майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
Від "04" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1274/20
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" (с. Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область)
До боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю" Горбулівське" (с. Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область)
про визнання банкрутом
Суддя Гнисюк С.Д.
Присутні:
- від кредитора: Менський В.В. (ГУ ДПС у Житомирській області);
- за участю: Опенько Д.А. - ДПАТ НАК "Украгролізинг".
В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/1274/20 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (с. Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область).
Постановою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Горбулівське" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Кирик Оксани Володимирівни; визнано ТОВ "Горбулівське" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 01.06.2022; призначено ліквідатором ТОВ "Горбулівське" арбітражного керуючого Кирик Оксану Володимирівну; постановлено, оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
19.07.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" №ЮД-1778 від 14.07.2021 про визнання кредиторських вимог на суму 227 245, 11 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.07.2021 заяву прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.09.2021, зокрема, відкладено розгляд заяви Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" №ЮД-1778 від 14.07.2021 про визнання кредиторських вимог на суму 227 245,11 грн.; засідання суду призначено на 04.11.2021; постановлено Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надати суду необхідні докази по справі.
18.10.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надійшло уточнення №ЮД-1884 від 08.10.2021 до заяви про визнання кредиторських вимог.
03.11.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від ліквідатора банкрута Кирик О.В. надійшло клопотання №83-ГРБ від 03.11.2021, згідно якого просить суд провести судове засідання за відсутності ліквідатора, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.
В засіданні суду 04.11.2021 розглядалась заява Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" №ЮД-1778 від 14.07.2021 про визнання кредиторських вимог (з урахуванням уточнень №ЮД-1884 від 08.10.2021).
В ході розгляду заяви судом було виявлено ряд невідповідностей у сумах та періодах заборгованості.
Представник Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в засіданні суду 04.11.2021 зазначив про те, що невідповідності є технічними помилками.
Судом здійснено перерахунок у відповідності до дійсних обставин та озвучено суми та періоди.
Представник Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в засіданні суду 04.11.2021 не заперечив та підтримав вимоги (уточнені з урахуванням перерахунку судом сум).
Дослідивши заяву з грошовими вимогами до банкрута та матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд, встановив наступне.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 59 Кодексу про банкрутство, з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу про банкрутство, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу про банкрутство, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Заявник вимоги обгрунтовує тим, що до розірвання рішеннями судів договорів від 20.12.2018 фінансового лізингу № 6-18-185 ств-фл/366, договору № 6-18-122сгв-пл/283 від 30.08.2018, № 6-18-179 етв-фл/356 від 11.12.2018 утворилась заборгованість по кожному з них, а саме: основний борг, пеня, інфляції, 25% річних (надано розрахунок).
Ліквідатор банкрута, згідно відзиву, вимоги визнає частково - на суму 190798,66 грн. У відзиві ліквідатором наведено власний розрахунок визнаних вимог. Щодо пені зазначає про те, що строк позовної давності по її стягненню припинився у червні 2021 року. Також вважає неправомірним нарахування лізингових платежів, інфляційних та штрафних санкцій 17.11.2020 та 20.10.2020.
Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника виникли на підставі наступного.
Між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (далі - Боржник) було укладено 20.12.2018 договір фінансового лізингу № 6-18-185 ств-фл/366 (далі - Договір)
Відповідно до п.4.3. договору лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно.
За даним договором фінансового лізингу Боржник взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, натомість умови договору фінансового лізингу не виконав, лізингові платежі не сплатив.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 по справі № 906/678 20 позовні вимоги Кредитора задоволено, розірвано договір від 18.12.2018 №6-18-185 ств-фл/366.
До розірвання вищевказаного договору утворилася заборгованість.
Між Кредитором та Боржником укладено договір № 6-18-122ств-пл/283 від 30.08.2018.
Відповідно до п. 3.4.3 договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
3а даним договором Боржник взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, натомість умови договору фінансового лізингу не виконав, лізингові платежі не сплатив.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 по справі № 906/635/20 позовні вимоги Кредитора задоволено, розірвано договір № 6-18-122ств-пл/283 від 30.08.2018.
До розірвання вищевказаного договору утворилася заборгованість.
Між Кредитором та Боржником укладено договір № 6-18-179 ств-фл/356 від 11.12.2018.
Відповідно до п. 3.4.3. договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
3а даним договором Боржник взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, натомість умови договору фінансового лізингу не виконав, лізингові платежі не сплатив.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 по справі № 906/679/20 позовні вимоги Кредитора задоволено розірвано Договір № 6-18-179 ств-фл/356 від 11.12.2018.
До розірвання вищевказаного договору утворилася заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Як визначено ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а в силу вимог ч.3 ст. 806 Цивільного кодексу України особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Стаття 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства й в установлений строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такі способи захисту порушеного права особи як присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Банкрут порушив зобов'язання за договорами щодо сплати заявнику лізингових платежів у встановлені договорами строки і тим самим порушив права заявника на своєчасне одержання лізингових платежів.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника.
Відносно нарахування інфляційних втрат, 25% річних та пені, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторонами у договорах визначено, що розмір річних становить 25%, що не суперечить приписам ст.625 Цивільного кодексу України.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частинами 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно умов договорів, сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені.
Щодо заявленого ліквідатором пропуску заявником строку позовної давності для пені, суд зазначає про наступне.
За змістом положень ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Нормами ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної норми встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 10.3 договорів: № 6-18-185 ств-фл/366 від 18.12.2018, № 6-18-122сгв- пл/283 від 30.08.2018, № 6-18-179 ств-фл/356 від 11.12.2018 передбачено, що строк позовної давності за цими договорами, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.
Отже, станом на дату розгляду заяви, строк позовної давності щодо пені по договорам від 18.12.2018, від 30.08.2018 та від 11.12.2018, у урахуванням їх умов, не сплинув, тому заперечення ліквідатора щодо пропуску заявником строку позовної давності, суд не приймає.
Здійснивши перерахунок боргу, пені, 25% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням уточненого та погодженого з кредитором періоду нарахування, суд дійшов висновку, що правомірним є визнання заявлених до банкрута вимог, а саме:
1) договір від 18.12.2018 № 6-18-185 ств-фл/366: 20 754.64 грн. - основний борг; 674,87 грн. - пені; 382,71 грн. - інфляція; 1427, 71 грн. - 25 % річних.
2) договір № 6-18-122ств-пл/283 від 30.08.2018: 91 292,12 грн. - основний борг; 3543,77 грн. - пені; 1854,48 грн. - інфляція; 7557,64 грн. - 25 % річних.
3) Договір № 6-18-179 ств-фл/356 від 11.12.2018: 85 939.50 грн. - основний борг; 3728,82 грн. - пені; 1752,78 грн. - інфляція; 7 942,21 грн. - 25 % річних.
Відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Боржником доказів погашення заборгованості не надано, доводів кредитора не спростовано.
За таких обставин, вимоги кредитора у зазначених сумах обґрунтовані, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають визнанню.
Крім того слід зазначити, що судовий збір, сплачений за розгляд заяви зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, у зв'язку з чим, на підставі статті 129 ГПК України на боржника покладається сплата судового збору, сплачена кредитором при поданні до суду заяви з вимогами до боржника.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку заяву Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" №ЮД-1778 від 14.07.2021 про визнання кредиторських вимог (з урахуванням уточнень №ЮД-1884 від 08.10.2021) - задовольнити частково. Визнати вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на суму 226 851,25 грн. (з яких: 197 986,26 грн. - основний борг, 7 947,46 грн. - пеня, 3 989,97 грн. - інфляційні, 16 927,56 грн. - 25% річні) та 4 540,00 грн. судового збору. В решті вимог відмовити.
Керуючись статтями 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. Заяву Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" №ЮД-1778 від 14.07.2021 про визнання кредиторських вимог (з урахуванням уточнень №ЮД-1884 від 08.10.2021) - задовольнити частково.
2. Визнати вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на суму 226 851,25 грн. (з яких: 197 986,26 грн. - основний борг, 7 947,46 грн. - пеня, 3 989,97 грн. - інфляційні, 16 927,56 грн. - 25% річні) та 4 540,00 грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 08.11.2021.
Суддя Гнисюк С.Д.