"02" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2598/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/2598/21
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту” (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 38728465)
до відповідача: Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт” (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код 01125809)
про стягнення 178 480,62грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт” про стягнення 178 480,62грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу №204-П-АМПУ-17 від 29.12.2017р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. провадження по справі №916/2598/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.09.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній просить суд відмовити у стягненні пень. При цьому зазначає, що грошове зобов'язання не було сплачено не з вини Відповідача, оскільки, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.04.2021 р. накладено арешт на грошові кошти (ВП №64943403), що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
29.12.2017 р. між ДП ,,АМПУ” (Адміністрація) та ДП ,,Ренійський морський торговельний порт” (Портовий оператор) укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) № 204-П-АМПУ-17 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 4,9,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28 Ренійської філії ДП ,,Адміністрація морських портів України” (надалі - Послуга), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.
Технічні та конструктивні характеристики, довжина причалу, ширина конструкції (конструктивна ширина), цільове призначення, режим та умови експлуатації причалу(ів) зазначено у Паспорті гідротехнічної споруди (причалу) та Довіднику допустимих навантажень на причали, викопіювання з яких наведені у додатках 1 (паспорт) та 2 (довідник) до цього Договору (п.1.2 Договору).
Адміністрація зобов'язана: складати у двох примірниках акт наданих послуг та рахунок за надані Послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої Портовим оператором інформації за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, з урахуванням п.п.3.2, 3.3 цього Договору. Акт наданих послуг та рахунок за надані Послуги складаються протягом календарного періоду (місяця), якщо Портовим оператором здійснено обробку понад однієї суднової партії, можливе складання акту наданих послуг та рахунку за надані Послуги за календарний період (місяць) (п.2.1.3 Договору).
Відповідно до абзацу 2 п. 2.1.3. Договору у редакції додаткової угоди №1 до Договору, Акт наданих послуг та рахунок за надані Послуги складаються по кожній судновій партії.
Адміністрація має право: вимагати здійснення своєчасної та повної оплати за Послугу відповідно до умов цього Договору (п.2.2.1 Договору); отримувати плату за Послугу протягом всього строку дії цього Договору (п.2.2.2 Договору).
Портовий оператор зобов'язаний: користуватися Послугою доступу до причалу(ів) на умовах, встановлених даним Договором та чинним законодавством України (п.2.3.2 Договору); здійснювати оплату наданої Адміністрацією Послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України (п.2.3.15 Договору); підписувати отримані від Адміністрації акти наданих послуг протягом 5-х робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк Портовий оператор не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження до наданих Послуг, цей акт вважається сторонами погоджений (підписаний), а Послуги вважаються прийнятими (п.2.3.21 Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору у редакції додаткової угоди №1 до Договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до Причалу (ів), що перебуває (ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 22.12.2015 №1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає до Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до цього Договору в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним.
Якщо Портовий оператор є резидентом України, формування рахунків для оплати за Послуги здійснюється у національній валюті. Перерахунок доларів США в валюту України здійснюється по курсу НБУ на дату надання Послуг. Датою надання Послуг є дата складання Акту наданих послуг, який формується на підставі відомостей, наведених у наступних документах: для вантажів, що вибувають морем - коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем - генеральний акт або інший документ (п.3.2 Договору).
Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг (п.3.4 Договору).
Згідно п. 3.6. Договору, нарахування плати за додаткові послуги (роботи) Адміністрації здійснюється відповідно до затверджених та діючих вільних тарифів (цін) Адміністрації на дату надання (виконання) такої послуги (роботи). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) Адміністрацією за заявкою Портового оператора сплачуються Портовим оператором на підставі рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до затверджених вільних тарифів (цін) Адміністрації та нарядів, довідок або Актів наданих послуг, підписаних Сторонами.
Відповідно до п. 3.7. Договору, при порушенні термінів оплати, передбачених Договором, Адміністрація залишає за собою право не приймати наступне судно Портового оператора до обробки, з віднесенням відповідальності за простій на Портового оператора.
Сторони проводять звіряння взаєморозрахунків за підсумками кожного кварталу на підставі актів наданих Послуг шляхом складання актів звірок взаєморозрахунків (п.4.4 Договору).
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором на умовах, викладених у цьому Договорі, і відповідно до чинного законодавства України (п.6.1 Договору).
На виконання Договору Адміністрацією в період з квітня 2021 р. по червень 2021 р. надано Портовому оператору послуги по забезпеченню доступу до причалів на загальну суму 172 543,33 грн, підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), підписаних (погоджених) та скріпленими печаткою Відповідача без жодних зауважень: від 28.04.2021 на суму 29138,41 грн.; від 28.04.2021 на суму 20325,07 грн.; від 29.04.2021 на суму 17664,00 грн.; від 29.04.2021 на суму 20308,52 грн.; від 11.06.2021 на суму 28369,10 грн.; від 11.06.2021 на суму 19858,12 грн.; від 12.06.2021 на суму 17086,72 грн.; від 12.06.2021 на суму 19793,39 грн
З метою отримання оплати за надані послуги забезпечення доступу портового оператора до причалу, Відповідачу були виставлені для оплати наступні рахунки: 1. №309 від 28.04.2021 на суму 29138,41 грн.; 2. №311 від 28.04.2021 на суму 20325,07 грн.; 3. №310 від 29.04.2021 на суму 17664,00 грн.; 4. №312 від 29.04.2021 на суму 20308,52 грн.; 5. №456 від 11.06.2021 на суму 28369,10 грн.; 6. №459 від 11.06.2021 на суму 19858,12 грн.; 7. №457 від 12.06.2021 на суму 17086,72 грн.; 8. №458 від 12.06.2021 на суму 19793,39 грн. Всього на суму 172 543,33 грн.
За посиланнями позивача, що вищенаведені акти виконаних робіт (надання послуг) та рахунки були адресовані Відповідачу згідно листів Позивача від 12.05.2021 №678/21-01-09/Вих та від 18.06.2021 №869/21-01-99/Вих, та факт їх отримання Відповідачем не заперечується.
Позивач вказує, що вищезазначені рахунки Відповідачем не були сплачені, у зв'язку з чим, в останнього утворилась заборгованість в сумі 172 543,33грн.
Позивачем на адресу Відповідача були направлені претензії з вимогою оплати заборгованості: від 03.06.2021 №776/21-01-09/Вих, від 03.08.2021 №1025/21-01-09/Вих.
У відповідь на претензію Позивача від 03.06.2021 Відповідач листом від 16.06.2021 №1-34/649 повідомив про відсутність коштів зважаючи на скрутне фінансове становище, у зв'язку з чим, не має можливість сплачувати рахунки за Договором, та про те, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за Договором.
У пункті 6.4. Договору Сторони встановили, що за порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у Договорів, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості
Також в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем відповідно до умов договору та положень ст. 625 ГПК України нараховано відповідачу пеню в розмірі 4 361,54грн, 3% річних в сумі 844,80грн. та інфляційні витрати в розмірі 730,95грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом, 29.12.2017 р. між ДП ,,АМПУ” (Адміністрація) та ДП ,,Ренійський морський торговельний порт” (Портовий оператор) укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) № 204-П-АМПУ-17 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 4,9,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28 Ренійської філії ДП ,,Адміністрація морських портів України” (надалі - Послуга), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Датою надання Послуг є дата складання Акту наданих послуг, який формується на підставі відомостей, наведених у наступних документах: для вантажів, що вибувають морем - коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем - генеральний акт або інший документ (п.3.2 Договору).
Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в період з квітня 2021 р. по червень 2021 р. надано Портовому оператору послуги по забезпеченню доступу до причалів на загальну суму 172 543,33 грн, підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), підписаних (погоджених) та скріпленими печаткою Відповідача без жодних зауважень: від 28.04.2021 на суму 29138,41 грн.; від 28.04.2021 на суму 20325,07 грн.; від 29.04.2021 на суму 17664,00 грн.; від 29.04.2021 на суму 20308,52 грн.; від 11.06.2021 на суму 28369,10 грн.; від 11.06.2021 на суму 19858,12 грн.; від 12.06.2021 на суму 17086,72 грн.; від 12.06.2021 на суму 19793,39 грн.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи з метою отримання оплати за надані послуги забезпечення доступу портового оператора до причалу, Відповідачу були виставлені для оплати наступні рахунки: 1. №309 від 28.04.2021 на суму 29138,41 грн.; 2. №311 від 28.04.2021 на суму 20325,07 грн.; 3. №310 від 29.04.2021 на суму 17664,00 грн.; 4. №312 від 29.04.2021 на суму 20308,52 грн.; 5. №456 від 11.06.2021 на суму 28369,10 грн.; 6. №459 від 11.06.2021 на суму 19858,12 грн.; 7. №457 від 12.06.2021 на суму 17086,72 грн.; 8. №458 від 12.06.2021 на суму 19793,39 грн. Всього на суму 172 543,33 грн.
Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг (п.3.4 Договору).
Проте відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 172 543,33грн.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З викладених обставин позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту”) в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 172 543,33 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Позивачем в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором було нараховано пеню в розмірі 4 361,54грн, 3% річних в сумі 844,80грн. та інфляційні витрати в розмірі 730,95грн.
Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.4. Договору Сторони встановили, що за порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у Договорів, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені в сумі 4 361,54грн. за порушення грошових зобов'язань за договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу №204-П-АМПУ-17 від 29.12.2017р., господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість.
Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості наданих послуг за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг в розмірі 844,80грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг в сумі 844,80грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг в розмірі 730,95 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем помилково, тому суд, враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон”, зроблено власний розрахунок інфляційних витрат, згідно з якого сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 186,40грн.
При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Так, заперечуючи проти стягнення пені Відповідач вказує на накладення державною виконавчою службою арешту на грошові кошти, які містяться на рахунках Відповідача.
Відповідно до п. 6.1. договору №204-П- АМПУ-17 від 29.12.201 7 р. про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) (далі - Договір) сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором на умовах, викладених у цьому Договорі, і відповідно до чинного законодавства України. За порушення Відповідачем строків оплати, вказаних у Договорів, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати (п.6.4 договору).
Разом з тим, постанова про арешт коштів боржника винесена старшим державним виконавцем Чуб К.О. 09.04.2021 року, а послуги за Договором надані та отримані Відповідачем в період з 28.04.2021 по 12.06.2021 року. Тобто Відповідач був обізнаний про наявність постанови та арешту коштів на його рахунках, при цьому не ініціював припинення надання Послуг за Договором, а навпаки продовжував їх отримання.
Отже, як зазначалось вище Позивачем було нараховано Відповідачу пеню обґрунтовано, у відповідності до умов Договору, норм чинного законодавства, а арешт коштів не звільняє Відповідача від обов'язку здійснення оплати пені та не є підставою для відмови в її стягненні.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже з урахуванням наведеного вище, враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів виставлення ним рахунку на оплату, як то перебачено п. 2.4 договору, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій оскільки позивачем фактично не доведено виникнення у відповідача обов'язку щодо його оплати.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту”) є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи перерахунок інфляційних витрат підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту”) (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 38728465) до Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт” (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код 01125809) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт” (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код 01125809) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Ренійської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту” (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 38728465) основний борг в сумі 172 543 (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот сорок три)грн. 33коп., пеню в розмірі 4 361 (чотири тисячі триста шістдесят одна)грн. 54коп., інфляційні витрати в сумі 186 (сто вісімдесят шість)грн. 40коп., 3% річних в розмірі 844 (вісімсот сорок чотири)грн. 80коп. та судовий збір 2 669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять )грн. 04коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 листопада 2021 р.
Суддя К.Ф. Погребна