"03" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2567/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.В.
розглянувши справу №916/2567/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгівельної компанії "ГЕМОПЛАСТ" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57, офіс 1, код ЄДРПОУ 40068132)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 30 625,80грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгівельної компанії "ГЕМОПЛАСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 30 625,80грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення №29/1 від 01.10.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. провадження по справі №916/2567/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 01.09.2021р. (вх. ГСОО №23203/20 від 13.09.2021р). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ГЕМОПЛАСТ" (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем Жуковою Анжелою Валеріївною (Суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення 29/1, відповідно до умов якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (вбудоване у перший поверх п'ятиповерхового адміністративно-побутового корпусу АПК 1), загальною площею 54,72 кв.м, яке розташоване за адресою: 67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маяковського, будинок 57, приміщення 165, 175, 176 та перебуває у власності Суборендодавця на підставі Договору оренди 10 від 01.10.2019р. (п.1.1 договору).
Об'єкт суборенди буде використовуватися Суборендарем для ведення підприємницької діяльності з реалізації продукції виробництва ПАТ "Гемопласт" за цінами, які погоджуються з Суборендодавцем. Використання об'єкта суборенди для інших цілей можливе тільки за письмової згоди Суборендодавця (п.1.2 договору).
Згідно з п.2.1 договору, приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється повноважними представниками Сторін. Об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання акту здачі-приймання (п.2.3 договору).
Згідно п.3.1 договору, строк суборенди становить 15 (п'ятнадцять) календарних місяців з дати підписання акту здачі-приймання, але не більше, ніж до 31.12.2020р.
Відповідно до п.4.1 договору, розмір суборендної плати за цим договором складає 3 000грн. за місяць, у тому числі ПДВ 500грн.. Розмір суборендної плати може змінюватися за взаємною згодою сторін, а також у випадку, передбачених цим договором. Суборендна плата не включає в себе оплату на відшкодування комунальних платежів та плати за користування земельною ділянкою під об'єктом суборенди. Під платою на відшкодування комунальних платежів у цьому договорі сторони розуміють вартість спожитої суборендарем тепло- та електроенергії, а також вартість експлуатаційних витрат (прибирання території, вивіз сміття, водопостачання і водовідведення і.т.п.).
Відповідно до п. 4.2 договору, Суборендна плата нараховується з дати підписання акту здачі-приймання.
Суборендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок Суборендодавця не пізніше 10-го числа наступного місяця за поточний місяць на підставі рахунку Суборендодавця (п.4.4договору).
Пунктом 4.6 передбачено, що оплата Суборендарем вартості спожитих тепло- та електроенергії, а також вартості експлуатаційних і комунальних послуг здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок одночасно з оплатою суборендної плати на підставі даних лічильника.
01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ГЕМОПЛАСТ" (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем Жуковою Анжелою Валеріївною (Суборендар) було укладено Додаткову угоду 1 до Договору, якою було змінено пункт 4.1. Договору та встановлено з 01.01.2020 року розмір суборендної плати в сумі 1500,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 250,00 грн.
Позивач вказує, що 31.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ГЕМОПЛАСТ" (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем Жуковою Анжелою Валеріївною (Суборендар) було складено акт здачі-приймання нежитлового приміщення, відповідно якого відповідач, у зв'язку із закінченням строку оренди повернув, а позивач прийняв об'єкт оренди у задовільному стані, придатним для використання за призначенням.
Як зазначає позивач, в період з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року між сторонами склалися господарські відносини із суборенди майна, проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином та в повному обсязі не здійснював в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість за договором суборенди в сумі 24 219,87грн.
При цьому як вказує позивач, відповідно до умов договору відповідачу виставлялись рахунки на оплату вартості з орендної плати та плати за користування електроенергію, які останнім були отримані, проте не оплачені.
Крім того, за посиланнями позивача факт наявності заборгованості на зазначену суму підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки складеному станом на 31.07.2021р.
Згідно п.9.3 договору, у випадку прострочення по сплаті суборендних та інших платежів за цим договором Суборендар сплачує на користь Суборендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Також, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором судоренди, позивачем відповідно до умов договору п. 9.3 та положень ст. 625 ЦК України було нараховано пеню в сумі 3000,83грн., інфляційні витрати в розмірі 2 493,27грн та 3%річних в сумі 911,83грн.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором суборенди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ГЕМОПЛАСТ" звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено матеріалами справи, 01.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ГЕМОПЛАСТ" (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем Жуковою Анжелою Валеріївною (Суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 29/1, відповідно до умов якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (вбудоване у перший поверх п'ятиповерхового адміністративно-побутового корпусу АПК №1), загальною площею 54,72 кв.м, яке розташоване за адресою: 67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маяковського, будинок 57, приміщення 165, 175, 176 та перебуває у власності Суборендодавця на підставі Договору оренди №10 від 01.10.2019р. (п.1.1 договору).
Згідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суборендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок Суборендодавця не пізніше 10-го числа наступного місяця за поточний місяць на підставі рахунку Суборендодавця (п.4.4договору).
Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором зобов'язання, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 24 219,87грн.
При цьому факт наявності заборгованості в зазначеній сумі також підтверджено підписаним між сторонами Актом звірки, та відповідачем не спростована.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ОСОБА_1 у встановлений договором строк не здійснив належну оплату суборендної плати, в зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 24 868,57 грн. є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно п.9.3 договору, у випадку прострочення по сплаті суборендних та інших платежів за цим договором Суборендар сплачує на користь Суборендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам законодавства в частині періоду нарахування, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.
Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 1 483,28грн..
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 911,83 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2493,27 грн.. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 трьох відсотків річних в загальному розмірі 911,83грн. та інфляційних витрат в розмірі 2493,27грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгівельної компанії "ГЕМОПЛАСТ" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгівельної компанії "ГЕМОПЛАСТ" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57, офіс 1, код ЄДРПОУ 40068132) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 30 625,80грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгівельної компанії "ГЕМОПЛАСТ" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57, офіс 1, код ЄДРПОУ 40068132) основний борг в сумі 24 219 (двадцять чотири тисячі двісті дев'ятнадцять)грн. 87коп., пеню в сумі 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три)грн. 28коп., інфляційні витрати в розмірі 2 493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три)грн. 27коп., 3% річних в сумі 911 (дев'ятсот одинадцять)грн. 83коп. та судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 листопада 2021 р.
Суддя К.Ф. Погребна