08 листопада 2021 року м. Харків Справа №922/430/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
при секретарі Ярош В.В.,
за участю представників:
прокуратури - Трофіменко О.О., посвідчення дійсне до 03.12.2025 року;
позивача - Баранчук О.Б., паспорт № НОМЕР_1 від 16.12.2019 року, наказ №05-06/72-к від 10.11.2020 року, посадова інструкція від 11.11.2020 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№2653Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2021 року у справі №922/430/21,
за позовом Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м.Первомайськ, Харківська область,
в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство», с.Олександрівка, Харківська область,
про розірвання договору та повернення земельної ділянки,-
У лютому 2021 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (прокурор) в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» (відповідач у справі), в якій просив:
1) розірвати договір оренди землі №2 від 18.12.2006 року, укладений між Сахновщинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» про надання у довгострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів, зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що вчинено запис від 28.12.2006 року за №040670200002;
2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів.
Судові витрати прокурор просив покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує несплатою відповідачем орендної плати за договором №2 оренди земельної ділянки від 18.12.2006 року протягом 2015 - 2020 років.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2021 року у справі №922/430/21 (повний текст рішення складено 06.08.2021 року, суддя Ольшанченко В.І.) у позові відмовлено повністю.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати апелянт просить суд відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що всупереч вимог ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки та не враховано висновки Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, які в силу ч.5, ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для судів при застосуванні таких норм права.
Так, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність істотного порушення відповідачем умов договору, залишивши поза увагою наявність систематичної несплати орендної плати. Також хибним є висновок про відсутність шкоди державі у зв'язку з не розірванням оспорюваного договору, оскільки судом встановлено наявність заборгованості з орендної плати за 2015-2020 роки.
Крім того, відмовляючи у задоволені позову прокурора, місцевий господарський суд необґрунтовано застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2020 року у справі №199/3846/19, де визначено критерії істотності або неістотності порушення умов договору, як підстава для його розірвання та не врахував, що вказана постанова ухвалена за принципово інших обставин.
Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на помилковість висновку, що прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача - Харківської обласної державної адміністрації. Так, повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту, відповідно до чинного законодавства на момент звернення прокурора до суду мала саме Харківська обласна державна адміністрація у зв'язку з чим вона і була визначена у якості позивача у справі. Правова позиція про те, що саме обласні державні адміністрації є уповноваженими державними суб'єктами які наділені правом звертатись до суду з вимогою про розірвання договорів оренди земель водного фонду укладеними районними державними адміністраціями до 2013 року викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №902/908/19. Таким чином, позов прокурора був пред'явлений у лютому 2021 року в інтересах належного позивача, а саме - Харківської обласної державної адміністрації.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою прокуратури; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації такого права.
У судовому засіданні 20.10.2021 року після заслуховування позиції прокуратури та позивача оголошено перерву до 08.11.2021 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Ільїна О.В., для розгляду справи №922/430/21 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Після перерви судове засідання 08.11.2021 року продовжено та представники прокуратури і позивача підтримали свої позиції у справі.
Ухвали суду від 01.09.2021 року та від 20.10.2021 року була направлена учасникам справи рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана прокуратурою та позивачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.
Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача повернулась до суду з позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п.99 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.п.116, 117 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх копій до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Водночас діючі норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов'язок повторного направлення ухвали суду у разі її повернення без вручення адресату. При направленні відповідачеві ухвал судом дотримано відповідних вимог Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження відповідача.
Згідно з положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.
Крім того, на офіційному сайті суду було здійснено оголошення про оголошення перерви в судовому засіданні.
Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвал суду у цій справі.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини одним із критеріїв розумного строку розгляду справ є належна поведінка заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи у відповідній державі.
Частиною 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явку якого в судове засідання не було визнано обов'язковою, суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Розпорядженням голови Сахновщинської районної державної адміністрації №233 від 20.06.2006 року затверджено проект відведення та одночасно надано в оренду TOB «Олександрівське рибне господарство» строком на 49 років земельні ділянки із земель водного фонду на території Катеринівської та Дубовогрядської сільських рад Сахновщинського району Харківської області для рибогосподарських потреб загальною площею 126,4565 га, в тому числі: водне дзеркало - 33,7518 га, гребля - 1,11822 га, прибережна захисна смуга - 91,5225 га.
У подальшому, на підставі вказаного розпорядження між Сахновщинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ «Олександрівське рибне господарство» (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди земельної ділянки від 18.12.2006 року №2 (надалі договір оренди), який зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 року №040670200002, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради (пункт 1 договору оренди).
Згідно з пунктами 2, 5 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26,9267 га землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 78831,70 грн. Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
Пунктами 9-11 договору оренди сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 236,50 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у строк щомісячно до 25 числа місяця по 19,71 грн. Кінцевий розрахунок до 15 листопада кожного року.
Положеннями пункти 38 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору оренди).
Листом від 20.08.2018 року за вих.№248 Катеринівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області повідомила Первомайську місцеву прокуратуру про те, що ТОВ «Олександрівське рибне господарство» не проводить ніякої господарської діяльності на орендованих земельних ділянках та не сплачує орендну плату, та просить прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування у зв'язку з невиконанням умов вказаних договорів.
Відповідно до листів головного управління ДФС у Харківській області від 30.08.2018 року №21137/9/20-40-17-05-18, від 30.08.2018 року №21112/9/20-40-12-09-24, від 13.09.2018 року №22384/9/20-40-12-09-24, від 09.12.2020 року орендна плата за використання земельних ділянок протягом 2016 - 2020 років TOB «Олександрівське рибне господарство» не вносилась.
На думку прокурора, систематична несплата орендних платежів ТОВ «Олександрівське рибне господарство» порушує економічні інтереси держави та створює передумови до невиконання соціально-економічних заходів на території Катеринівської сільської ради, а тому вимагає вжиття заходів реагування, в тому числі шляхом звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.
У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі», статей 96, 206 Земельного Кодексу України, статті 288 Податкового Кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5 статті 122 Земельного кодексу України).
Відповідно до роз'яснень викладених у листі Державного агентства водних ресурсів України від 09.07.2013 року №3427/9/11-13, у зв'язку з набранням чинності з 01.07.2013 року Закону України «Про аквакультуру», відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання водних об'єктів у користування на умовах оренди у межах населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам, а за межами населених пунктів - Раді міністрів Автономної Республіки Крим та обласним державним адміністраціям (пункт 2 роз'яснень).
Абзацом 2 пункту 2 вищевказаних роз'яснень передбачено, що відповідно до статті 59 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти (дно та водний простір) надаються лише для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, а відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для обмеженого переліку потреб (ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо); індивідуального дачного будівництва), у зв'язку із цим, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передачі в оренду водних об'єктів.
Таким чином, з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками із земель державної власності водного фонду за межами населених пунктів здійснює Харківська обласна державна адміністрація та здійснювала їх станом на момент звернення з позовом.
Враховуючи вищевказані положення, до Харківської обласної державної адміністрації фактично перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 18.12.2006 року за №2.
Аналогічна правова позиція щодо переходу прав та обов'язків орендодавця та правомірність звернення обласної державної адміністрації з позовними вимогами про розірвання договору викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №902/908/19.
Згідно пункту "д" статті 141 Земельного Кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Приписами частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (постанова Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016 року у справі №6-977цс16).
При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного Кодексу України.
Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 року у справі №6-1449цс17.
Частина 2 стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного Кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Укладаючи договір оренди, позивач розраховував на своєчасне та в повному обсязі отримання від відповідача сплати орендних платежів. Несплата їх своєчасно та в повному обсязі, позбавляє позивача отримувати очікуване при укладені договорів.
Судом встановлено, що протягом 2016 - 2020 років відповідач, в порушення умов договору оренди не сплачував орендну плату. Наявність заборгованості останнього з орендної плати підтверджений листами головного управління ДФС у Харківській області, які наявні в матеріалах справи.
Відповідачем в порушення вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду, належних доказів відсутності у нього заборгованості зі сплати орендних платежів по спірному договору оренди та не спростовано наданих прокурором доказів порушення орендарем договірних зобов'язань.
Отже, матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 18.12.2006 року №2, а саме, систематична несплата орендної плати протягом тривалого часу.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі №6-977цс16 та від 12.12.2012 року у справі №6-146цс12.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02.05.2018 року у справі №925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
Умовами договору оренди, а саме пунктом 38 передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Таким чином, наявні підстави для розірвання договору оренди землі в судовому порядку у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати.
Відмовляючи у задоволені позову прокурора, місцевий господарський суд необґрунтовано застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2020 року у справі №199/3846/19, де визначено критерії істотності або неістотності порушення умов договору, як підстава для його розірвання та не врахував, що вказана постанова ухвалена за принципово інших обставин та не може бути застосована до спірних правовідносин у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволені позовних вимог у відповідній частині не звернув уваги на вищевказані обставини, норми права та судову практику і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову в повному обсязі, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у відповідній частині з прийняття нового про задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові вказав, що прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача - Харківської обласної державної адміністрації, оскільки вона: по-перше, не є стороною спірного договору; по-друге, на день ухвалення судом рішення по цій справі відповідно до внесених змін до законодавства, відбулась зміна повноважень обласних державних адміністрацій стосовно розпорядження землями водного фонду та такі повноваження перейшли до органів місцевого самоврядування.
Однак, як було встановлено вище, перехід прав та обов'язків орендодавця та правомірність звернення обласної державної адміністрації з позовними вимогами про розірвання договору викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №902/908/19.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року №1423-ІХ внесено зміни до деяких нормативних актів, зокрема до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України. Цей Закон набирав чинності з 27.05.2021 року.
Отже, з 27.05.2021 року відбулась зміна повноважень стосовно розпорядження землями водного фонду та такі повноваження перейшли від обласних державних адміністрацій до органів місцевого самоврядування, оскільки всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, перейшли у комунальну власність територіальних громад.
Вказані законодавчі зміни відбулись вже після відкриття провадження у справі, і стались фактично під час розгляду справи по суті - на момент прийняття рішення.
Позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Олександрівське рибне господарство» повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку зумовлює видання наказу суду та вчинення учасниками справи дій.
Враховуючи зміни в законодавстві, то повернення спірної земельної ділянки державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації є неможливим, оскільки такий суб'єкт наразі не є повноважним на отримання такої земельної ділянки. До того ж чинне законодавство не передбачає можливості задоволення позовних вимог на користь третьої особи, як і особи, що не є учасником справи.
З огляду на вищевказане така позовна вимога як зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів задоволенню не підлягає.
У той час, відсутність судового рішення у відношенні зобов'язання повернути земельну ділянку внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки не обмежує належних учасників спірних правовідносин у вчиненні дій по оформленню наслідків розірвання договору.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову в повному обсязі, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 3 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2021 року у справі №922/430/21 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Розірвати договір оренди землі №2 від 18.12.2006 року, укладений між Сахновщинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» про надання у довгострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів, зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що вчинено запис від 28.12.2006 року за №040670200002.
В іншій частині у позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівське рибне господарство» (64552, Харківська область, Сахновщинський район, с.Олександрівка, ідентифікаційний код юридичної особи 32226987) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02910108) витраті зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. за подання позовної заяви та 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09 листопада 2021 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук