"05" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2653/21
Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Супрамарін” (вул.Отрадна,15, прим. 4, Одеса, 65026) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" (вул. Докова, 16, кв. 71,Одеса,Одеська область,65049)про стягнення 85517,58 грн.;
Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Супрамарін” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ", в якому просить господарський суд: про стягнення 134926,9 грн. з яких
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору транспортного експедирування 240220211 від 24.02.2021р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2653/21, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була вручена, що підтверджується поштовим повідомленням.
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву скористався, 24.09.2021 надав до суду відзив на позов в якому проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві.
Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
24.02.2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПРАМАРІН» (надалі-експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікія Фрут Маркетинг», (надалі - Клієнт, відповідач) було укладено Договір транспортного експедирування 240220211 (надалі - Договір).
Відповідно до Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта
надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з
організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів
Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним,
морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками клієнта.
Відповідно до розділу 2 Договору встановлено, що експедитор має право укладати договори та угоди та представляти інтереси клієнта під час роботи з перевізниками, портами, складами, судноплавними/ авіа/ ж/д компаніями/ їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим Договором та додатками до нього (п. 2.1.1), а також отримувати від Клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, зборів, штрафів та інших платежів, понесених у зв'язку з наданням послуг за даним договором, в інтересах клієнта (п. 2.1.4.)
До обов'язків експедитора належить: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та і за її межами відповідно до заявок клієнта (п. 2.2.1)
До обов'язків Клієнта належить: оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені Експедитором на користь Клієнта (п. 2.4.9).
Пунктом 2.4.12 Договору встановлено, що клієнт зобов'язаний протягом 7 днів після отримання акту виконаних робіт підписати його і один примірник відправити експедитору, а в разі не підписання акту або не відправки його в зазначений термін послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином. Претензії, подані клієнтом з порушенням умов даного пункту, не підлягають розгляду та задоволенню.
Згідно розділу 3 Договору порядок розрахунків полягає в наступному:
П. 3.1. - Послуги Експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені Експедитором на користь Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом протягом 7 календарних днів з моменту отримання сканкопії рахунку. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплат штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта, пов'язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає сплаті клієнтом в той же термін.
П.3.3. За прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт оплачує пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі 5% від суми несплаченого рахунку.
У відповідності до п. 4.1.1. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 4.1.8 Договору встановлено, що сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовується і пеня може нараховуватися протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Відповідно до п. 4.3.7. Договору, за прострочення виконання своїх фінансових зобов'язань по оплаті суми боргу понад 15 календарних днів, клієнт додатково сплачує експедитору одноразово штраф в розмірі 5% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.
Пунктом 6.1. договору узгоджено, що претензії, що виникають при виконанні цього договору повинні бути пред'явлені протягом 2 місяців з дня настання події, яка стала підставою для їх пред'явлення.
Згідно п. 8.7. Договору, документи і інформація, що направляються сторонами в процесі листування в рамках цього договору засобами факсимільного чи електронного зв'язку, визнаються документами/інформацією, що підтверджують волю сторін до моменту отримання оригіналів таких документів, якщо надання оригіналів передбачено цим договором, породжують права і обов'язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів та не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.
Відповідно до пункту 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021 р. Якщо жодна зі сторін за ЗО (тридцять) днів до закінчення терміну Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору транспортного експедирування № 240220211, від 24.02.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПРАМАРІН» надало послуги, передбачені умовами договору та згідно заявок на перевезення. За результатами наданих послуг було відправлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлено рахунки № 830 від 11.03.2021р. на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 85 490, 14 грн. Акти надання послуг № 829 від 05.03.2021р. та № 830 від 11.03.2021 р. було надіслано клієнту на підпис 22.03.2021 року за допомогою електронної системи документообігу M.E.doc, які було доставлено 23.03.2021 року однак електронний підпис клієнтом не накладено.
Також позивач зазначає, що 22.03.2021 року експедитором було надіслано рахунки на оплату - № 830 від 11.03.2021р. на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 85 490, 14 грн. Вказані рахунки мали бути сплачені протягом 7 календарних днів з моменту отримання, тобто в термін до 30.03.2021 року включно.
Позивач вказує, що 22.04.2021 клієнтом було сплачено лише 34 129,67 за рахунком № 829 від 05.03.2021р. . на суму 85 490, 14 грн., залишок заборгованості складає на теперішній час 53 374,37грн. За рахунком № 830 від 11.03.2021 року на суму 63 528,23 грн. борг взагалі не сплачено. Клієнт акти не підписав, але претензій або зауважень не мав, та на адресу ТОВ «СУПРАМАРІН» не надсилав, частково сплатив рахунок, однак заборгованість в повному обсязі не погасив.
Отже, позивач вважає, що Відповідачем порушені зобов'язання за Договором тому позивачем нараховано 7700,97грн. пені, 5845,13грн. штрафу, 1538,60грн. - 3% річних та 2939,60грн. інфляційних витрат.
Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПРАМАРІН», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 116902,60грн, 7700,97грн. пені, 5845,13грн. штрафу, 1538,60грн. - 3% річних, 2939,60грн. інфляційні витрат та судові витрати.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено, на виконання умов договору транспортного експедирування № 240220211, від 24.02.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПРАМАРІН» надало послуги, передбачені умовами договору та згідно заявок на перевезення.
За результатами наданих послуг було відправлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлено рахунки № 830 від 11.03.2021р. на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 87504,04 грн. ( позивачем у позові вказано 85 490, 14 грн.). Акти надання послуг № 829 від 05.03.2021р. та № 830 від 11.03.2021 р. було надіслано клієнту на підпис 22.03.2021 року за допомогою електронної системи документообігу M.E.doc, які було доставлено 23.03.2021 року, однак матеріали справи не містять електронний підпис клієнта.
Крім того, відповідачем до відзиву на позов надано рахунок №826 від 03.03.2021 на суму 162504,26грн. на виконання умов договору транспортного експедирування № 240220211, від 24.02.2021р., який не є предметом позову.
Отже, суд доходить висновку, що позивачем відповідачу виставлено рахунки №826 від 03.03.2021 на суму 162504,26грн. ( не є предметом позову), № 830 від 11.03.2021р. на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 87504,04 грн.
Позивач вказує, що 22.04.2021 клієнтом було сплачено лише 34 129,67 за рахунком № 829 від 05.03.2021р. . на суму 85 490, 14 грн., залишок заборгованості складає на теперішній час 53 374,37грн. За рахунком № 830 від 11.03.2021 року на суму 63 528,23 грн. борг взагалі не сплачено.
Суд не погоджується з доводами позивача так як відповідачем надано платіжне доручення № 356 від 22.04.2021р. відповідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" здійснено оплату згідно рахунків №№ 826, 829, 830 в розмірі 275 152,81грн.
Отже, суд доходить до висновку, що рахунки №№826 від 03.03.2021 (не є предметом спору), 829 від 05.03.2021 сплачені повністю, а рахунок № 830 від 11.03.2021 сплачено частково в розмірі 25144,51грн.
Таким чином, у відповідача наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 38383,72 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення основної заборгованості підлягає судом задоволенню частково.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7700,97грн. пені, 5845,13грн. штрафу.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
П.3.3. За прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт оплачує пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі 5% від суми несплаченого рахунку.
У відповідності до п. 4.1.1. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 4.1.8 Договору встановлено, що сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовується і пеня може нараховуватися протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Відповідно до п. 4.3.7. Договору, за прострочення виконання своїх фінансових зобов'язань по оплаті суми боргу понад 15 календарних днів, клієнт додатково сплачує експедитору одноразово штраф в розмірі 5% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по дань фактичної оплати.
Відповідно до приписів ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд, перевіривши розрахунок пені, що наведений у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства та оплату відповідача, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон” зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 3320,37грн.
Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому судом пеня підлягає задоволенню частково у розмірі 3320,37грн..
Суд, перевіривши розрахунок штрафу, що наведений у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства та оплату відповідача, судом зроблено власний розрахунок штрафу, згідно з яким загальна сума яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 9470,80грн., але суд розглядає вимоги які заявлені в рамках позовної заяви тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 5845,13грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1538,60грн. - 3% річних та 2939,60грн. інфляційні витрат.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, що наведений у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства та оплату відповідача, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон” зроблено власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, згідно з яким загальна сума яка підлягає стягненню в межах даного позову 3% річних складає 680,28грн. та інфляційних витрат складає 1594,95грн.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, на думку суду, здійснений не належним чином, тому судом 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 680,28грн. та інфляційні витрати також підлягають задоволенню частково у розмірі 1594,95грн..
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" (вул. Докова, 16, кв. 71,Одеса,Одеська область,65049, код 38722945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Супрамарін” (вул.Отрадна,15, прим. 4, Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40753286) основний борг в розмірі 38383,72грн. пеню у розмірі 3320,37грн., штраф у розмірі 5845,13грн., 3% річних у розмірі 680,28 грн., інфляційні витрати у розмірі 1594,95грн та 2270грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити повністю
Повний текст рішення складено 05 листопада 2021 р.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов