відзиві відхилити за необґрунтованістю.
22.09.2021 до суду надійшов лист третьої особи - комунального закладу “Оршівський дитячий будинок санаторного типу” від 21.09.2021, в якому зазначено, що зміни до Договору вносились за результатами розгляду офіційних листів постачальника ТОВ «Чернівцігаз Збут», в яких додатково містились аргументовані документальні підстави для зміни ціни з посиланням на цінові довідки Торгово-промислової палати. Відтак, третя особа стверджує про обґрунтованість підвищення ціни на газ у відповідності до положень п.п. 2,7 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».
22.09.2021 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.
23.09.2021 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, при цьому позовні вимоги повністю підтримує та просить їх задовольнити.
Ухвалою від 23.09.2021 відкладено підготовче засідання на 13.10.2021.
04.10.2021 третя особа подала відповідь на позовну заяву.
07.10.2021 Чернівецька окружна прокуратура подала заяву про уточнення позовних вимог, де просить у зв'язку з допущеною технічною помилкою в тексті прохальної частини позовної заяви, викласти п.2 в наступній редакції: “Стягнути з TOB “Чернівцігаз Збут” на користь Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації в дохід обласного бюджету сплачені кошти в сумі 44 526 грн 83 коп. на р/р у форматі IBAN - UA548201720344210004000045568; ДКСУ у м. Київ, МФО 820172”. Інші пункти прохальної частини позовної заяви залишити без змін.
Ухвалою від 13.10.2021 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 03.11.2021.
У судовому засіданні 03.11.2021 оголошувалась перерва до 04.11.2021.
У судовому засіданні 04.11.2021 прокурор просив задовольнити позов, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Комунальним закладом «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» (далі- КЗ «Оршівський ДБСТ») проведено відкриті торги щодо закупівлі природного газу в обсязі 30 тис. кубічних метрів з очікуваною вартістю 359 424 грн.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Рrоzоrrо» 28.02.2019 за номером UА-2019-02-28-002205-а, код ДК 021:2015:09123000-7 - природний газ. Єдиним критерієм вибору переможця була ціна.
Переможцем вказаного аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» з ціновою пропозицією 193 202 грн 88 коп.
За результатами проведеної процедури закупівлі 04.04.2019 між КЗ «Оршівський ДБСТ» і ТОВ «Чернівцігаз Збут» укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GВ587-253-19.
Відповідно до зазначеного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ (код ДК 021:2015- 09123000-7), а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити вартість газу у розмірах, в строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1 Договору).
Річний плановий обсяг постачання газу - до 30 тис. куб. м.: в березні - 6000 м3; в квітні - 4000 м3; у жовтні 3000 м3; в листопаді - 8000 м3; у грудні - 9000 м3 (п.1.3 Договору).
Ціна газу з ПДВ на момент укладення договору становить 6440,096 грн. за 1000 куб. газу (п. 3.2 Договору).
Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.3.3 Договору).
Загальна сума Договору становить 193 202 грн 88 коп., в тому числі ПДВ - 32 200 грн 48 коп. (п. 3.6 Договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
У подальшому, сторони уклали 4 додаткових угод до Договору, згідно з якими збільшили ціну газу.
Зокрема, додатковими угодами:
№ 1 від 15.04.2019 - ціну за природний газ збільшено до 7084,09 грн за 1 тис. м3 (тобто на 10% більше від ціни, установленої в основному договорі №41GВ587-253-19) з одночасним зменшенням загального обсягу поставки природного газу з 30 тис. м3 до 27 272,7873 м3: березень - 4000 м3; квітень - 3272,7873 м3; жовтень - 3000 м3; листопад - 8000 м3; грудень - 9000 м3;
№ 2 від 16.04.2019 - ціну збільшено до 7792,49 грн за 1 тис. м3 (тобто на 21% більше від ціни, установленої в основному договорі №41GВ587-253-19) з одночасним зменшенням загального обсягу поставки природного газу з 27 272,7873 м3 до 24 793,4716 м3: березень - 793,4716 м3 квітень - 4000 м3; жовтень - 3000 м3; листопад - 8000 м3; грудень - 9000 м3;
№ 3 від 06.05.2019 - ціну збільшено до 8500 грн. за 1 тис. м3 (тобто на 32% більше від ціни, установленої в основному договорі №41GВ587-253-19) з одночасним зменшенням загального обсягу поставки природного газу з 24 793,4716 м3 до 22 799,7 м3: квітень - 2799,7 м3; жовтень - 3000 м3; листопад - 8000 м3; грудень - 9000 м3;
- № 4 від 07.05.2019 - ціну збільшено до 8970,8 грн. за 1 тис. м3 (тобто на 39% більше від ціни, установленої в основному договорі № 41GB587-253-19) з одночасним зменшенням загального обсягу поставки природного газу з 22 799,7 м3 до 21 536,8618 м3: квітень - 1536,8618 м3; жовтень - 3000 м3; листопад - 8000 м3; грудень - 9000 м3.
На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листів від 15.04.2019, 16.04.2019, 06.05.2021, 07.05.2019 щодо підписання додаткових угод, які скеровувались КЗ «Оршівський ДБСТ», додав довідки Чернівецької торгово -промислової палати.
Прокурор вважає, що додаткові угоди до Договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є нікчемними.
Також прокурор надав прейскуранти на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 01 лютого 2019 по 01 грудня 2019 (т. 1 а. с. 232-242).
Згідно рахунків-актів №882 від 08.05.2019, №889 від 19.06.2019, №18562 від 11.12.2019, №18594 від 11.12.2019 та акту №ЧЦЗ89018562 від 30.11.2019, КЗ «Оршівський ДБСТ» сплатив кошти відповідачу на суму 193202,88 грн.
Прокурор зазначає, що КЗ «Оршівський ДБСТ» відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 148 676,05 грн, натомість сплатив 193202,88 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 44526,83 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно з пунктами 5, 9, 18 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»: договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі. При цьому предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
За приписами ч. 4 ст. 36 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до умов Договору, усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Судом встановлено, що зміни умов Договору відбулися за взаємною згодою обох сторін шляхом підписання додаткових угод № 1 від 15.04.2019, № 2 від 16.04.2019, № 3 від 06.05.2019, № 4 від 07.05.2019.
Укладення додаткових угод до Договору та збільшення ціни природного газу відповідач обґрунтував коливаннями ціни на ринку природного газу, посилаючись зокрема, на довідки Чернівецької торгово-промислової палати.
До того ж, збільшення ціни природного газу в додаткових угодах обумовлена сторонами приписами ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Проте, суд не погоджується з доводами про обґрунтованість збільшення ціни природного газу, згідно додаткових угод №№ 1-4, оскільки вартість за 1 тис. куб.м. природного газу збільшилась на 39%, а обсяг одержаного споживачем газу зменшився.
За приписами ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
За змістом ч.1 ст.37 зазначеного вище Закону, договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
Додаткові угоди №№1-4 до Договору № 41GВ587-253-19 в частині збільшення ціни природного газу до 39% укладені в порушення вимог ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» та свідчать про недобросовісність поведінки з боку продавця.
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верховного суду від 18.06.2021 у справі №9276/491/19).
Довідки Чернівецької торгово-промислової палати не є належними доказами, на підставі яких можна встановити коливання ціни на природний газ.
З матеріалів справи не вбачається дослідження коливання ціни на газ у спірному періоді, відповідач для зміни ціни на предмет закупівлі надав лише довідки торгово-промислової палати та не встановлював середній показник коливання цін на газ.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації) (пункт 132 постанови Верховного суду від 18.06.2021 у справі №9276/491/19 ).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факту коливання ціни на ринку природного газу, а відтак, відсутні правові підстави для зміни ціни на предмет закупівлі, в зв'язку з чим додаткові угоди № 1 від 15.04.2019, № 2 від 16.04.2019, № 3 від 06.05.2019, № 4 від 07.05.2019 до Договору №41GB587-253-19 від 04.04.2019 в частині збільшення ціни на природний газ є нікчемними в силу приписів ст.36,37 Закону України «Про публічні закупівлі» та не породжують жодних правових наслідків для сторін.
Таким чином, правовідносини між сторонам у спірному періоді врегульовані Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GB587-253-19 від 04.04.2019 та додатковою угодою №1 від 15.04.2019, якою Договір №41GB587-253-19 викладено в новій редакції.
Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунків-актів №882 від 08.05.2019, №889 від 19.06.2019, №18562 від 11.12.2019, №18594 від 11.12.2019 та акту №ЧЦЗ89018562 від 30.11.2019, КЗ «Оршівський ДБСТ» сплатив кошти відповідачу на суму 193202,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №274 від 10.05.2019, №363 від 20.06.2019, №746 від 05.12.2019, №766 від 11.12.2019, №767 від 11.12.2019
Відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, КЗ «Оршівський ДБСТ» повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 148 676,05 грн, натомість сплатив 193202,88 грн, а отже має місце переплата коштів у сумі 44526,83 грн.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 44526,83 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про відсутність підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі позивача, суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру" (із змінами і доповненнями) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертої цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.
Пунктами 51-54 постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 визначено таке. Відповідно до ст.13 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст.16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі. Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п.5 ч.1 ст.28 Закону "Про місцеві державні адміністрації"). Таким чином, місцеві державні адміністрації також можуть здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти, в тому числі на потреби освіти, і звертатися до суду. Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.
Згідно пункту 1 Положення про Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Чернівецької області забезпечує виконання покладених на Департамент завдань.
Відповідно до п.п.60 п.4 Положення, Департамент відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів.
Згідно п.п.11 п.5 вказаного Положення, Департамент має право представляти в установленому порядку інтереси Департаменту в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції.
Зі змісту позовної заяви вбачається та підтверджується матеріалами справи, що підставою звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах є загроза порушень економічних інтересів держави, внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації - органу, уповноваженого державою здійснювати контроль за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Верховний Суд України в постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, яке не вжило заходів до оспорювання додаткових угод до Договору №41GB587-253-19 від 04.04.2019 і послався на загрозу порушень економічних інтересів держави, внаслідок укладення незаконних угод, завдання збитків обласному бюджету у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави.
Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, дізнавшись про порушення своїх прав та отримавши листа Чернівецької окружної прокуратури від 27.05.2021 №5214 - 171 вих -21 про наявність підстав для представництва інтересів у суді, не висловив про намір самостійно звернутися з позовом. Відтак такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для пред'явлення прокурором вказаного позову в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (вул.Воробкевича Сидора, 1А, м.Чернівці, 58018, код ЄДРПОУ 39584988) на користь Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (вул.Грушевського,1 м.Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 39301337) в дохід обласного бюджету сплачені кошти в сумі 44 526 грн 83 коп. на р/р у форматі IBAN - UA548201720344210004000045568; ДКСУ у м. Київ, МФО 820172.
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (вул.Воробкевича Сидора, 1А, м.Чернівці, 58018, код ЄДРПОУ 39584988) судовий збір 2270,00 грн. на користь Чернівецької обласної прокуратури (вул.28 Червня, 69, м.Чернівці, 58000) р/р UA378201720343110001000004946, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910120.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2021.
Суддя В.В.Дутка