09.11.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3164/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Подобєда І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021р.
(суддя Ярошенко В.І., повне рішення складено 18.08.2021р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "КОНТИГО", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 33 093, 53 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "КОНТИГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ДОНПРОММАШ", про стягнення 3% річних, у розмірі 20 486, 81 грн. та інфляційні втрати, у розмірі 12 606, 72 грн., нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань з оплати заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020р. у справі № 904/451/20 (яке набрало законної сили 20.08.2020р.), що разом складають 33 093, 53 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "КОНТИГО" 3 % річних у розмірі 20 124, 33 грн., 12 606, 72 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 245, 14 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що зважаючи на встановлені обставини справи та норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих на прострочене Відповідачем грошове зобов'язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду у справі №904/451/20, є такими, що заявлені правомірно.
Перевіривши розрахунок заявлених Позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, судом встановлено, що 3% річних становлять 20 124 грн. 33 коп. (при заявлених 20 486 грн 81 коп.), а інфляційні втрати - 12 606 грн. 72 коп..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи та під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, що в силу п. 1 абз. 4 ст.277 ГПК України, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Зокрема, Скаржник вважає, що суд першої інстанції не з'ясував момент (дату) виникнення прострочки оплати Відповідачем за поставку товару на підставі заявки Позивача №1001-18/12 від 08.12.2019 р. здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат на підставі видаткових накладних, які не підписані з боку Відповідача.
Скаржник зазначає на тому, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, як поставки товару так і доказів звернення Позивача з відповідною грошовою вимогою до Відповідача про сплату на користь Позивача грошових коштів за позадоговірною поставкою товару в розмірі 453 600,00 грн.
Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції у справі № 904/451/20, всупереч вимогам Відповідача не досліджував, ані оригінали, ані копії видаткових накладних, які Позивач зазначив в копії акту звірки на який послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 р. у справі № 904/451/20 не містить висновків про визнання податкових накладних № 144 від 23.09.2019р., № 153 від 02.10.2019р., № 154 від 03.10.2019р., № 155 від 04.10.2019р., № 158 від 08.10.2019р., № 161 від 16.10.2019р., № 164 від 25.10.2019р., № 174 від 19.11.2019р..
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ВКП "КОНТИГО" просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.
Зокрема, Позивач вважає, що доводи Скаржника про нібито недослідженість фактичних обставин підлягають відхиленню, оскільки спростовуються самим судовим рішенням, факт порушення зобов'язання відповідачем є доведеним, а суд першої інстанції вірно встановив, як фактичні обставини справи, так і розмір 3 % річних і інфляційних втрат.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М., у складі колегії суддів: Чус О.В., Подобєда І.М.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Позов мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 р. у справі № 904/451/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "КОНТИГО" заборгованість у розмірі 900 480, 00 грн та судовий збір у розмірі 13 507, 21 грн..
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020р. у справі № 904/451/20 набрало законної сили 20.08.2020р., в зв'язку з чим 27.08.2020р. господарським судом було видано відповідний наказ.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області № 904/451/20 встановлено наступні обставини.
01.07.2019р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "КОНТИГО" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "ДОНПРОММАШ" (відповідач) був укладений договір поставки товару № 21 (арк. с. 17-19).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію. Ціна, кількість, асортимент товару вказані в специфікаціях, які є частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість і вартість товару визначається на кожну окрему партію вказану в специфікаціях, які узгоджуються сторонами окремо.
Сторонами були підписані специфікації до договору, в яких сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, умови оплати та поставки товару (арк. с. 20).
На виконання умов договору № 21 від 01.07.2021р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 1 456 320, 00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно до п. 6.1 договору, ціни на товар, що поставляється за цим договором встановлюються в національній валюті України, вказуються у специфікаціях та включають в себе всі податки і збори, інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов'язані з поставкою товару
Відповідно до п. 6.5 договору, умови оплати - покупець здійснює оплату вартості товару у відповідності з умовами, зазначеними у специфікації.
Пунктом 1 специфікацій, передбачено, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: 50% від вартості партії товару - на протязі 3 банківських днів з дати підписання договору; 50 % від вартості партії товару - на протязі 3 банківських днів з дати відвантаження партії товару.
Відповідно до п. 6.6 договору, загальна сума вартості договору визначається як сумарна вартість товару, що поставлений за весь термін його дії
Відповідачем було частково здійснено оплату за товар на суму 889 120 грн. тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 567 200 грн..
Позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу № 1812/20 від 18.12.2018р., в якій просив оплатити заборгованість, у розмірі 567 200 грн.
В подальшому, позивачем було поставлено товар позивачу, на загальну суму 453 600 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами видатковими накладними.
Відповідачем було частково здійснено оплату за товар на суму 120 320 грн.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 900 480 грн. (567 200 + 333 280 грн).
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За даними, які містяться в матеріалах справи, заборгованість, яку стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "КОНТИГО" рішенням суду у справі № 904/451/20 було повністю виконано 11.09.2020р..
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 20 486, 81 грн., за загальний період 12.10.2019р. по 11.09.2020р., а також інфляційні втрати у розмірі 12 606, 72 грн за період січень - липень 2020р., відповідно до ст. 625 ЦК України.
Позивач зазначає, що Відповідачем вказану не оплачено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судове рішення, відповідно до положень Конституції України та Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим з моменту набрання ним законної сили.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020р. у справі № 904/451/20 набрало законної сили з 20.08.2020 року.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. визначено, що грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. передбачено, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
За змістом положень ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК Україн, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Оскільки відповідачем не своєчасно виконано в повному обсязі грошове зобов'язання за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020р. у справі № 904/451/20, у позивача наявне право передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних.
Відповідно до п. 1.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р., з урахуванням приписів ст. 549 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану ст. 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи те, що прийняте Господарським судом Дніпропетровської області рішення по справі № 904/451/20 про стягнення заборгованості з відповідача повністю виконане останнім лише 11.09.2020р., це є порушенням грошового зобов'язання останнього перед позивачем, тому 3% річних та інфляційні витрати можуть нараховуватися позивачем по день фактичного виконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання зі сплати стягнутої заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріальне правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога ст. 625 ЦК України.
Позивач правомірно звернувся за захистом свого права та в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування на суму боргу індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд апеляційної інстанції перевірив та погоджується з перерахунком 3% річних та інфляційних витрат, здійсненим судом першої інстанції, за яким загальний розмір 3% відсотків річних складає 20 124,33 грн., загальний розмір інфляційних витрат складає 12 606,72 грн..
Доводи Скаржника про недослідженість судом першої інстанції фактичних обставин справи колегією суддів відхиляються, оскільки в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/451/20 Скаржником оскаржено не було, що свідчить про фактичне визнання його законності. При цьому, судом враховано те, що після набрання рішенням законної сили, Скаржник у добровільному порядку, платіжними дорученнями №156 від 30.07.2020р. на суму 440640,00 грн. та №99 від 21.08.2020р. на суму 50000,00грн. здійснив перерахування частини заборгованості на поточний рахунок позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021р. у справі № 904/3164/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Подобєд