ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2021Справа № 911/1989/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Державного спеціалізованого підприємства "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТІНЕНТСТАЛЬ"
про стягнення 5599,50 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне спеціалізоване підприємство "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТІНЕНТСТАЛЬ" про стягнення 5599,50 грн штрафу за невиконання зобов'язань за договором поставки товару №20-0702-2 від 23.12.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №20-0702-2 від 23.12.2020 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області №911/1989/21 від 09.07.2021 дану позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою від 10.08.2021 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1989/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
10.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що станом на 07.09.2021 відповідачем не виконані зобов'язання за договором, нараховані штрафні санкції не сплачені.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.08.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 07.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105478555268.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою про відкриття провадження відповідачу було надано строк для подання до суду відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Оскільки, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07.10.2021, то останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву є 22.10.2021.
Відповідач у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подав, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
23.12.2020 між Державним спеціалізованим підприємством "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТІНЕНТСТАЛЬ" (постачальник, відповідач) укладений договір №20-0702-2 поставки товару (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені умовами договору строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього договору, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору предметом поставки є товар: ДК 021:2015 код 42660000-0 Інструменти для паяння м'яким і твердим припоєм та для зварювання, машини та устаткування для поверхневої термообробки і гарячого напилювання (Електроди для контактного шовного зварювання), що визначено в п. 1.2 договору.
Відповідно до п. 1.3 договору, основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо - зазначені в Специфікації додаток № 1 до цього договору).
За змістом пункту 5.1. договору постачальник повинен поставити товар для приймання покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікації (додаток № 1 до цього договору). Постачальник повинен попередньо письмово повідомити покупця про дату та приблизний час доставки товару у встановлене в Специфікації місце, не пізніше ніж за три робочі дні до дати доставки. Постачальник, в період до закінчення строку поставки, вказаному у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), може поставляти товар для приймання покупцем за кількістю та якістю частинами (партіями) попередньо повідомивши про це покупця не пізніше, ніж за три робочі дні до дати доставки.
Пунктом 4 Специфікації (додаток № 1 до цього договору), строк поставки - 21.04.2021. Товар повинен бути поставлений покупцю для здійснення процедури його приймання до зазначеної дати (включно).
Місце поставки товарів: транспортом постачальника або будь-яким перевізником вантажу (транспортні витрати за рахунок постачальника) на склад покупця - м. Славутич (промислова зона, складське господарство ДСП ЧАЕС) вул. Залізнична, 12 (п.5 Специфікації).
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що планова (гранична) ціна цього договору становить 22398,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 3733,00 грн.
Пунктом 8.3 договору встановлено, що за порушення виконання постачальником зобов'язань за цим договором, до нього застосовуються штрафні санкції, зокрема, за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, в т. ч. відмови від виконання зобов'язання - штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання.
Відповідно до п.11.1 договору, цей договір вважається укладеним після підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності), з дати підписання останньою стороною і діє до 31.08.2021, в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами, а відносно гарантійних зобов'язань постачальника - до закінчення гарантійного строку.
Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач у строк встановлений договором поставку товару не здійснив, чим допустив порушення взятого на себе зобов'язання щодо поставки товару.
Оскільки, відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару, позивачем на підставі п.8.3. договору нарахований штраф у сумі 5599,50 грн (у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання, що становить 22398,00 грн).
28.04.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію №1691/01110200-2021 від 27.04.2021 про сплату штрафу у сумі 5599,50 грн, що отримана відповідачем 06.05.2021.
Оскільки поставка товару відповідачем не здійснена, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки товару № 20-0702-2 від 23.12.2020, відповіді на претензію не надав та нараховані позивачем штрафні санкції не сплатив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 5599,50 грн штрафу за невиконання зобов'язань за договором поставки товару №20-0702-2 від 23.12.2020.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №20-0702-2 поставки товару від 23.12.2020, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити у встановлені умовами договору строки позивачу товар, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.
Згідно із ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У пункті 4 Специфікації (додаток № 1 до цього договору) сторони погодили строк поставки товару, а саме: 21.04.2021.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як підтверджено матеріалами справи відповідач не поставив позивачу товар у строк встановлений договором (21.04.2021). Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки товару позивачу.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Умовами договору (п.5.2. договору) передбачено, що товар вважається переданим постачальником покупцеві для його приймання за кількістю та якістю, якщо він фактично доставлений у місце поставки разом із при належностями та документами, перелік яких (вимоги до яких) зазначений в Специфікації (додаток №1 до цього договору).
Специфікацією передбачено, що постачальником надаються документи: три примірника видаткової накладної, податкова накладна в електронному вигляді (при необхідності), документ про якість.
Як вказаних доказів, так і будь-яких інших, які б підтверджували виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором №20-0702-2 поставки товару від 23.12.2020, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором №20-0702-2 від 23.12.2020 щодо поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Відповідач у відповідності наведених приписів процесуального закону не спростував наведених у позові обставин щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором в частині поставки товару.
При цьому судом враховано, що договір діє до 31.08.2021, в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами, а відносно гарантійних зобов'язань постачальника - до закінчення гарантійного строку.
Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З урахуванням наведеного, строк дії договору в частині виконання зобов'язань з поставки товару закінчився.
У той же час згідно із ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Позивачем на підставі п.8.3 договору здійснено нарахування штрафу у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання, що згідно із п.3.1. договору та Специфікації становить 22398,00 грн. За розрахунком позивача сума штрафу становить 5599,50 грн.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.3. договору встановлено, що за порушення виконання постачальником зобов'язань за цим договором, до нього застосовуються штрафні санкції, зокрема, за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, в т. ч. відмови від виконання зобов'язання - штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару, позивач обґрунтовано здійснив на підставі пункту 8.3 договору нарахування штрафу у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання, що згідно із п.3.1. договору та Специфікації становить 22398,00 грн.
Розрахунки штрафу у сумі 5599,50 грн є арифметично правильними, відповідають умовам договору, а тому позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТІНЕНТСТАЛЬ" про стягнення 5599,50 грн штрафу за невиконання зобов'язань за договором поставки товару №20-0702-2 від 23.12.2020.
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТІНЕНТСТАЛЬ" (01042, місто Київ, БУЛЬВАР МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО, будинок 1/27, офіс 304/4, ідентифікаційний код 41786307) на користь Державного спеціалізованого підприємства "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" (07100, Київська обл., місто Славутич, ВУЛИЦЯ 77-Ї ГВАРДІЙСЬКОЇ ДИВІЗІЇ, будинок 7/1, ідентифікаційний код 14310862) штраф у сумі 5599,50 грн та судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.11.2021.
Суддя С.О. Турчин